План
1. Музика і наскрізне дію в театралізованій виставі
2. Порядок складання музично-шумової партитури дозвіллєвого заходу
Список літератури
1. Музика і наскрізне дію в театралізованій виставі
Справжнє майстерність, вміння володіти виражальними засобами сценічного мистецтва залежить поряд з іншими факторами і від рівня музичної культури. Адже музика - один з найважливіших елементів театралізованої вистави майже будь-якого жанру.
Жодна книга не може замінити самої музики. Вона може тільки направити увагу, допомогти зрозуміти особливості музика ної форми, познайомити із задумом композитора. Але без слухання музики все знання, набуті з книги, залишаться мертвими, схоластичність. Чим регулярніше і уважніше човен слухає музику, тим більше він починає в ній чути. А слухати і чути - не одне і те ж. Буває так, що музичний твір спочатку здається складним, недоступним сприйняттю. Чи не слід поспішати з висновками. При повторних прослуховуваннях напевно розкриється його образний зміст, і стане джерелом естетичного насолоди.
Але щоб емоційно пережити музику, потрібно сприймати самою звукову тканину. Якщо людина емоційно реагує на музику, але при цьому дуже небагато може розрізнити, диференціювати, В«розчутиВ», то до нього дійде лише незначна частина се виразного змісту.
За способом використання музики в дії її поділяють на дві основні категорії.
Сюжетна музика у виставі в залежності від умов її застосування може нести самі різноманітні функції. В одних випадках вона дає тільки емоційну або смислове характеристику окремої сцени, не втручаючись безпосередньо в драматургію. В інших випадках сюжетна музика може піднятися до найважливішого драматургічного чинника.
Сюжетна музика може:
В· Характеризувати дійових осіб;
В· Вказувати на місце і час дії;
В· Створювати атмосферу, настрій сценічної дії;
В· Розповідати про дії, невидимому для глядача.
Перераховані функції, природно, не вичерпують все різноманіття прийомів використання сюжетної музики в драматичних виставах.
Ввести умовну музику в спектакль значніше важче, ніж сюжетну. Її умовність може увійти в протиріччя з реальністю життя, що показується на сцені. Тому умовна музика завжди вимагає переконливого внутрішнього виправдання. Разом з тим виразні можливості такої музики дуже широкі, для неї можуть бути залучені найрізноманітніші оркестрові, а так само вокально-хорові засоби.
Умовна музика може:
В· Емоційно посилити діалог і монолог,
В· Характеризувати дійових осіб,
В· Підкреслювати конструктивно-композиційна побудова спектаклю,
В· Загострювати конфлікт.
Одна із загальних функцій музики у виставі - ілюстративність. Під ілюстративністю розуміють пряму зв'язок музики зі сценічним дією: персонаж отримав радісну звістку - наспівує веселу пісеньку або танцює під звуки радіоприймача; музика за сценою зображує картину бурі, шторму; драматично звучить музика виражає драматичну ситуацію на сцені і т. п. Приклади подібного використання музики можна зустріти майже в кожній виставі.
В силу своєї яскраво вираженою емоційності музика активно впливає саме на емоційну атмосферу вистави при виконанні нею будь-яких драматургічних функцій.
Мелодія - найважливіший елемент музичного мистецтва. Коли співак співає без супроводу, ми чуємо мелодію - В«одноголосно виражену музичну думкуВ». Ця мелодія може бути самостійним художнім твором. Музика до вистав підбирається в основному умовна, так як сюжетна зумовлена ​​драматургом в його ремарках до п'єсі.
Підбір музичного матеріалу - процес складний. Використовуючи фрагменти музичної творчості одного або різних авторів, режисер як би В«перестворюєВ» якісно нове, цілісне твір, що відповідає характеру і всьому строю сценічної вистави. Якщо ці мелодії в одному жанровому, стильовому ключі, то вистава буде більш цілісне, завершене. Тому бажано відбирати музику з творів одного або декількох близьких за творчої індивідуальності композиторів.
Наскрізна дія - головна лінія драматургічного розвитку п'єси, обумовлена ​​ідеєю п'єси і творчим задумом драматурга. Вірне розуміння наскрізної дії допомагає режисерові та акторам досягти послідовного, цілеспрямованого розкриття ідейного змісту ролі і п'єси в цілому.
Під наскрізним дією К. С. Станіславський розумів В«дієве, внутрішнє прагнення через всю п'єсу двигунів психічного життя артистів-ролі. Лінія наскрізної дії з'єднує воєдино, пронизує всі елементи і направляє їх до загальної надзавдання В». Наскрізне дія створюється з довгого ряду великих завдань, у кожній з яких величезна кількість маленьких завдань. Таким чином, логіка всіх дій об'єднується в єдине наскрізну дію.
Так, наприклад, наскрізним дією вистави В«Королівська короваВ» є підсвідоме прагнення всіх героїв до знаходження щастя, яке реалізується, як це не дивно, через дозвілля на королівській дачі як основне пропоноване обставина.
2. Порядок складання музично-шумової партитури дозвіллєвого заходу
Сучасна звукорежисура надає великий вплив на формування звукового середовища ефірного простору.
Звукова партитура - керівний документ, який підказує звукооператору ті моменти в ході програми, коли потрібно включити і коли вимкнути фонограму.
Музична партитура необхідна для розуміння загального музичного супроводу проекту і являє собою В«ЧернеткаВ» головної музичної теми, звукового логотипу, і т.д.
Свій задум музичного і шумового оформлення режисер починає практично втілювати в репетиційний період роботи над програмою.
На заключному етапі репетиційної роботи, коли всі музичні і шумові номери визначені, тобто встановлені репліки на включення і виключення, звукові плани і рівень звучання для кожного звукового фрагмента, звукорежисер складає остаточний варіант звукової партитури заходи.
Партитура є документом, слідуючи якому проводять звуковий супровід проекту. Звукова партитура звіряється з режисерським екземпляром сценарію, узгоджується з керівником музичної частини і затверджується режисером. Після цього всі зміни та виправлення в партитуру вносяться тільки з дозволу режисера.
В партитурі вказуються основні відомості про проект: автор сценарію, режисер, художник, звукорежисер, звукооператор і помічник режисера. Вказується також дата проведення заходу. Крім цього, в партитурі вказують дійових осіб і виконавців, з репліками і діями яких пов'язані ті чи інші музичні, шумові номери, а також технічні засоби, необхідні для проведення звукового супроводу заходу: кількість магнітофонів, підсилювачів (наскрізних каналів), групи гучномовців на сцені і в зоровому залі, а також кількість і тип мікрофонів, місце і спосіб їх установлення на сцені.
Тут же вказується схема комутації джерел звукової програми (магнітофони, мікрофони і пр.), підсилювачів і гучномовців. Вказуються й настановні рівні посилення і частотна корекція в кінцевих і проміжних підсилювачах на пульті звукорежисера. При використанні на виставі ревербератора і, панорамного мікшера вказується режим їх роботи та схема під'єднання до каналів звукопідсилення.
Власне партитура складається в наступному порядку. Спочатку вказується порядковий номер включення і номер магнітофона, з якого передбачається відтворювати фонограму музичного або шумового фрагмента.
Потім вказують найменування цього фрагмента, наприклад: В«вальсВ» або В«шум поїздаВ» та тощо, а також репліку на включення. Реплікою на включення може бути слово або рух ведучого, команда помічника режисера, зміна світла і пр.
Під уникнути плутанини на заході при можливій заміні виконавців, з діями яких пов'язане включення і виключення фонограми, репліка вказується з посиланням на дійових осіб.
Після репліки вказують звуковий план від...
