Зміст
Введення
Глава 1. Зворотній зв'язок в комунікативному процесі
1.1 Поняття й структура комунікативного процесу
1.2 Зворотній зв'язок: поняття та види
1.3 Зворотній зв'язок в говорінні і слуханні
1.4 Значення зворотного зв'язку в діяльності керівника
Глава 2. Емпіричний аналіз ефективності зворотного зв'язку в комунікативному процесі
2.1 Дебрифинг і розвиток зворотного зв'язку
2.2 Комунікативні прийоми встановлення ефективного зворотного зв'язку: рекомендації фахівця-практика
Висновок
Список використаної літератури
Введення
В теорії комунікації під зворотним зв'язком розуміють відповідну реакцію одержувача на повідомлення джерела. При зворотному зв'язку комунікація стає двостороннім процесом, дозволяючи обом сторонам коригувати свої цілі і свою поведінку по відношенню один до одного.
Актуальність теми дослідження обумовлена ​​тим, що зворотний зв'язок є неодмінним елементом в комунікативному процесі. Уміння використовувати зворотний зв'язок у спілкуванні є одним з найважливіших моментів, які входять у процес комунікації і структуру комунікативних здібностей людини.
Принципово важливо для управління комунікативними процесами, що зворотний зв'язок являє собою: контролююче зворотний вплив; вплив, обумовлене передачею інформації; вплив, що має своєю кінцевою метою підвищення організованості системи.
Зворотній зв'язок в ході соціальної комунікації відмінна від аналогічних процесів в автоматичних системах, так як відповідна реакція отримувача не може бути передбачена з 100%-ої точністю. Непередбачуваність реакції в деяких випадках може стати основною причиною виникнення комедійних або, навпаки, трагедійних ситуацій.
Мета дослідження - вивчити теоретичні основи зворотного зв'язку в комунікативному процесі, провести емпіричний аналіз її ефективності.
Поставлена ​​мета реалізується через наступні завдання :
- вивчити визначення поняття В«комунікативний процесВ», і його складові;
- вивчити оціночну та безоціночне зворотній зв'язок, розглянути зворотний зв'язок в говорінні і слуханні;
- уточнити значення зворотного зв'язку в діяльності керівника, з урахуванням її значущих характеристик;
-провести емпіричний аналіз ефективності зворотного зв'язку в діловій комунікації.
Об'єкт дослідження - зворотний зв'язок як основний елемент комунікативного процесу.
Предмет дослідження - показники ефективності зворотного зв'язку в комунікативному процесі на прикладі ділової комунікації.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що зворотний зв'язок підвищує ефективність комунікативного процесу (що виявляється у відповідях на питання, запиті інформації, власних судженнях).
Методи дослідження проблеми даної курсової роботи - теоретичний аналіз літератури, де висвітлюється сучасне бачення досліджуваної проблеми; аналіз досвіду вчених, які працювали в цій галузі науки.
Теоретичною основою дослідницької роботи виступили наукові роботи російських авторів: Морозова А. В., Василика М.А. , Персиковою Т.Н. , Кричевського Р.Л., Панфілової А.П. , Рассела Т. Також в роботі використані матеріали Інтернет-ресурсів - 33333.ru/, mabiu.ru/, oodri.narod.ru/, sesia.com.ua./, agtustud.agtu.ru/, 4izmerenie.com/, .elitarium.ru/, tourlib.net/books.
Практична значимість: використання зворотного зв'язку в практичній діяльності фахівця зі зв'язків з громадськістю.
Глава 1. Зворотній зв'язок в комунікативному процесі
1.1 Поняття й структура комунікативного процесу
Комунікативний процес - процес взаємодії між різними суб'єктами комунікації, при якому здійснюється обмін інформацією [10].
Основна мета комунікаційного процесу - забезпечення розуміння інформації, що є предметом спілкування, тобто повідомлення. Однак сам факт обміну інформацією не гарантує ефективності спілкування брали участь в обміні людей. Щоб краще розуміти процес обміну інформацією й умови його ефективності, варто мати уявлення про стадії процесу, у якому беруть участь двоє або більше число людей.
Елементи й етапи процесу комунікацій.
У процесі обміну інформацією можна виділити чотири базових елементи:
1. Відправник, обличчя, що генерує ідеї або збирає інформацію і передає її.
2. Повідомлення, власне інформація, закодована за допомогою символів.
3. Канал, засіб передачі інформації.
4. Одержувач, обличчя, якому призначена інформація і яка інтерпретує її.
При обміні інформацією відправник і одержувач проходять кілька взаємозалежних етапів. Їхнє завдання - скласти повідомлення і використовувати канал для його передачі таким чином, щоб обидві сторони зрозуміли і розділили вихідну ідею. Це важко, бо кожен етап є одночасно крапкою, у якій зміст може бути пошкодженим або повністю втрачений. Зазначені взаємозалежні етапи такі:
В· Зародження ідеї
В· Кодування і вибір каналу
В· Передача
В· Декодування
Хоча весь процес комунікацій часто завершується за кілька секунд, що утрудняє виділення його етапів, проаналізуємо ці етапи, щоб показати, які проблеми можуть виникнути в різних точках.
Зародження ідеї. Обмін інформацією починається з формулювання ідеї чи відбору інформації. Відправник вирішує, яку значиму ідею або повідомлення варто зробити предметом обміну. Багато спроб обміну інформацією обриваються на цьому першому етапі, оскільки відправник не витрачає достатнього часу на обмірковування ідеї. На цьому етапі необхідно усвідомити, які ідеї призначені до передачі до того, як ви відправляєте повідомлення, а також оцінити адекватність і доречність ваших ідей з урахуванням конкретної ситуації і мети комунікацій.
Кодування і вибір каналу. Перш ніж передати ідею, відправник повинен за допомогою символів закодувати її, використавши для цього слова, інтонації і жести. Таке кодування перетворює ідею в повідомлення. Відправник має також вибрати канал, сумісний з типом символів, використаних для кодування. До деяких загальновідомих каналів відносяться передача мови і письмових матеріалів, а також електронні засоби зв'язку, включаючи комп'ютерні мережі, електронну пошту, відеострічки і відеоконференції. Якщо канал не дуже відповідає ідеї, що зародилася на першому етапі, обмін інформацією буде менш ефективний. Вибір кошти повідомлення не повинен обмежуватися єдиним каналом. Часто бажано використовувати два або більше коштів комунікацій у поєднанні. Процес ускладнюється, оскільки відправнику доводиться встановлювати послідовність використання цих засобів і визначати тимчасові інтервали в послідовності передачі інформації. Тим не менш, дослідження показують, що одночасне використання засобів обміну усною і письмовою інформацією звичайно ефективніше, ніж, скажімо, тільки обмін письмовою інформацією.
Передача. На третьому етапі відправник використовує канал для доставки повідомлення (закодованої ідеї або сукупності ідей) одержувачу. Мова йде про фізичну передачу повідомлення, що багато людей помилково і приймають за сам процес комунікацій. У той же час, як ми бачили, передача є лише одним з етапів, через які необхідно пройти, щоб донести ідею до іншої особи.
Декодування. Після передачі повідомлення відправником одержувач декодує його. Декодування - це переклад символів відправника в думці одержувача. Якщо символи, обрані відправником, мають точно таке ж значення для одержувача, останній буде знати, що саме мав на увазі від...
