Зміст
Введення
1. Теоретичні передумови антикризового інноваційного управління підприємством
1.1 Антикризові інновації та механізми підвищення антикризової стійкості
1.2 Інноваційний потенціал підприємств, його роль в антикризовому управлінні
1.3 Формування інноваційних інфраструктур як умова виходу з кризи
2. Проектування інноваційних процесів підприємства (на прикладі концерну В«Фасонне литтяВ»)
2.1 Інноваційні процеси при реструктуризації
2.2 Формування амортизаційного фонду для реалізації інноваційних процесів в технологічних системах
Висновок
Список використаних джерел
Введення
В умовах сучасного ринку система, недооцінювати роль інноваційного потенціалу, стикається з ослабленням своїх позицій на ринках, втратою споживачів і зниженням розмірів прибутку. Все це сприяє виникненню кризової ситуації і призводить до краху всієї системи. Необхідно відзначити, що частина перерахованих вище "симптомів" також застосовна і до державному сектору, який, за своєю природою, є постачальником специфічних послуг для особливого споживача - суспільства в цілому. Таким чином, розвиток інноваційного сектору є одним із пріоритетних напрямів державної політики в умовах прагнення суспільства та держави вийти на якісно новий рівень розвитку. антикризовий управління інноваційний
На даному етапі розвитку російської економіки можна спостерігати інноваційний криза, що виявляється в різкому зниженні керованості процесу створення та впровадження нововведень, у відсутності джерел фінансування, у згортанні діяльності дослідницьких організацій. З урахуванням цього пошук можливих рішень проблем управління інноваційними процесами та проектами стає одним з найважливіших завдань антикризового управління. Крім того, необхідним стає облік такого елемента антикризового управління, як оцінка можливостей ефективного використання напрацьованих як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками механізмів інноваційного управління.
Сталий розвиток підприємств, як показує досвід ефективних підприємств, забезпечується на основі збалансованого фронту інновацій: продуктові, технологічних, організаційно-управлінських. Інноваційна діяльність є одним із заходів з виведення підприємства з кризи і в більшій мірою, ніж інші напрямки підприємницької діяльності, пов'язана з ризиком, так як повна гарантія благополучного результату в інноваційному підприємництво практично відсутня. Для вибору тієї чи іншої стратегії інноваційного розвитку необхідно визначити як поточну міру готовності, так і майбутню ступінь ефективності освоєння підприємством нових технологій, тобто величину інноваційного потенціалу. У роботі дано визначення поняття В«Інноваційного потенціалуВ» в його сучасному розумінні і розкриті методичні підходи до оцінки та аналізу типів інноваційного потенціалу підприємства.
Довготривале і сталий розвиток підприємств є однією з основних проблем ринкової економіки. Зміни в ринковому середовищі вимагають створення адекватного механізму управління, за допомогою якого можна підвищити ефективність виробництва. Для цього необхідна багатогранна система заходів антикризового управління підприємством. Одним з ключових механізмів такого управління є інноваційне розвиток.
Для адаптації до змін ринкової кон'юнктури необхідна безперервна реалізація продуктових та технологічних інновацій. Ця задача реалізується шляхом зміни активів організації і принципів управління. Активи об'єднують в технологічні системи, що дозволяє здійснити дискретне вимір і контроль витрати сировинних і енергетичних ресурсів на кожному виробничому переділі, що має ринкову вартість. В результаті створюються умови для проектування та контролю доходу організації, що формується в кожному переділі. Всі ці перетворення є необхідною умовою безперервного інноваційного развітіяпредпріятія.
Сьогодні, на етапі інноваційного розвитку, багато підприємств реалізують антикризове управління на основі реструктуризації. Для цієї мети організації виділяють непрофільні активи і перетворюються в концерни і холдинги, які дозволяють більш гнучко реагувати і адаптуватися до динаміки зміни ринку, видів і різноманітності споживчих властивостей продукції.
Дослідження показали, що ще не знайшли належної проробки підходи та методи формування інноваційних проектів і програм антикризового управління організацією шляхом її реструктуризації по технологічним системам (переділів). Відсутні методи оцінки гранично необхідних інвестицій в освоєння технологічних інновацій і доходу по переділах. Недостатньо опрацьовані методи проектування амортизаційних технологій, що забезпечують просте і розширене відтворення технологічних систем підприємств на основі інновацій.
У цій зв'язку тема курсової роботи, присвячена розгляду антикризового управління підприємством на основі інновацій, є актуальною.
Мета курсової роботи полягає в розгляді науково-обгрунтованих методів антикризового управління підприємством на основі інноваційного розвитку.
Досягнення поставленої мети роботи включає рішення наступних завдань:
- розгляд антикризових інновацій та механізмів підвищення антикризової стійкості;
- проаналізувати процес формування інноваційного потенціалу підприємств, його роль в антикризовому управлінні;
- розглянути формування інноваційних інфраструктур як умова виходу з кризи;
- розглянути інноваційні процеси при реструктуризації
- проаналізувати формування амортизаційного фонду для реалізації інноваційних процесів в технологічних системах.
Об'єктом дослідження є підприємства, що знаходяться в процесі антикризового управління.
Предметом дослідження є методи антикризового управління організацією шляхом освоєння інновацій.
Методологія та теоретична база дослідження. Теоретичною основою при написанні курсової роботи є сучасна економічна теорія, концепція економічного зростання, роботи російських і зарубіжних вчених в досліджуваній області, а також теорія і практика виробничого менеджменту, використання економіко-математичних методів і т. д.
Для обгрунтування запропонованих підходів і вирішення поставлених завдань використовувалися роботи, в яких досліджувалися теоретичні та практичні аспекти розвитку інвестиційної сфери економіки та оціночної діяльності основних фондів підприємств. Зокрема: Абрамова С.А., Бєляєва А.А., Бендікова М.А., Гариной Є.П., Колокольникова О. Г., Мільнера Б.З., Ланкін В.Є., Шічкова А.Н. та ін
1 Теоретичні передумови антикризового інноваційного управління підприємством
1.1 Антикризові інновації та механізми підвищення антикризової стійкості
Необхідною елементом антикризового управління є інновації. Існує широкий спектр інновацій, властивих кожному управлінню. Але для антикризового управління найбільше значення мають інновації процесні, що змінюють всі процеси функціонування організації, інновації продуктові, що визначають матеріальний результат управління, і інновації реорганізаційні, пов'язані з перерозподілом ресурсів (їх іноді називають аллокаціоннимі інноваціями).
Особлива роль цих видів інновацій визначається їх впливом на інвестиційну діяльність організації.
Процесні інновації антикризового управління включають наступні нововведення.
Нововведення в процесах взаємодії організації із зовнішнім середовищем (організація збутової і закупівельної діяльності, схеми співробітництва, вибір партнерів і пр).
Нововведення в процесах управління рухом матеріальних запасів і грошових коштів (Логістичні інновації).
Нововведення в процесах інформаційно-аналітичного забезпечення управління (оперативність, достовірність, своєчасність, аналітична цінність і пр.).
Технологічні нововведення в процесах виробництва продукту, послуги та ін
Організаційні нововв...
