Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні основи мотивації і стимулювання діяльності людини
1.1 Сутність мотивації, типи і методи
1.2 Сутність стимулювання, основні форми
1.3 Теорії мотивації трудової діяльності
1.3.1 Змістовні теорії мотивації
1.3.2 Процесуальні теорії мотивації
Глава 2. Практичне застосування теорій мотивації
2.1. Методика дослідження
2.2. Аналіз результатів дослідження
Висновок
Список літератури
Додатка
Введення
В даний час в нашій країні спостерігається криза праці. Праця перестав бути для багатьох людей сенсом життя і перетворився на засіб виживання. У таких умовах не може йти мови ні про високопродуктивний і ефективній праці, ні про зростання кваліфікації працівників та розвитку їх ініціативи, ні про формування сильної трудової мотивації.
Будь-який керівник завжди усвідомить, що необхідно спонукати людей працювати на організацію, але при цьому вважає, що для цього достатньо простого матеріальної винагороди. Іноді така політика буває успішною, хоча, по суті, вона невірна.
Метою роботи є теоретичне і практичне вивчення мотивації і стимулювання діяльності людини, яке передбачає виконання наступних завдань :
1. Розглянути загальні поняття, що допомагають розрізняти між собою схожі на перший погляд речі: мотиви, стимули, потреби, спонукання, використовувані в повсякденній мові як тотожності; вивчити методи мотивації;
2. Розглянути форми і методи стимулювання, привести класифікацію стимулюючих виплат;
3. Вивчити змістовні і процесуальні теорії мотивації.
4. Провести дослідження мотивації співробітників на базі змістовних і процесуальних теорій мотивації.
Об'єктом роботи є мотивація і стимулювання діяльності людини. Предмет - змістовні і процесуальні теорії мотивації праці.
Робота написана при використанні літератури з менеджменту, управління персоналом, організаційного поведінки, психології, розкриває порушену в роботі проблему. Список літератури представлений в кінці даної роботи.
Глава 1. Теоретичні основи мотивації та стимулювання діяльності людини
1.1 Сутність мотивації, типи і методи
Класичне визначення мотивації в менеджменті, - це процес спонукання себе та інших людей до діяльності для досягнення особистих цілей або цілей організації.
Мотивація трудової діяльності - процес задоволення працівниками своїх потреб і очікувань в обраній ними роботі, здійснюваний у результаті реалізації їх цілей, узгоджених з цілями і завданнями підприємства, і одночасно з цим як комплекс заходів, що застосовуються з боку суб'єкта управління для підвищення ефективності праці працівників.
У даному визначенні поєднуються два основних напрямки, зазвичай прийняті керівниками у якості тотожності: мотивація і стимулювання. Часто, ставлячи перед працівником якусь завдання, керівник говорить працівнику: В«Я тебе простимулюєВ» або В«Я тебе промотівіруюВ». При цьому він думає про одне й те ж, тобто про винагороду працівника за добре виконану роботу. Насправді мотивація і стимулювання - це різні речі, хоча і службовці для досягнення єдиної мети - підвищення ефективності праці працівника. Процес задоволення, що стоїть у визначенні на першому місці, - це мотиваційна політика, вибудовувана керівництвом організації на підставі відомих їм потреб та інтересів працівників. Комплекс заходів - це стимулювання праці, завжди доповнює мотиваційну політику і є засобом задоволення конкретних потреб працівника, здебільшого матеріальних.
Функція мотивації полягає в тому, що вона впливає на трудовий колектив підприємства у формі спонукальних мотивів до ефективного праці, громадського впливу, колективних та індивідуальних заохочувальних заходів. Зазначені форми впливу активізують роботу суб'єктів управління, підвищують ефективність всієї системи управління підприємством, організацією.
Сутність мотивації полягає в тому, щоб персонал фірми виконував роботу згідно з делегованими йому правами та обов'язками, погодившись з прийнятими управлінськими рішеннями.
При плануванні і організації роботи керівник визначає, що конкретно повинна виконати очолювана ним організація, хто, як і коли, по його думку, повинен це зробити. Якщо вибір цих рішень зроблений ефективно, то керівник отримує можливість координувати зусилля багатьох людей і спільно реалізовувати потенційні можливості групи працівників.
Головне завдання з точки зору мотиваційного процесу працівників - це зробити їх не стільки володарями засобів виробництва, скільки власниками своєї власної робочої сили.
Розглянемо основні поняття, що пояснюють сутність мотивації та стимулювання праці.
Мотив - це усвідомлене спонукання до досягнення конкретної мети, розуміється індивідом як особистісна необхідність.
Трудовий мотив - це безпосереднє спонукання працівника до діяльності (роботі), пов'язане із задоволенням його потреб.
Мотив праці формується тільки в тому випадку, коли трудова діяльність є якщо не єдиним, то основною умовою отримання блага.
Велике значення для формування мотивів праці має оцінка вероятностідостіженія цілей. Якщо отримання блага не вимагає особливих зусиль або його дуже важко отримати, то мотив праці найчастіше не формується.
Формування мотиву праці відбувається в тому випадку, якщо в розпорядженні суб'єкта управління є необхідний набір благ, відповідний соціально обумовленим потребам людини. Для отримання благ потрібні особисті трудові зусилля працівника. Трудова діяльність дозволяє працівникові отримати ці блага з меншими матеріальними і моральними витратами, ніж будь-які інші види діяльності.
Група провідних мотивів, що визначають поведінку працівника, називається мотиваційним ядром (комплексом), що має свою структуру, яка розрізняється залежно від конкретної трудової ситуації. Сила мотиву визначається ступенем актуальності тієї чи іншої потреби для працівника. Чим насущнее нужда в тому чи іншому благо, чим сильніше прагнення отримати його, тим активніше діятиме працівник.
Мотиви праці різноманітні. Вони розрізняються за потребами, які людина прагне задовольнити допомогою трудової діяльності, за тих благ, які потрібні людині для задоволення своїх потреб, за тією ціною, яку працівник готовий заплатити за отримання шуканих благ. Загальним у них є те, що задоволення потреб завжди пов'язане з трудовою діяльністю.
Можна виділити кілька груп мотивів праці, які утворюють у сукупності єдину систему. Це мотиви змістовності праці, її суспільної корисності, статусні мотиви, пов'язані з суспільним визнанням плідності трудової діяльності, мотиви одержання матеріальних благ, а також мотиви, орієнтовані на певну інтенсивність роботи.
Благо стає стимулом праці, якщо воно формує мотив праці.
Практична сутність понять В«мотив праціВ» та В«стимул праціВ» тотожна. У першому випадку йдеться про працівника, яка прагне отримати благо допомогою трудової діяльності (мотив). У другому - про суб'єкта управління, обладающем набором благ, необхідних працівникові, і надає їх йому за умови ефективної трудової діяльності (стимул).
Види мотивів праці
Мотиви праці можна розділити на біологічні та соціальні.
Біологічні мотиви співвідносяться з фізіологічними позивами і потребами (Голод, спрага, сон, секс і т.д.). Тобто, наприклад, для того щоб задовольнити відчуття голоду, людина повинна зробити яку-небудь просту роботу - зібрати плоди, зловити рибу або ж заробити грошей іншим способом і на них купити собі їжі. Але первинно його посуває до праці біологічний мотив. До соціальних можна віднести наступні:
- Колективізм (по...
