Зміст
Введення
Глава 1. Характеристика основних моделей управління
1.1 Англо-американська модель корпоративного управління
1.2 Японська модель корпоративного управління
1.3 Німецька модель корпоративного управління
1.4 Російська модель управління акціонерним товариством
Глава 2. Порівняльний аналіз моделей корпоративного управління
Глава 3. Організація корпоративного управління у Відкритому акціонерному товаристві В«Новосибірський завод хімконцентратів В»
3.1 Трохи про ВАТ В«НЗКХВ»
3.2 Ознаки основних моделей корпоративного управління в діяльності ВАТ В«НЗКХВ»
Висновок
Список літератури
Введення
У ХХ столітті у світовій практиці основною формою організації та управління господарськими і багатьма іншими процесами, в яких потрібне об'єднання декількох зацікавлених сторін, стала корпорація.
В«Розвиток акціонерної власності, що супроводжувалося відділенням прав власності від управління нею, породило проблему забезпечення контролю з боку власників над керуючими, в руках яких знаходиться розпорядження власністю, з тим, щоб її можна було максимально ефективно використовувати в інтересах власників В».
Організаційна модель, яка покликана вирішити цю проблему, захистити інтереси інвесторів, узгодити інтереси різних зацікавлених груп, і отримала назву системи корпоративного управління. В залежності від особливостей розвитку ця модель прийняла неоднакові форми в різних країнах. Функціонування цієї системи спирається як на законодавчі норми, затверджені державою, так і на правила, стандарти і образи, що формуються в результаті формальних і неформальних угод усіх зацікавлених груп.
Проблема організації корпоративного управління і вибору моделі, якій варто дотримуватися, є досить важливою, в тому числі і для Росії, так як В«одним із серйозних перешкод, що стоять на шляху розвитку російської економіки, є низьке якість корпоративного управління, предопределяющего рівень культури ведення бізнесу, його інвестиційну привабливість, значимість фінансових результатів В».
Російська модель управління акціонерними товариствами об'єднує в собі риси трьох основних моделей управління. Вибір теми курсової роботи зумовлений бажанням простежити за тим, як розвивається процес управління корпораціями в Росії і в країнах, використовують англо-американську, німецьку і японську систему управління.
Метою даної роботи є проведення порівняльного аналізу існуючих основних моделей корпоративного управління.
В якості основних завдань можна позначити наступні:
1) Характеристика англо-американської системи управління;
2) Розгляд японської моделі управління корпораціями;
3) Вивчення німецької моделі;
4) Проведення порівняльного аналізу моделей корпоративного управління;
5) Розгляд російської моделі на прикладі конкретної організації.
У роботі будуть розглянуті статті з журналів В«Економічний аналіз: теорія і практикаВ» і В«США і Канада: економіка, політика, культура В», що стосуються питань управління корпораціями в різних країнах. А також навчальний посібник з корпоративного управлінню Тепмана Л.Н., посібник під назвою В«Корпорація: американська модель В»Кочеткова Г.Б. і Супяна В.Б. і деякі інші джерела.
Глава 1. Характеристика основних моделей управління
1.1 Англо-американська модель корпоративного управління
Англо-американська модель (або по-іншому англосаксонська модель) отримала найбільше поширення в США, Великобританії, Канаді, Австралії, Новій Зеландії.
Для англо-американської моделі характерно наступне: публічні компанії з безліччю дрібних акціонерів, велике значення фондового ринку, меншою мірою (ніж у німецькій моделі) залежність від держави, відкритість економічних кордонів. Наприклад, В«Generalelectric налічує сотні тисяч акціонерів, причому навіть найбільшому з них належить менше 1% акцій. Дослідження показують, що концентрація прав власності і контролю тим вище (за інших рівних умов), ніж менш ефективна система захисту прав акціонерів. Система захисту прав акціонерів в більш розвинених країнах, як правило, вище. Звідси і показники концентрації акціонерного капіталу в більш розвинених країнах, як правило, нижче В». Велика розпорошеність акцій може призвести до того, що навіть незначна частка акцій в власності (за умови, що ніхто інший не має більше) може забезпечити контроль інвестора за підприємством.
Учасниками англо-американської моделі є керуючі, директори, акціонери, урядові структури, біржі, саморегульовані організації, консалтингові фірми, які надають консультаційні послуги корпораціям і акціонерам з питань корпоративного управління та голосування за дорученням. Три основних учасника - це менеджери, директори і акціонери.
Особливістю англо-американської моделі є сильна рада директорів, що формується в основному з членів управлінської команди, і досить слабке загальні збори акціонерів (через сильного розпорошення акцій).
Корпоративне законодавство, чинне у країнах, що застосовують англо-американську модель управління, вирішує протиріччя інтересів акціонерів і менеджерів. Акціонери обирають раду директорів, який стає їх довіреною особою й починає діяти на користь акціонерів при здійсненні функцій контролю над управлінням. У поради директорів більшості корпорацій США і Великобританії входять як внутрішні члени, або інсайдери, так і зовнішні (незалежні) члени, або аутсайдери.
Англо-американська модель, що розвивалася в умовах вільного ринку, припускає поділ володіння і контролю в найбільш великих корпораціях. Це розділення дуже важливо, так як інвестори, вкладаючи свої кошти й володіючи підприємством, не несуть юридичної відповідальності за дії корпорації. Вони передають функції по управлінню менеджерам і платять їм за виконання цих функцій як своїм агентам по веденню справ. Плата за розділення володіння і контролю називається платою за агентські послуги.
В англо-американській моделі є дві процедури, які потребують обов'язкового схвалення акціонерів: обрання директорів і призначення аудиторів. Існують і інші позачергові питання, що вимагають схвалення акціонерів. Серед них - злиття і поглинання, реорганізація, поправки до статуту корпорації. Акціонери мають право вносити пропозиції до порядку денного щорічних загальних зборів акціонерів. Ці пропозиції повинні стосуватися безпосередньо діяльності корпорації. Акціонери, які володіють більше ніж 10% капіталу корпорації, мають також право скликати позачергове (надзвичайний) збори акціонерів.
В«У США розроблені, мабуть, самі суворі норми розкриття інформації. В інших країнах, використовують англо-американську модель управління, вимоги до розкриття інформації теж високі, проте не до такої міри, як в США, де корпорації повинні публікувати саму різну інформацію В».
Фінансування нових компаній здійснюється в даній моделі шляхом розміщення акцій на фондовому ринку. Саме фондовий ринок є основним механізмом залучення довгострокових інвестицій в ту чи іншу компанію.
1.2 Японська модель корпоративного управління
Для японської моделі корпоративного управління характерні наступні три аспекти:
1. Система головних банків;
2. Система довічного найму персоналу;
3. Мережева організація зовнішніх взаємодій компаній.
Розглянемо їх більш докладно.
У японському бізнесі банки відіграють дуже важливу роль, і кожне підприємство прагне встановити дуже тісні відносини з одним з них. Такий банк називається головним банком компанії. Він виконує самі різні функції. Перш за все, він є кредитором. В«Головний банк є першим або другим за обсягами кредитування в 85% найбільш великих японських компаніях В». Одночасно банк є великим акціонером компанії. В«Для 16% компа...
