Введення
Перехід національної економіки від адміністративно-командної системи до ринкової моделі обумовив необхідність пошуку нових принципів і підходів до управління господарськими процесами, адекватних мінливим соціально-економічним умовам. Ці зміни характерні для всіх сфер і аспектів економічної діяльності, в тому числі і для такої важливої вЂ‹вЂ‹складової стратегічного менеджменту, як стратегія розвитку підприємства.
Ринкове середовище і підсилюється конкуренція змушує кожне підприємство шукати нові, більш ефективні методи оцінки стратегії розвитку підприємства, які повинні гарантувати прийнятний рівень обгрунтованості прийнятої стратегії, як для власників підприємства і можливих інвесторів, що забезпечують достатність фінансових і матеріальних ресурсів, так і для керівників усіх рівнів, від яких, залежить ефективність їх використання.
У роботах зарубіжних і вітчизняних авторів представлено грунтовне розгляд широкого кола питань формування, оцінки і вибору стратегії, проте в цілому розвиток економічної науки в цьому напрямку логічно визнати фрагментарним на увазі слабкого рівня систематизації накопичених знань. Це є підставою вважати актуальним і широко затребуваним не просто розробку окремих методів оцінки стратегії розвитку підприємства, а уявлення комплексної методики проведення послідовних і узгоджених між собою дій по формуванню та оцінці можливих альтернативних варіантів і остаточного вибору стратегії серед найбільш доцільних з них, органічно поєднує в собі якісні та кількісні підходи і методи оцінки альтернатив.
Концептуальні питання, що стосуються оцінки стратегії розвитку, в контексті теорії стратегічного менеджменту та планування, теорії організації, теорії менеджменту розглядалися такими зарубіжними вченими як І. Ансофф, Р. Акофф, А.А. Томпсон, А.Дж. Стрікленд, Р. Мінцберг, Б. Альстренд, Дж. Лемпел, Б. Карлофф, М. Портер, Д. Кемпбел, Дж. Стоунхаус, Б. Х'юстон, X. Виссема, Р.Х. Хол, Дж. Гібсон, Д-М. Иванцевич, У. Кінг, Д. Клиланд та інші. Однак створена ними наукова база, в силу специфічних умов, не завжди може бути використана на со-тимчасових вітчизняних підприємствах.
У нашій країні дана проблематика отримала свій розвиток в працях таких вчених як В. Архипов, М.І. Бухалков, О.С. Виханский, А.Л. Гапоненко, А.П. Панкрухин, Л.Д. Гітельман, B.C. Єфремов, І.А. Хаников, А.Т. Зуб, С.А. Кузнєцова, Г.Б. Клейнер, В.Л. Тамбовцев, Дж.К. Лафті, В.Д. Маркова, Р.А. Фатхутдінов, В.А. Іріком, В.Г. Балашов та інші.
Численні дослідження перерахованих авторів, безсумнівно, значно полегшують пошук рішень проблем в області стратегічного розвитку підприємства, а також не тільки не знижують актуальності проведеного дослідження, а навпаки, підтверджують важливість вирішення проблемних питань оцінки стратегії, властивих сучасній економіці.
Предметом даного дипломного дослідження є - вивчення вибору та обгрунтування стратегії розвитку підприємства.
Об'єктом даного дипломного дослідження є-ЗАТ В«ВторметВ».
Мета даного дипломного дослідження - розгляд стратегії розвитку підприємства, її вибір і обгрунтування.
Виходячи з мети завданнями, даного дипломного дослідження є:
- розглянути сутність і класифікацію стратегії розвитку підприємства;
- вивчити вибір і оцінку стратегії розвитку підприємства;
- розглянути основні правила і процедури розробки стратегій;
- охарактеризувати підприємство ЗАТ В«ВторметВ»;
- провести діагностику фінансового стану підприємства ЗАТ В«ВторметВ»;
- розробити заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства ЗАТ В«ВторметВ».
Структурно робота складається з трьох розділів, введення, висновок, списку використаної літератури, додатків
1. Сутність і основні етапи вибору стратегії розвитку підприємства
1.1 Сутність і класифікація стратегій організації та бізнесу
Стратегія - це логічно послідовна інтегрована схема прийняття рішень. Це означає, що розробка стратегії повинна вестися усвідомлено, а сама стратегія має бути проактівтой тобто упереджувати вплив середовища. Її розробка повинна передувати практичних дій [1].
Ключовим моментом побудови алгоритму оцінки стратегії розвитку підприємства є відповідь на питання: В«Що таке стратегія? В», так як неможливо побудувати алгоритм розробки того, чого ми не уявляємо або представляємо не досить добре. Виходячи з того, що суть стратегії, як правило, відбивається в її визначенні, в даній роботі представлю огляд найбільш вдалих, на мій погляд, визначень, що зустрічаються в економічній літературі.
Стратегія - це генеральна програма дій, що виявляє пріоритети проблем і ресурси для досягнення основної мети. Вона формує головні цілі та основні шляхи їх досягнення таким чином, що підприємство отримує єдиний напрямок руху [2].
В якості стисненого спрощеного визначення часто цитується визначення А. Чандлера: В«Стратегія - є визначення основних довгострокових цілей і завдань організації, прийняття курсу дій та розміщення ресурсів, необхідних для виконання цих цілей В»[3].
За визначенням Г.Б. Клейнера, стратегія підприємства - це узгоджена сукупність рішень, що надають визначальний вплив на діяльність підприємства, які мають довгострокові і важко оборотні наслідки.
Представник японської школи менеджменту Майкл Коленсо трактує стратегію як В«мистецтво зорієнтувати організацію так, щоб вона продовжувала існувати і домоглася переваги над конкурентами В».
А.А. Томпсоп, А.Дж. Стрікленд стверджують, що В«стратегія - це сукупність усіх дій керуючих, сприяють досягненню цілей організації; діюча стратегія компанії частково спланована і частково реагує на обставини, що змінюються В»[4].
На думку М. Портера, В«стратегію можна розглядати як вплив перешкод для конкурентних сил або як визначення позиції в галузі, де компанія буде найменш уразлива для цих сил В»[5].
В«Стратегія - це створення унікальної і вигідної позиції, що передбачає певний набір видів діяльності. Якби була тільки одна ідеальна позиція, не було б ніякої потреби в стратегії. Завдання всіх компаній у цьому випадку була б цілком очевидна - кожна з них прагнула б першою знайти цю позицію та зайняти її. Суть же стратегічного позиціонування полягає у виборі видів діяльності, відмінних від видів діяльності конкурентів В»[6].
Тому замість одного визначення ряд авторів вважають правильним розглядати кілька визначень стратегії, кожне з яких має право на існування і відображає певний функціональний сенс.
Стратегія визначає призначення організації, її цілі, плани дій і розподіл ресурсів. Вибір стратегії означає визначення конкурентної ніші. У стратегії для створення конкурентного переваги враховуються сильні і слабкі сторони організації, а також можливості та загрози, що виникли у зовнішньому середовищі. Стратегія логічно обгрунтовує розподіл завдань на вищому середньому рівні управління, що забезпечує координацію функцій та організаційну структуру.
В основі розробки стратегії зараз і в найближчому майбутньому лежить стратегічний аналіз, який повинен спиратися на велику кількість вкрай різноманітних і рухомих факторів, знаходяться в процесі постійних швидких змін і встановлення складних взаємозалежностей. Для різних об'єктів управління, часто діють в різних соціально-економічних умовах і географічному оточенні, питома вага кожного з них надзвичайно відрізняється, а іноді робить ці фактори непорівнянними. У цьому зв'язку пропонуємо відмовитися від прямого копіювання невластивих для організації моделей і підходів, а на їх основі розробити принципово нові, свої адаптовані моделі [7].
Зовнішньоекономічна політика кожного підприємства так чи інакше взаємодіє або перебуває під відчутним тиском зовнішньоекономічної політики країни, що враховує, у свою ...
