Зміст
Введення
Глава 1. Методика розвитку психофізичних якостей дітей 6-7 років
1.1 Психофізичні особливості розвитку дитини 6-7 років
1.2 Значення розвитку швидкості та спритності у дітей 6-7 років
1.3 Швидкість як психофізичний якість, її характеристика
1.4 Спритність як психофізичний якість, її характеристика
1.5 Вимоги до фізичних вправ, які розвивають швидкість і спритність
Глава 2. Розвиток швидкості і спритності у дітей 6-7 років на основі використання рухливих ігор
2.1 Завдання, розв'язувані при проведенні рухливих ігор
2.2 Значення, характеристика рухливих ігор
2.3 Рухлива гра як засіб розвитку психофізичних якостей
2.4 Методика організації та проведення рухомий гри
Глава 3. Дослідно-експериментальна частина
3.1 Організація і проведення педагогічного експерименту
3.2 Констатуючий експеримент
3.3 Формуючий експеримент
3.4 Контрольний експеримент
Висновок
Список використаної літератури
Додатка
Введення
Нормально розвивається дитина з народження прагне до рухів. Величезну потребу в русі діти зазвичай прагнуть задовольнити в іграх. Грати для них - це, перш за все, рухатися, діяти.
Аналіз показників здоров'я, фізичного та рухового розвитку дітей старшого дошкільного віку в останні роки свідчить про тривожні тенденції. За даними Е.Н.Вавіловой, НА.Ноткіной, М.А.Правдова, Ю.К.Чернишенко, В.І.Усакова від 30% до 40% дітей старшого дошкільного віку мають низький рівень рухового розвитку. Причини цього криються в сучасному способі життя. [9; С.6] Психологи, педагоги, медики відзначають загальну тенденцію для дитячих установ - зниження рухової активності дітей (Ю.Ф.Змановскій, М.А.Рунова, СБ.Шарманова, А. І. Федоров), а для дитини-дошкільника втрата в рухах - це втрата в здоров'я, розвиток та знаннях. Не випадково в програмі виховання і навчання дітей в дошкільних закладах питання здоров'я стоїть на першому місці. Якщо врахувати, що рухова активність є ще й умовою, стимулюючим чинником розвитку інтелектуальної, емоційної та інших сфер, то стає очевидним актуальність даного питання.
У вирішенні цієї проблеми першорядне значення набуває виявлення джерел поповнення та збагачення засобів рухового розвитку дитини. За твердженням вітчизняних педагогів Е.Н.Водовозовой, П.Ф.Каптерева, П. Ф. Лесгафта, Е.А.Покровского, К.Д.Ушинського та ін, рухливі ігри є ефективним засобом фізичного виховання.
Рухливі ігри, побудовані на рухах, що вимагають великої витрати енергії (біг, стрибки і ін), посилюють обмін речовин в організмі. Вони надають зміцнює дію на нервову систему дитини, сприяють створенню бадьорого настрою в дітей. Активні рухи підвищують стійкість дитини до захворювань, викликаючи мобілізацію захисних сил організмів, сприяє поліпшенню живлення тканин, формуванню скелета, правильної постави і підвищенню імунітету до захворювань.
Під час рухливих ігор у дітей удосконалюються руху, розвиваються такі якості, як ініціатива і самостійність, впевненість і наполегливість. Вони привчаються погоджувати свої дії і навіть дотримуватися певних правил.
У той же час цілий ряд проблем, пов'язаних з фізичним вихованням дошкільнят та їх розвитком, ще не знайшли свого повного вирішення. До них ми відносимо, зокрема, використання б про льшего кількості різноманітних рухливих ігор у системі фізичного виховання дошкільнят.
Об'єкт дослідження: рухлива гра як засіб розвитку швидкості і спритності у дітей 6-7 років. Предмет дослідження: швидкість і спритність дітей старшого дошкільного віку.
Мета: дослідити вплив рухливих ігор на розвиток швидкості і спритності у дітей 6-7 років.
Гіпотеза: активні заняття рухливими іграми сприяє процесу правильного фізичного розвитку дитини.
Досягнення мети здійснюється рішенням відповідних завдань:
- проаналізувати особливості психофізичного розвитку дітей 6-7 років;
- визначити значення розвитку спритності і швидкості у психофізичному розвитку дітей 6-7 років;
- виявити рівень розвитку швидкості і спритності у дітей 6-7 років;
- вивчити методику організації і проведення рухомий гри;
- підібрати і апробувати комплекс рухливих ігор для розвитку швидкості і спритності у дітей 6-7 років.
Методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент.
Теоретичною і методологічною основою з'явилися дослідження вітчизняних психологів і педагогів з проблем дитячої гри.
Практична значимість полягає в можливості використання запропонованих рухливих ігор для занять фізичною культурою з дітьми 6-7 років у дошкільних освітніх установах.
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.
Глава 1. Методика розвитку психофізичних якостей дітей 6-7 років
1.1 Психофізичні особливості розвитку дитини 6-7 років
У старшому дошкільному віці (6-7 років) відзначається бурхливий розвиток і перебудова в роботі всіх фізіологічних систем організму дитини: нервової, серцево-судинної, ендокринної, опорно-рухової. Організм дошкільника розвивається дуже інтенсивно. Дитина швидко додає у зростанні і вазі, змінюються пропорції тіла.
Протягом перших семи років у нього не тільки збільшуються всі внутрішні органи, але й удосконалюються їх функції. Відбуваються істотні зміни вищої нервової діяльності. За своїми характеристиками головний мозок шестирічної дитини більшою мірою наближається до показників мозку дорослої людини. Організм дитини в цей період свідчить про готовності до переходу на більш високу ступінь вікового розвитку, передбачає більш інтенсивні розумові та фізичні навантаження.
Після п'яти років різко зростає потреба дитини в спілкуванні з однолітками. У грі та інших видах спільної діяльності діти здійснюють обмін інформацією, планування, розподіл і координацію функцій. Поступово складається досить згуртоване дитяче суспільство. Істотно збільшуються інтенсивність і широта кола спілкування.
Прояви в психічному розвитку [21; С.91]:
- хоче займатися цікавими справами, вміє сам їх знаходити;
- прагне до контактів, проявляє доброзичливість у спілкуванні з дорослими і однолітками, адекватність в поведінці, емоційну чуйність;
- прагне до освоєння нового (Інформації, ігор, способів дії з різними предметами).
Розвиток опорно-рухової системи (скелет, суглобово-зв'язковий апарат і мускулатура) у дітей 6-7 років ще далеко до завершення. Кістки дітей містять значну кількість хрящової тканини, суглоби дуже рухливі, зв'язковий апарат легко розтягується. У 6-8 років закінчується формування фізіологічних вигинів хребта. Скелетна мускулатура дитини 6-8 років характеризується слабким розвитком сухожиль, фасцій і зв'язок. Так, черевний прес дитини б років як м'язово-фасціональний комплекс ще слабко розвинений і не в змозі витримати значні напруги, наприклад, пов'язані з підніманням ваги [16; C.19].
До 6-7 років добре розвинені круглі м'язи живота, проте дрібні м'язи спини, що мають велике значення для утримання правильного положення хребетного стовпа, розвинені слабше. До 6-7 років помітно збільшується сила м'язів-розгиначів тулуба, стегна і гомілки - це сприяє розвитку координованих рухових актів (ходьба, біг, стрибки) і фізичних якостей (швидкість, сила, витривалість).
Рівень розвитку кістково-м'язової системи та рухового аналізатора у дітей 6-8 років дає їм можливість, крім природних рухів (ходьба, біг, стрибки), що мають місце в повсякденному рухової активності, відтворювати ряд складних рухових дій. Якість виконання цих рухів дозволяє ...
