МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
Брянський державний технічний університет
Кафедра В«Економіка, організація виробництва, управління В»
КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1
з дисципліни
Теоретичні основи реструктуризації
Варіант 20
Брянськ 2010
Введення
Останнім час підходи до розробки стратегії зазнали істотних змін. Власники бізнесу не відразу приходять до необхідності створення стратегії. Ставлення до цього процесу змінюється в міру зростання бізнесу і відповідальності власника за його майбутнє. На початковій стадії мета підприємця, який створив свій бізнес, - забезпечити його беззбитковість. Далі фокус зміщується на контроль над зростаючим грошовим потоком, а власник все більше концентрується на питаннях управління операціями компанії. У міру її росту власник перетворюється в стратега. Його починають хвилювати питання позиціонування на ринку, а також створення стійких конкурентних переваг. І нарешті, власник починає розуміти, що настав момент, коли варто подумати про можливий вихід з бізнесу. При цьому будь-яка розсудлива підприємець хоче вийти зі справи з грошима, а не "померти" на вічної будівництві. Так власник бізнесу перетворюється на інвестора, увагу якого спрямоване виключно на вартість і ліквідність бізнесу.
Сьогодні категоріями вартості керується все більше число менеджерів. І перш все це пов'язано з розумінням того, що не володіє потенціалом зростання бізнес не може бути привабливий для інвесторів. Отже, він буде позбавлений одного з найбільш важливих конкурентних переваг - доступу до капіталу, який, у свою чергу, залежить від привабливості бізнесу для інвесторів.
Поняття стратегії
В основі управління бізнесом лежить розробка стратегії, її адаптація до специфіки компанії і реалізація.
Існує два протилежні погляди на розуміння стратегії. Перше розуміння стратегії базується на наступному процесі. Досить точно визначається кінцеве стан, який має бути досягнуто через тривалий проміжок часу. Далі фіксується, що необхідно зробити для того, щоб досягти цього кінцевого стану. Після цього складається план дій з розбивкою по тимчасових інтервалах (п'ятирічкам, рокам і кварталам), реалізація якого повинна привести до досягнення кінцевої, чітко визначеної мети. В основному саме таке розуміння стратегії існувало в системах з централізованою плановою економікою. При такому розумінні стратегія - це конкретний довгостроковий план досягнення конкретної довгострокової мети, а вироблення стратегії - це знаходження мети і складання довгострокового плану.
Такий підхід, безперечно, грунтується на тому, що всі зміни передбачувані, що все що відбуваються в середовищі процеси детерміновані і піддаються повному контролю і управлінню. Однак дана передумова невірна навіть для планової економіки. Тим більше вона абсолютно невірна в економіці ринкової. Більш того, розвиток ринкових економічних систем в останні десятиліття говорить про те, що швидкість процесів зміни середовища, а також величина додаткових можливостей, які укладені в цих змінах, постійно зростають. Тому і стратегія поведінки організації в ринковій економіці повинна в першу чергу нести в собі можливість отримання переваг від змін.
При другому розумінні стратегії, яке і використовується в стратегічному управлінні, стратегія - це довгостроковий якісно певний напрям розвитку організації, стосується сфери, засобів і форми її діяльності, системи взаємин всередині організації, а також позиції організації в навколишньому середовищі, що приводить організацію до її цілям.
Таке розуміння стратегії виключає детермінізм в поведінці організації, оскільки стратегія, визначаючи напрям у бік кінцевого стану, залишає свободу вибору з урахуванням мінливої ситуації. В даному випадку стратегію в загальному вигляді можна охарактеризувати як обраний напрям, шлях подальшої поведінки в середовищі, функціонування в рамках якого повинне привести організацію до досягнення поставлених перед нею цілей.
Прикладом стратегії першого типу може служити довгостроковий план виробництва певної продукції, в якому зафіксовано, скільки і чого робити в кожному конкретному часовому проміжку і скільки і чого буде проводитися в кінцевий період.
Прикладами стратегій другого типу, тобто тих, з якими має справу стратегічне управління, можуть служити такі стратегії:
• збільшити частку обсягу продажів на ринку до певного відсотка, не знижуючи при цьому ціни;
• почати виробництво певного продукту при одночасному скороченні виробництва іншого продукту;
• проникнути в мережі розподілу, контрольовані конкурентом;
• здійснити перехід на групову форму організації праці.
Поряд зі стратегіями у стратегічному управлінні організацією дуже велику роль відіграють правила (Policy), які, так само як і стратегії, визначають функціонування організації, але на відміну від стратегій в явному вигляді не мають цільового початку. Вони носять переважно обмежувальний або ж розпорядчий характер, створюючи атмосферу, в якій здійснюється діяльність. Деякі правила можуть мати дуже широкий сенс, деякі ж достатньо вузький, що стосується окремої сторони життя організації, або ж окремої функції. Загальним для всіх правил є те, що вони встановлюють межі діяльності і поведінки в організації, спрямовуючи тим самим функціонування організації в напрямку реалізації її стратегій. Багато правила мають дуже довге життя. В той же час існують правила, які вводяться для реалізації якоїсь певної стратегії або ж для сприяння досягненню якоїсь певної мети. Правила самі можуть бути предметом стратегічного управління в тому випадку, якщо стратегічним завданням організації може бути зміна її внутрішнього життя, організаційної культури і т.п.
Стратегія компанії - це комплексний план управління, який повинен зміцнити становище компанії на ринку і забезпечити координацію зусиль, залучення та задоволення споживачів, успішну конкуренцію і досягнення глобальних цілей.
Процес вироблення стратегії грунтується на ретельному вивченні всіх можливих напрямів розвитку і діяльності і полягає у виборі загального напрямку, освоюваних ринків, що обслуговуються потреб, методів конкуренції, приваблюваних ресурсів і моделей бізнесу. Іншими словами, стратегія означає вибір компанією шляху розвитку, ринків, методів конкуренції і ведення бізнесу. Стратегія компанії - комбінація методів конкуренції та організації бізнесу, спрямована на задоволення клієнтів і досягнення організаційних цілей.
З поняттям стратегії тісно пов'язане поняття моделі бізнесу (бізнес-моделі) - цим терміном позначається спосіб отримання прибутку від діяльності компаній. Формально модель бізнесу компанії пов'язана з економічною складовою стратегії, з співвідношенням доходи-витрати-прибуток, - з фактичними і планованими доходами від збуту товарів компанії, зі стратегією конкуренції, зі структурою витрат, рівнем доходів, потоками прибутку і окупністю інвестицій.
Бізнес-модель компанії покликана забезпечити ефективність стратегії з точки зору отримання прибутку. Отже, поняття моделі бізнесу вужче, ніж поняття стратегії бізнесу. Стратегія визначає методи конкуренції та ведення бізнесу компанії (не торкаючись конкретних фінансових результатів і наслідків конкурентної боротьби), а бізнес-модель на підставі показників прибутку і витрат, одержуваних у Внаслідок застосування цієї стратегії, забезпечує життєздатність компанії . Тривалий термін роботи у своїй сфері бізнесу та стабільна задовільна прибуток говорять про наявність у компанії успішної бізнес-моделі, підтверджуючої рентабельність і життєздатність її стратегії. Моделі бізнесу збиткових підприємств або новачків на ринку (наприклад, нові електронні компанії) сумнівні: вони повинні продемонструвати хоча б мінімал...
