ЗМІСТ
ВСТУП
1. СУЧАСНІ НАУКОВІ ПОГЛЯДИ НА Сутність самоменеджмента
1.1 Сутність, цілі та функції самоменеджменту
1.2 Концепції самоменеджменту
1.3 Складові ефективного самоменеджменту
2. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ самоменеджменту
2.1 Етика і соціальна відповідальність менеджера
2.2 Ефективне використання робочого часу
2.3 Організація виступів
2.4 Організація нарад і прийоми ведення ділових бесід
3. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАВИЧОК самоменеджменту
3.1 Особливості самоменеджменту в зарубіжних країнах
3.2 Самоменеджмент в Росії
3.3 Практичні прийоми самоменеджменту
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
В даний час менеджмент став одним з найважливіших атрибутів нового життя нашої країни. Менеджмент в широкому сенсі - це управління організаціями будь-якої форми в умовах ринку і супутнього йому громадянського демократичного суспільства. Виділилася з широкої області менеджменту як науки та мистецтва управління тема самоменеджменту є досить актуальною в даний момент часу. Поява самоменеджменту як такого продиктовано об'єктивно складається управлінської середовищем в країні, прискореними темпами життя і посилюється тиском зовнішнього середовища управління, також можна відзначити вплив постійно оновлюються технологій управління, методик, відкриттів у сфері психологічної науки. Кожному людині взагалі і особливо тому, хто готує себе до роботи організатора-менеджера або вже є таким, в першу чергу, необхідно вміти перетворити ситуацію, для якої типова невпорядкованість дій, обумовлена ​​зовнішніми обставинами, у ситуацію спрямованих і здійсненних задач. Навіть у ситуації цейтноту можна завдяки послідовному плануванню часу і використанню методів наукової організації праці краще здійснювати свою діяльність, щодня виділяючи резерв часу (у тому числі і для дозвілля) для дійсно керівних функцій.
Не можна не взяти до уваги той факт, що зміни в повсякденному житті і в управлінській сфері зокрема підвищують вимоги до управлінського персоналу, його професіоналізму, навчання та перепідготовки. Організації не можуть взяти на себе розвиток всіх навичок у всіх менеджерів. Як зазначили М. Вудкок і Д. Френсіс [4, с. 26], це призвело б до виснаження ресурсів організації і підриву її стабільності. Тому підтримка свого постійного зростання і розвитку стає необхідністю кожного менеджера. Цю задачу і повинен виконувати самоменеджмент.
Самоменеджмент вивчає способи і технології підвищення ефективності управлінської діяльності керівника. У його коло входить величезна кількість напрямків, пов'язаних з плануванням, використанням робочого часу, проведенням нарад, способам самоконтролю і самомотивації і т.д. У даній роботі акцент робиться на вивченні етики менеджера, правильному і дієвому використанні робочого часу, даються рекомендації з проведення виступів, нарад. Представляється, що дані питання будуть займати центральне місце в плануванні управлінської кар'єри.
У справжньої роботі розглянуті різні концепції самоменеджменту, такі як підхід Зайверта [5, с. 7-4], на основі якого викладається сутність і функції самоменеджменту; досліджена теорія обмежень М. Вудкок і Д. Френсіса; дається аналіз вітчизняних теорій; акцентується увага на концепції, спрямованої саме на кар'єру, яка розроблена німецькими авторами Швальбе. Складові ефективного самоменеджменту розкриваються в роботі К. Кінана В«СамоменеджментВ» [8, с. 38-49]. Етика і соціальна відповідальність менеджера проаналізовані на основі досліджень заслуженого діяча науки Росії та професора В.А. Абчука. Методи ефективного використання робочого часу, організації виступів і ділових нарад докладно описані Шейново, Робінс і Шипунова. Далі в роботі дається розгляд практичного підходу до самоменеджменту, його недоліків і переваг в зарубіжних країнах та Росії, дано опис застосування прийомів самоменеджменту на практиці. Увага приділена саме прийому так званого рефрейминга, психологічному методу вирішення проблем, а також дано поради, що допомагають справлятися управлінцю справлятися з негативною інформацією.
Об'єктом дослідження є менеджмент як наука і мистецтво управління в сучасному Світ. Предмет дослідження - це проблема самоменеджменту як нового напрямки в традиційному менеджменті.
Структура даної роботи включає в себе такі розділи, як: сучасні наукові погляди на сутність самоменеджменту (розглянуті в окремому порядку сутність, цілі та функції самоменеджменту, концепції самоменеджменту, доданки ефективного самоменеджменту); основні складові самоменеджменту (дається виклад опису етики і соціальної відповідальності менеджера, ефективного використання робочого часу, організації виступів та проведення нарад і прийомів ведення ділових бесід); в практичній частині роботи охарактеризовані особливості самоменеджменту в зарубіжних країнах, висвітлюється самоменеджмент в Росії і значний акцент зроблено на практичних прийомах самоменеджменту.
Мета дослідження - здійснення допомоги в закріпленні навичок і прийомів ефективного самоменеджменту. Мета досягається за рахунок ряду завдань, виконання яких передбачає:
- обгрунтування поняття сутності та механізму функціонування самоменеджменту;
- аналіз сучасних зарубіжних і російських концепцій самоменеджменту;
- виявлення доданків ефективного самоменеджменту;
- опис етики і соціальної відповідальності менеджера;
- рекомендації по ефективному використанню робочого часу;
- поради, застосовні до організації виступів, а також до проведення нарад і прийомам ведення ділових бесід;
- застосування методів самоменеджменту на практиці.
1. СУЧАСНІ НАУКОВІ ПОГЛЯДИ НА Сутність самоменеджмента
1.1 Сутність, цілі та функції самоменеджменту
Початок наукового осмислення проблеми самоменеджменту у вітчизняній управлінській та соціологічній літературі можна віднести до середини 90-их років. В одній із перших публікацій на цю тему В. Карпічевим була зроблена спроба В«введення в проблему В»самоменеджменту, висунуті на обговорення деякі контури моделі самоменеджменту. Дещо раніше поняття В«самоменеджментВ» було введено в науковий обіг Л. Зайверт, керівником Інституту раціонального використання часу в Німеччині. Інтерес до цієї проблеми не випадковий. Він обумовлений логікою розвитку управлінських знань.
Самоменеджмент як новий напрямок в сучасному менеджменті виник у відповідь на зміни в управлінської ситуації в світі:
зростання масштабів і динамізм змін у підприємництві та бізнесі вимагають від менеджерів освоєння нових підходів і навичок управління, боротьби з можливістю власного відставання, безперервності саморозвитку;
наростання невизначеності, тиску і напруженості в різних формах життєдіяльності організацій та пов'язаних з цим стресів вимагають від менеджерів уміння управляти собою;
перетворення творчого потенціалу працівника в найцінніший капітал організації висуває вимога збереження і розвитку цього потенціалу, в тому числі і самими працівниками;
вичерпання можливості багатьох традиційних шкіл і методів управління ставить менеджерів перед необхідністю освоєння сучасних управлінських прийомів переоцінки свого потенціалу і роботи над його розвитком.
Дуже важливим фактом є те, що потреба в мотивації творчого потенціалу кожного працівника і неможливість задовольнити її в рамках традиційного менеджменту та зусиллями самих організацій викликали до життя процес соціологізації та психологізації менеджменту, на хвилі якого і виник напрямок самоменеджменту, що відкриває перспективи для дослідження і практичної реалізації індивідуальної ділової кар'єри.
Тепер необхідно визначити сутність самого поняття В«самоменеджментВ». Самоменеджмент - Ц...
