Тема: Взаємодія соціальних інститутів в управлінні педагогічним процесом
Зміст
Введення
1. Школа як організуючий центр спільної діяльності школи, сім'ї і громадськості
2. Педагогічний колектив школи
2.1 Особливості педагогічного колективу
2.2 Організаційне будова (структура) педагогічного колективу
2.3 Конфлікти в педагогічному колективі
3. Сім'я як специфічна педагогічна система. Особливості розвитку сучасної сім'ї
4. Психолого-педагогічні основи встановлення контактів з родиною школяра
5. Форми і методи роботи вчителя, класного керівника з батьками учнів
Висновок
Література
Введення
Від того, як складуться відносини педагогів і батьків, залежить дуже багато в долі школяра і в діяльності педагогічного колективу. В«Взаємодія з батьками - абсолютно особливий вид педагогічної діяльності, що вимагає спеціальних психологічних знань, такту, толерантності.
Сьогодні дітей призводять до школи сучасні батьки з новою психологією. Вони відчули свої права і часто навіть намагаються керувати вчителями, нав'язуючи їм власні позиції і думки. Змінилася і внутрішня позиція педагогів. Вони вже не вважають за можливе так однозначно, як було раніше, пред'являти вимоги батькам від імені товариства. До того ж не будемо забувати про тяжке становище вчителя. Емоційно напружена щоденна робота, що вимагає високої кваліфікації, і низька оплата, повна відсутність соціального престижу. Все це, природно, не підвищує авторитет у батьків.
І батьки, і педагоги кожен по-своєму беруть участь у вихованні. У кожного є свої переваги в баченні дитини і способи впливу на нього. Педагог має можливість спостерігати його в спілкуванні з товаришами, вчителями, в процесі вчення, тобто в тих ситуаціях, які здебільшого недоступні спостереженню батьків, тому вони, вочевидь, і не мають повного знання про розвиток свого чада. Але вчитель не знає про життя дитини в сім'ї, не бачить його в спілкуванні з близькими і з самим собою, і у нього також немає цілісної картини розвитку. Вчителі та батьки як партнери у вихованні доповнюють один одного. Їх союз на благо дитини дає можливість виявити сильні сторони кожного і скорегувати свої помилки.
1. Школа як організуючий центр спільної діяльності школи, сім'ї і громадськості
Одним з найважливіших напрямків діяльності школи як організуючого центру виховання є об'єднання зусиль школи, сім'ї і громадськості. У цій роботі є своя специфіка, що виявляється в змісті, методах і формах діяльності. Специфіка цієї діяльності обумовлена ​​наступними чинниками:
1. Знанням об'єктивних закономірностей педагогічного процесу;
2. Чітким поданням соціальних функцій школи в сучасних умовах;
3. Розумінням особливостей і тенденцій розвитку сучасної сім'ї;
4. Практичної підготовленістю вчителя до роботи з батьками, громадськістю по вихованню підростаючого покоління.
Школа є найважливішим соціальним інститутом, прямо і безпосередньо здійснюють виховання дітей і педагогічне управління сімейним вихованням. Єдність виховної діяльності школи, сім'ї та громадськості створюється цілеспрямованої систематичної роботою школи, що відповідає сучасним вимогам, що пред'являються до освітньої установи, - наукова обгрунтованість, творчий пошук, відповідальність і зацікавленість в результатах сімейного виховання, цілеспрямованість і систематичність формування педагогічної культури батьків.
Школа як освітня установа виконує основну частину виховної роботи: на неї покладаються основні завдання формування гармонійної особистості. Це не применшує ролі сім'ї, а доводить необхідність узгодження дій сім'ї і школи. Провідна роль у цій єдності належить саме школі. Школа розширює і розвиває виховні можливості сім'ї, здійснюючи педагогічне просвітництво, контролює і направляє сімейне виховання, організовує і спрямовує діяльність громадських та позашкільних організацій на активну участь, допомога сім'ї та школі, координує їх дії.
Система роботи керівництва школи, класного керівника з сім'єю складається роками шляхом відбору самих раціональних форм і методів та повинна відповідати ряду вимог, таких як:
• цілеспрямованість діяльності всього педагогічного колективу. Немає роботи з батьками взагалі, а є конкретні, насущні педагогічні проблеми, заради вирішення яких проводяться батьківські збори, читаються лекції, здійснюється індивідуальний підхід до батьків, до родини;
• підвищення професійної кваліфікації, педагогічної культури вчителів. Форми можуть бути найрізноманітнішими: робота секції класних керівників; робота постійного педагогічного семінару "Сімейна педагогіка" або "Удосконалення сімейного виховання" та ін; врахування особливостей мікрорайону, села, виявлення неформальних підліткових груп за місцем проживання, облік неблагополучних сімей і виявлення педагогічної занедбаності дітей; використання передового педагогічного досвіду, узагальнення позитивного досвіду сімейного виховання; педагогічний аналіз роботи, проведеної з батьками;
• вироблення єдиних вимог педколективу до роботи класного керівника та вчителя з батьками. Вимоги повинні бути обгрунтованими, правомірними, пред'являтися в тактовній формі.
• формування дієвої громадської батьківської організації.
2. Педагогічний колектив школи
2.1 Особливості педагогічного колективу
Розробка проблеми цілей виховання, формування дитячого колективу у вітчизняній педагогічній науці ініціювала пошук оптимальної моделі педагогічного колективу, його саморозвитку і саморуху.
В. А. Сухомлинський відзначав, що педагогічний колектив кожної конкретної школи має свої особливості. Обмін досвідом повинен призводити не до копіювання роботи тієї чи іншої школи, а до оцінки ідей і концепцій її діяльності.
Педагогічний колектив вчителів є частиною суспільного колективу, куди входить складовою частиною учнівський колектив. При всьому відповідність ознакам будь-якого колективу педагогічний колектив школи в той же час має і свої специфічні особливості.
Головна відмінна особливість педагогічного колективу полягає в специфіці професійної діяльності, а саме у навчанні та вихованні підростаючого покоління. Ефективність професійної діяльності педагогічного колективу визначається рівнем педагогічної культури його членів, характером міжособистісних відносин, розумінням колективного та індивідуального відповідальності, ступенем організованості, співпраці. Педагогічні, виховні по своїй суті, колективи навчальних закладів дають учням первинне уявлення про колектив дорослих, про систему взаємин у ньому, про спільну діяльність. Дана обставина стимулює педагогічний колектив до самоорганізації, постійного самовдосконалення.
Педагогічна діяльність колективу вчителів протікає в тісній взаємодії з колективом школярів. Рішення педагогічних завдань залежить від того, в якій ступеня і як використовується виховний потенціал учнівського колективу.
В категоріях науки управління та системного підходу педагогічний колектив є керуючою системою, а учнівський колектив - керованою. Суб'єкт - суб'єктні відносини, що складаються в загальношкільної колективі, найбільш повно характеризують сучасний стан школи як виховної системи.
Розкриваючи головну особливість педагогічного колективу, необхідно відзначити поліфункціональність вчительської професії. Сучасний вчитель одночасно виконує функції вчителя-предметника, класного керівника, керівника гуртка чи студії, громадського діяча. Вирішуючи свої професійні завдання, педагогічний колектив виходить за межі школи. Педагогізація навколишнього соціального середовища - формування...