Зміст
Введення. 3
Глава I. Теоретичні основи проблеми активності особистості в навчанні та активних методів навчання. 6
1.1. Проблема активності особистості в навчанні. 6
1.2. Характеристика основних активних методів навчання. 10
Глава II. Експериментальне вивчення проблеми підвищення ефективності використання активних методів навчання. 30
2.1. Аналіз використання в початковій школі активних методів навчання. 30
2.2. Особливості організації педагогічного процесу з підвищенню ефективності розвитку учнів за допомогою використання активних методів навчання. 34
2.3. Аналіз і оцінка результатів дослідної роботи .. 43
Висновок. 45
Список літератури .. 47
Додаток 1. 48
Додаток 2. 53
Додаток 3. 55
Додаток 4. 56
Введення
Метою сучасного початкової освіти є розвиток особистості дитини, виявлення його творчих можливостей, збереження фізичного та психічного здоров'я. В сучасному початковій освіті намітилося немало позитивних тенденцій: складається варіативність педагогічних підходів до навчання молодших школярів; у педагогів з'явилася свобода для творчого пошуку, створюються авторські школи; активно використовується зарубіжний досвід; батькам надана можливість вибирати педагогічну систему. Разом з тим, на мою думку, в даний час теорія і практика початкової освіти бажає бути значно кращою в методичному і практичному відношенні, а що стосується теорії, то недостатньо описані активні методи навчання і виховання в початковій школі, а ще менше використовується в педагогічному процесі в школах.
Проблема активності особистості у навчанні - одна з актуальних у психологічній, педагогічній науці, як і в освітній практиці.
Актуальність даної проблеми підвела мене до вибору теми моєї дипломної роботи В«Активні методи навчання В».
Відомо, до 70% особистісних якостей закладається в початковій школі. І не тільки базові навички, такі як вміння читати, писати, вирішувати, слухати і говорити, потрібні дитині в життя.
Кожній людині, вступаючому в цей складний і суперечливий світ, необхідні певні навички мислення і якості особистості. Вміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, вирішувати проблему, здатність до самовдосконалення та вміння дати адекватну самооцінку, бути відповідальним, самостійним, вміти творити і співпрацювати - ось з чим дитині необхідно увійти в цей світ. І моє завдання так побудувати процес навчання, щоб допомогти розкритися духовним силам дитини. Я розумію, мені як учителю необхідно не лише доступно все розповісти і показати, але й навчити мого учня мислити, прищепити йому навички практичних дій. Цьому можуть сприяти активні форми і методи навчання.
Я помітила, що найчастіше активізація зводиться або до посилення контролю за роботою учнів, або до спробам інтенсифікувати передачу і засвоєння все тієї ж інформації за допомогою технічних засобів навчання, комп'ютерних, інформаційних технологій, резервних можливостей психіки.
Мета моєї дипломної роботи - виявити психолого-педагогічні умови підвищення ролі методів активного навчання школярів.
Об'єктом мого дослідження є активні методи навчання школярів у цілісному педагогічному процесі.
Предметом дослідження - процес здійснення розвитку учнів через використання активних методів навчання.
Гіпотеза дослідження - я припускаю, розвиток учнів буде здійснюватися більш ефективно з використанням активних методів навчання, якщо:
- враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей;
- активність відтворення буде характеризуватися прагненням учня зрозуміти, запам'ятати, відтворити знання, опанувати способами застосування знань в змінених умовах;
- творча активність навчаного передбачає устремління його до теоретичного осмислення знань, самостійного пошуку вирішення проблем;
- педагог буде розуміти значущість використання активних методів навчання з метою розвитку та виховання школярів, володіти технологією включення активних методів навчання в педагогічний процес і забезпечувати керівництво ними.
Завдання дослідження:
- проаналізувати стан проблеми використання активних методів навчання в теорії та практиці шкільної освіти;
- визначити умови підвищення ефективності розвитку школярів за допомогою використання активних методів навчання;
- розробити умови організації технології активного навчання;
- дослідно-експериментальним шляхом апробувати технологію активного навчання у початковій школі за допомогою включення в цілісний педагогічний процес.
Глава I. Теоретичні основи проблеми активності особистості в
навчанні та активних методів навчання
1.1. Проблема активності особистості в навчанні
Проблема активності особистості у навчанні - одна з актуальних у психологічній, педагогічній науці, так і в освітній практиці.
Проблема активності особистості в навчанні як провідний фактор досягнення цілей навчання, загального розвитку особистості, професійної її підготовки вимагає принципового осмислення найважливіших елементів навчання (змісту, форм, методів) і стверджує в думці, що стратегічним напрямом активізації навчання є не збільшення обсягу переданої інформації, не посилення і збільшення числа контрольних заходів, а створення дидактичних і психологічних умов осмисленості навчання, включення в нього учня на рівні не тільки інтелектуальної, але особистісної та соціальної активності.
Рівень прояву активності особистості в навчанні обумовлюється основний його логікою, а також рівнем розвитку навчальної мотивації, визначальною багато в чому не тільки рівень пізнавальної активності людини, але і своєрідність його особистості.
Відповідно до традиційної логікою навчання, що включає такі етапи, як первинне ознайомлення з матеріалом, або його сприйняття в широкому сенсі слова; його осмислення; спеціальну роботу щодо його закріплення і, нарешті, оволодіння матеріалом, тобто трансформацію його в практичну діяльність.
Виділяють 3 рівня активності:
• Активність відтворення - характеризується прагненням учня зрозуміти, запам'ятати, відтворити знання, опанувати способами застосування по зразком.
• Активність інтерпретації - пов'язана з прагненням учня збагнути сенс досліджуваного, встановити зв'язки, опанувати способами застосування знань в змінених умовах.
• Творча активність - припускає спрямованість учня до теоретичного осмислення знань, самостійний пошук вирішення проблем, інтенсивний прояв пізнавальних інтересів.
Теоретичний аналіз зазначеної проблеми, передовий педагогічний досвід переконують, що найбільш конструктивним рішенням є створення таких психолого-педагогічних умов у навчанні, в яких навчають, може зайняти активну особистісну позицію, в найбільш повній мірі виразити себе як суб'єкт навчальної діяльності, своє індивідуальне В«ЯВ». Все сказане вище виводить на поняття В«активне навчанняВ».
А. Вербицький інтерпретує сутність цього поняття наступним чином: активне навчання знаменує собою перехід від переважно регламентують, алгорітмізірованних, програмованих форм і методів організації дидактичного процесу до розвиваючих, проблемним, дослідницьким, пошуковим, забезпечує народження пізнавальних мотивів та інтересів, умов для творчості в навчанні.
М. Новик виділяє наступні відмітні особливості активного навчання:
• примусова активізація мислення, коли учень змушений бути активним незалежно від його бажання;
• досить тривалий час залучення учнів у навчальний процес, оскільки їх активність повинна бути не короткочасною і епізодичною, а в значній мірі стійкою і тривалою (тобто протягом всьог...
