Теми рефератів
> Авіація та космонавтика > Банківська справа > Безпека життєдіяльності > Біографії > Біологія > Біологія і хімія > Біржова справа > Ботаніка та сільське гос-во > Бухгалтерський облік і аудит > Військова кафедра > Географія
> Геодезія > Геологія > Держава та право > Журналістика > Видавнича справа та поліграфія > Іноземна мова > Інформатика > Інформатика, програмування > Історія > Історія техніки
> Комунікації і зв'язок > Краєзнавство та етнографія > Короткий зміст творів > Кулінарія > Культура та мистецтво > Культурологія > Зарубіжна література > Російська мова > Маркетинг > Математика > Медицина, здоров'я > Медичні науки > Міжнародні відносини > Менеджмент > Москвоведение > Музика > Податки, оподаткування > Наука і техніка > Решта реферати > Педагогіка > Політологія > Право > Право, юриспруденція > Промисловість, виробництво > Психологія > Педагогіка > Радіоелектроніка > Реклама > Релігія і міфологія > Сексологія > Соціологія > Будівництво > Митна система > Технологія > Транспорт > Фізика > Фізкультура і спорт > Філософія > Фінансові науки > Хімія > Екологія > Економіка > Економіко-математичне моделювання > Етика > Юриспруденція > Мовознавство > Мовознавство, філологія > Контакти
Українські реферати та твори » Музыка » Бандура

Реферат Бандура

Кобза-бандура належить до струнно-щипкових інструментів, що існував у східних слов'ян ще в докиївський період. Про це свідчать історичні пам'ятки стародавньої культури (літературні та графічні), фрески Києво-софійського собору (1037 рік), арабські письменники Х століття Ібн Даста, Ібн-Фадлан.

Перші зразки цього старовинного українського інструмента були технічно обмеженими, діатонічний, з малою кількістю струн, у деяких з них були навіть лади на грифі. За словами М.Лисенка "у наших українських козаків і у селян наших взагалі кобза була найулюбленішим інструментом ".

В Наприкінці ХVІІІ - ХІХ ст. носіями кобзарського мистецтва були старці, жебраки, сліпці-бандуристи. Цей період знаменується появою приструнків, які "на бандурі були заведені спеціально українцями ". Лад бандури змінювався в залежності від виконуваного твору. Звичайна кобза часів М.Лисенка мала 12 струн: 6 бунтів (басів) і 6 приструнків, широкий гриф. Бандура служила в переважній більшості в супроводі до співу. У репертуарі кобзарів-бандуристів звучали: думи історичні, сімейні, пісні релігійні, комічні, пісні до танців.

В дослідженнях Г.Хоткевича, на противагу положенням російського музикознавця, теоретика О.Фамінціна, який стверджував запозичення назви бандури українцями, ми знаходимо висновки автора про те, що "бандура є чисто українське винахід ". Можна назвати три ступені еволюції цього інструменту: кобза - Бандура - торбан. Назви різні, інструмент один. Процес еволюції призвів до збільшення кількості струн, округлення корпусу, скорочення грифу за рахунок його розширення. На думку Г.Хоткевича "національним інструментом бандура стала завдяки винаходу українцями приструнків - коротких струн на корпусі, що зробило її інструментом, якому немає аналога в жодного народу ".

До ХХ століття бандура як ансамблевий інструмент не використовувалась. І тільки в ХХ столітті завдяки удосконаленню конструкції інструмента співаки-бандуристи почали збиратися в групи, створювати ансамблі і капели, виконувати окрім традиційного репертуару переклади західноєвропейської музичної культури. На Україна на початку ХХ століття побутували три індивідуальні регіональних типу гри на бандурі: чернігівський, харківський, полтавський. Перші експерименти хроматизації харківського типу бандури вирішуються Г.Хоткевича на теоретичному та практичному рівнях: створення "поваленого", "пересувного" поріжка, винаходи застосування для зміни строго музичних щипкових інструментів типу бандури. За кресленнями Г.Хоткевича бандури харківського типу виготовлялися майстром С.Снегіревім. Продовжувачем справи Г.Хоткевича став його учень Л. Гайдамака, який наприкінці 20-х років створив оркестрову сім'ю бандур (Пікколо, прима, бас), що робило можливими їх ансамблевого використання. Над удосконаленням хроматичної бандури конструкції Г.Хоткевича в кінці 50-х років працював П.Г. Іванов (додав струни-півтони).

Шляхи хроматизації бандури були продовжені майстрами: В.Тузіченком (1938), І.Склярем (1946-1959), О.Корніевскій, В.Герасименка (1956). У другій половині ХХ століття починається серійний випуск удосконалених конструкцій нових бандур Чернігівської фабрикою (з 1954 року, бандура "київського типу" І.Скляра) і Львівській фабрикою музичних інструментів "Трембіта" (з 1980 року, бандура "Львів'янка" В.Герасименка). Нова бандура являла собою багатострунний, хроматичний, технічно досконалий інструмент, з збільшенням числа басових струн, темперіруемим ладом, великим діапазоном, демпфером для зняття постійного звукового тону. Серед майстрів української діаспори, які працювали над удосконаленням бандури слід згадати: П. Лахнюка, В.Емця, С. Лістовіча-Чулівська, братів П. і О.Гончаренків.

Справа удосконалення конструкції бандури продовжується і сьогодні.

Створена у 1999 році нова "києво-харківська" бандура випускником НМАУ ім. П.Чайковського Романом Гриньківа значно розширила виконавські можливості, стало легше виконувати харківський спосіб гри, ліквідовано тембральний розрив між басовим та іншими регістрами. Сам майстер стверджує, "що бандура буде постійно модернізуватися і вдосконалюватися, зокрема буде поліпшуватися механізм перебудови, збільшиться діапазон, підвищуватимуться її акустичні особливості, шукатиметься більш досконала форма ". Р.Гріньківім розроблена сім'я бандур: дитячу, юнацьку і дорослу - спрощеної конструкції.

Багато діячів українського бандурного мистецтва ХХ століття усвідомлювало, що для подальшого розвитку мистецтва гри на бандурі вкрай необхідно поліпшити справи з інструментарієм. Серед засновників цієї ідеї слід згадати і Володимира Кабачка, який вперше в Україні створив професійне, академічне жіноче тріо бандуристок (1949 рік, Т.Поліщук, В.Третякова, Н. Павленко), яке прославило українське бандурне мистецтво, ставши лауреатами Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Варшаві (1955 рік). Саме цей рік став знаменним в академізації ансамблевого виконавства бандуристів - поява перших українських виконавців-бандуристів на міжнародній естраді.

Еволюція і вдосконалення народного інструменту кобзи-бандури, його хроматизація стали тією основою, на якій сформувалося академічне, професійне ансамблевий мистецтво ХХ століття, який стверджує своє право на існування перемогами ансамблевих колективів на всеукраїнських та міжнародних конкурсах, наявністю класів ансамблю у всіх ланках професійної музичної освіти, створенням оригінального репертуару, теорії виконавської майстерності, налагодження серійного виробництва удосконалених конструкцій на державному рівні.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .musarticles.ru



Друкувати реферат
Замовити реферат
Замовлення реферату
Поиск
Товары
загрузка...