Зміст
ВСТУП
ГЛАВА 1.Основні ЗАКОНИ ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1 Поняття В«залежністьВ», В«законВ», В«закономірністьВ»
1.2 Закони організації
ГЛАВА 2. ЗАКОН ІНФОРМАТИВНОСТІ-впорядкованості
2.1 Формулювання закону інформованості-впорядкованості
2.2 Три варіанти дії закону інформованості-впорядкованості
2.3 Наслідок із закону інформованості-впорядкованості
ВИСНОВОК
Список використаної літератури
Введення
Будь-яка організація функціонує на основі дії багатьох законів. Це різноманіття законів, як і будь-яка система, в складі виділяють 2 групи: I група - основні (провідні, основоположні) закони; II група - закони другого рівня (вони певною мірою виконують другорядну роль, тобто їх дії створюють умови для всебічного прояви основних законів).
Закон інформативності-упорядкованості, розглянутої в даній курсовій, відноситься до законів другого рівня. Конкретним об'єктом дії цього закону є інформація. Інформація виконує осінь важливу роль у функціонуванні будь-якої організації. Часто керовані процеси називають інформаційними процесами, тобто і організація та управління має справу з інформацією, і в сучасних умовах інформаційні ресурси - це товар високої вартості.
В«Хто володіє інформацією - той володіє світом В»- цей афоризм дуже правильно відповідає господарської діяльності організації. Та організація, яка володіє великим обсягом інформації - має більше можливостей, і вона володіє ринком (Ситуацією на ринку).
Інформаційна Середа управління підпорядковується закону інформованості-впорядкованості. Під впорядкованістю розуміється гармонійний розвиток всіх елементів організації: системи управління, персоналу, підрозділів, економіки і т.д., а також наявність між елементами встановленого взаємодії (взаємовпливу) - коефіцієнтів пропорційності.
Таким чином, видно, що закон інформативності - упорядкованості має дуже важливе значення в організації роботи підприємств, це і допомагає в достатній мірі розкрити всю суть цієї роботи.
Глава 1. Основні закони організації
1.1 Поняття В«залежністьВ», В«законВ», В«закономірністьВ»
У будь-якій організації маються керовані, частково керовані і некеровані процеси. Кожен процес включає 4 складові (показані на Рисунку 1):
1. вхідне вплив (вхід) - надходить інформація, розпорядження вищого керівника, ініціатива самого керівника;
2. перетворення вхідного впливу (функція 1) - обробка вхідної дії за відомим або новому алгоритму;
3. вихід - Результат перетворення вхідного впливу - управлінське рішення або виконавче дія самого керівника;
4. вплив результату на вхідний вплив (функція 2) - коректування алгоритму обробки початкового вхідного впливу, або зміна (посилення або ослаблення) його впливу.
Вхід Вихід
Малюнок 1. Складові процесу організації.
Функція 1 відображає залежність результату від вхідного впливу, функція 2 - залежність коректування на вхідний вплив від результату (зворотний зв'язок). Функція 2 може або підсилювати вхідний вплив з зростанням значення результату (Позитивний зворотний зв'язок), або послабляти його з зростанням значення результату (Негативний зворотний зв'язок).
Особливості вищеописаного процесу:
В· Запізнення зворотного зв'язку;
В· Наявність порогу нечутливості;
В· Обмеження на змінні;
В· Сходження на намічений рівень або розбіжність від нього.
Між вхідним впливом і вихідним результатом мається залежність, яка може мати різний вид: табличний, графічний, формульний, словесний.
Залежність - Це зв'язок між змінними входу і виходу, може включати в себе загальне і індивідуальне для кожної організації. Види залежностей:
В· об'єктивні (Формуються незалежно від волі людей)
В· суб'єктивні (Формуються людьми для реалізації глобальних цілей організації або країни);
В· короткочасні (Наприклад, залежність підбору кадрів від особистих якостей) і довготривалі (Наприклад, залежність зарплати працівника від його продуктивності);
В· моральні (Пов'язані з дотриманням встановлених у суспільному формації норма поведінки, ідеалів людини) і аморальні (зв'язані зі звичаями і традиціями, так чи інакше порушують права людини).
Таким чином, всі рішення і вчинки людини так чи інакше підкоряються деяким усвідомленим або неусвідомленим залежностям.
Закон - це залежність, що або:
В· зафіксована в законодавчих документах (конституції);
В· є загальноприйнятою нормою для великої групи людей і організацій;
В· отримала визнання і підтримку авторитетних учених.
В· Об'єктивні закони - закони організації, суб'єктивні - закони для організації.
Закономірність є частиною закону. Закономірність проектування організації:
В· виявлення конкретної суспільної потреби або потреб групи людей;
В· дослідження потреб на стійкість, обсяг, ступінь незадоволеності;
В· формування об'єкта управління (склад, професійні рівень, функціональні обов'язки);
В· створення суб'єкта управління (склад, професійні рівень, функціональні права і обов'язки); до складу можуть входити фізичні або юридичні особи;
В· проектування організації.
Таким чином, закон має механізм дії і механізм використання. Механізм дії полягає у формуванні залежності вихідних параметрів від вхідних, а механізм використання - це набір правил і норм для реалізує механізм дії працівника із зазначенням переліку його прав і відповідальності.
Механізм використання - Набір правил і норм для реалізує механізму дії працівника із зазначенням переліку його прав і відповідальності.
Механізм дії - Формування залежності вихідних параметрів від вхідних; визначення допустимої інерційності, запізнювання і порогу реагування.
Узгодження законів дії і використання призводить до ефективної діяльності організації. Значення законів:
В· утворюють теоретичний фундамент;
В· сприяють переходу від емпіричного підходу до професійного;
В· дозволяють правильно оцінити ситуацію, що виникла;
В· дозволяють аналізувати зарубіжний досвід.
1.2 Закони організації
Закони організації мають у своєму складі загальне й особливе. Загальна частина закону має механізм дії незалежно від географічного розташування, країни, сфери діяльності організації, а особливе - це та частина закону, яка не міняє його суті і відображає особливості організації як соціальної системи. (Наприклад, загальний рівень культури і професійної підготовки).
Закони відіграють вирішальну роль у теорії організації, у тому числі утворюють теоретичний фундамент, сприяють переходу від емпіричного підходу до професійного, дозволяють правильно оцінити виникаючу ситуацію й аналізувати закордонний досвід. Закони організації по важливості поділяються на 2 рівні (Показано на Малюнку 2):
В· Закони першого рівня - основоположні (закони синергії, самозбереження, розвитку);
<...
