Зміст
3
Глава 1. Інтерактивні методи навчання ............................................... ..... 6
1.1. Актуалізацмя пізнавальної діяльності учнів ........................ 6
1.2. Рольові ігри, дискусії, моделювання ........................................... 12
1.3. Нові підходи в навчанні .............................................. ..................... 28
Глава 2. Впровадження інтерактивних методів навчання на уроці історії 40
2.1. Практичні застосування ігор на уроках історії ...................................
2.2. Дискусії на уроках історії .............................................. .....................
Введення
Пошук нових форм і прийомів вивчення історії в наш час-явище не тільки закономірне, але й необхідне. В умовах гуманізації освіти навчання повинне бути направлене на формування сильної особистості, здатної жити і працювати в безперервно мінливому світі.
Нові інтерактивні методи дають можливість зрозуміти взаємозв'язок між подіями, аналізувати, мати свою думку, вміти аргументувати і толерантно вести диспут. Новий підхід у навчанні не повинен грунтуватися на парадигмі засвоєння нових знань, умінь і навичок, а на парадигмі розвитку, яка забезпечує становлення людини як суб'єкта життя.
Актуальність даної теми обумовлена, педагогічною значущістю інтерактивних методів навчання, так само необхідністю всебічно вивчити і застосувати на уроці історії.
Метою даної роботи є поглиблене вивчення інтерактивних методів навчання.
Для досягнення даної мети автор ставить наступні завдання:
1. Розглянути інтерактивні методи навчання;
2. Вивчити практичні застосування ігор та дискусій на уроці історії;
Дана робота складається з двох розділів, які відповідають завданням дослідження. Для того щоб розкрити тему автор дотримується наступної структури роботи: по-перше, дає загальне визначення пізнавальної діяльності учнів, по-друге, класифікує рольові ігри по цілям, кількістю учасників і характером відображення дій; дискусії за формами проведення, розглядає нових підходів у навчанні; до- треті застосовують на уроці історії гри та дискусії.
Методологічною основою даної роботи є використання описового методу, а так само порівняльного, який дозволяє провести аналіз вивчення В«старогоВ» уроку історії і В«новогоВ» за допомогою інноваційних технологій.
Тема інтерактивних методів в навчанні вивчена досить добре.
Джерельної базою послужив, як власний досвід педагогічної практики, так і дослідження педагогів з даної теми.
У книзі В«Теорія і методика викладання історії [1] В»автор Вяземський Є.Є. особливу увагу приділяє світовому досвіду викладання та вивчення історії в школі.
Хуторський А.В. в книзі В«Практикум по дидактиці і сучасними методиками навчання [2]В» представив різні методологічні системи, конкретні методи та форми навчання, використовував новітні технології та приклади ведення занять.
У книзі В«Методика проведення ігор та дискусій на уроках історії [3] В»Короткова М.В. описує два провідних інтерактивних методу-навчання за допомогою ігрової діяльності учнів і дискусії. Автор представляє різні сценарії ігор та дискусій. Ці нововведення можна використовувати в нетрадиційних уроках, які сприяють поліпшенню знань учнів.
У книзі В«Педагогіка [4]В» Підласий І.П. розкрив загальні основи педагогіки, теорії виховання з урахуванням досягнення сучасних наук і педагогічного досвіду, розглянув принципи організації педагогічного процесу в школі.
Специфіка даної теми полягає в тому, що досліджується інтерактивні методи навчання тому що нові методи є основою педагогічної діяльності вчителя.
Новизна роботи полягає в тому, щоб конкретизувати теоретичні положення інших дослідників, так само використовувати їх в даній темі та створення нових ігрових форм проведення уроку. Так само автор бачить новизну в тому, що практичну частину даної роботи можна використовувати в практичній діяльності вчителя.
Автор вважає, що прогрес у сфері освіти відбувається тільки за рахунок нововведень, інноваційного пошуку. У наш час, коли обсяг
Інформації збільшується дидактична функція вчителя грунтується не на викладанні знань, а на формуванні навичок знаходити їх. Процес навчання це не автоматичне викладання програмного матеріалу учням, а підготовка учня до життя, виробляти здатність пізнання світу, до творчої роботи і взаємозв'язку з іншими людьми.
Глава 1. Інтерактивні методи навчання
1.1. Актуалізація пізнавальної діяльності учнів
У активізації пізнавальної діяльності учнів велику роль грає уміння вчителя спонукати своїх учнів до осмислення логіки і послідовності у викладі навчального матеріалу, до виділення в нім головних і найбільш істотних положень.
У середніх і старших класах цей прийом служить дієвим стимулом пізнавальної активності учнів. Якщо вчитель пропонує по ходу свого викладу виділити основні питання, тобто скласти план досліджуваного матеріалу, це завдання примушує школярів глибше вникати в суть нової теми, в думках розчленовувати матеріал на найважливіші логічні частини.
Хороший ефект в активізації пізнавальної діяльності при усному викладі дає прийом, пов'язаний із спонуканням учнів робити порівняння, зіставляти нові факти, прийоми і положення з тим, що раніше вивчено. Прийом порівняння вимагає від учнів вміння осмислювати внутрішні зв'язку в навчальному матеріалі, звертати увагу на причини, що викликають те чи інше явище [5].
Для розуміння можливостей активізації пізнавальної діяльності учнів на лекції необхідно розглянути, що таке лекція та психологічні особливості даної форми занять. Лек-ція - це розгорнуте теоретичне міркування, що поєднує в собі елементи розповіді і пояснення.
Здійснення психологічного аналізу лекції передбачає врахування наступних аспектів, що виражають суб'єктну сторону даного виду діяльності:
- аналіз лекції як виду діяльності викладача (Тут розглядаються зміст і структура викладацької діяльності, її цілі, мотиви, застосовувані способи і прийоми управління пізнавальною активністю учнів);
- аналіз лекції як виду навчальної діяльності учнів (особливості функціонування психічних процесів, переважаючі психічні стани, їх динаміка в процесі занять);
- аналіз лекції, як спільної діяльності викладача і учнів (узгодженість, вмотивованість і цілеспрямованість, взаєморозуміння).
З урахуванням цих аспектів аналізу розглянемо особливості лекції як форми навчання. Перш за все, виділимо найбільш загальні вимоги до функціональним призначенням розглянутого методу навчання. На наш погляд, лекція повинна відрізнятися змістовністю і науковістю, логічністю і доказовістю, інформативністю (новизною інформації), доступністю. Лекція визнана пробудити інтерес до досліджуваного предмета, допомогти обучаемому зорієнтуватися в його основних проблемах, озброїти студента фундаментальними знаннями. Іншими словами, лекція повинна виконати не тільки функцію повідомлення знань, а й вчити мислити, добувати знання, виховувати особистісні якості.
Сучасні вимоги до лекції припускають, що вона повинна носити проблемний характер, відображати актуальні питання теорії і практики, сприяти поглибленої самостійної роботи. Для кращих лекцій характерна логічність їх структури, глибоке розкриття викладачем.
Коротко розглянемо зміст і специфіку основних психологічних характеристик лекції як виду діяльності викладача: її цілі, мотиви, способи і засоби здійснення.
Цілі лекції - це передбачувані результати, тобто те, що хоче досягти викладач: чому навчити, які якості виховати, які проблеми поставити перед учнями для їх самостійного осмислення.
Мотиви підготовки та ч...
