МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РОСІЙСЬКОЇ
ФЕДЕРАЦІЇ
МІНІСТЕРСТВО АГЕНТСТВО ПО ОСВІТІ
Нижньовартовськ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Гуманітарний факультет
Відділення управління
Кафедра документознавства та загальної історії
Становлення і виникнення управлінського документа
(Курсова робота)
Виконала
студентка 3 курсу
групи 32-Д
Л.А. Бєлова
Науковий керівник
д.і.н. В.В. Степанова
Нижньовартовськ 2006
Зміст:
Введення. 4
Глава 1 Історія виникнення і становлення управлінського документа. 5
1.1 Документи в Давньоруській державі. 5
1.2 Система міністерства і управлінський документ. 15
1.3 Сучасний управлінський документ. 26
Глава 2 Загальна характеристика управлінських документів. 32
2.1 Нормативно-правова база управлінських документів. 32
2.2 Основні положення по документування управлінської діяльності. 35
2.3 Види документів та їх класифікація. 37
2.4 Реквізити управлінських документів. 38
Висновок. 41
Джерела. 42
Література. 42
Введення.
Управлінський (Організаційно-розпорядчий) документ - вид письмового документа, в якому фіксують рішення адміністративних і організаційних питань, а також питань управління, взаємодії, забезпечення і регулювання діяльності органів влади, установ, підприємств, організацій, їх структурних підрозділів і посадових осіб [1]. Історія управлінських документів почалася ще ранніх стадіях розвитку Давньоруської держави і в період феодальної роздробленості. Це були договори або угоди. Пізніше, за часів Петра I, з'явилися такі документи, як грамоти, відписки, доповіді, накази, пам'яті. У колезький діловодстві виникло велике число нових управлінських документів указний грамоти, накази замінені указами, регламентами, інструкціями, резолюціями; листування - пам'яті і відписки - замінені відносинами, рапортами, доношених, реляціями, ведення, звістками. Для міністерської системи характерні такі документи, зносини (або відносини); реєстри, протоколи, відомості, описи, звіти, офіційні листи; записки; виписки. На сучасному етапі до управлінських документів відносять: накази, розпорядження, постанови, вказівки, службові листи, протоколи, акти, доповідні записки, договори.
Можна відзначити, що багато матеріалу по цій темі міститься в таких книгах, як В«Історія діловодства та секретарської справи В»В.К. Бєлова, В«Історія розвитку нормативно-методичної бази ДОП В»Н.Б. Варламова. Також багато пізнавального і потрібного знаходяться і в твір такого відомого автора, як Кузнєцової Т.В. В«ДокументознавстваВ» і Кузнєцова Т.В., Степанов Е.А., Філіппов Н.Т. В«Діловодство та технічна документація В». Не можна обійтися і без джерел, ГОСТ Р 51141-98: В«Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення В», ГОСТ Р 6.30-2003 В«Уніфіковані системи документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів В», ГОСТ Р 6.30-97В« Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації В», які містять багато актуальної інформації.
Мета даної курсової роботи - показати роль документів, необхідність їх взаємодії на організації. На організації існує управлінська документація застосовувана при оформленні розпорядчої і виконавчої діяльності і яка відіграє особливу роль серед всіх інших систем. Завдання цієї курсової роботи показати, як виник управлінський документ, показати, відобразити головні етапи його становлення і звичайно виділити значущість на сучасному етапі розвитку.
Глава 1 Історія виникнення і становлення управлінського
документа
1.1 Документи в Давньоруській державі
З давніх часів дійшли до нас різні види документів, за допомогою яких ми маємо можливість, дізнатися історію своєї країни, її героїчне минуле, особливості побуту свого народу, правові форми та етичні норми взаємин між людьми. Необхідність створення документів виникла одночасно з появою писемності. Більше того, вважають, що саме потреба в створенні різних документів (угод, договорів і т. п.) і спричинила появу писемності як способу викладу інформації не тільки особистого, але і державного значення. На ранніх стадіях розвитку Давньоруської держави і в період феодальної роздробленості державних установ ще не існувало. Вже в V в. до нашої ери давньоримський плебс вимагав введення чітких В«писанихВ» законів. Створення зафіксованих на папері законів і правил було також головною вимогою середньовічних повстань. Коли ж з'явилися закони, від діловода вимагалося абсолютна точність формулювань і бездоганне знання форми викладу, інакше документ втрачав силу. З розвитком писемності документи стали способом спілкування і передачі інформації.
Письмові документи, що дійшли до нашого часу, дані, отримані археологами та лінгвістами, показують, що вже в X в. в Давньоруській державі була культура написання документів. Це договори з Візантією 911 і 945 рр.. Примітно, що в обох договорах згадується про практику складання документів. У першому випадку - письмових заповітів, в другому - подорожніх грамот для купецьких кораблів. У великих містах існували сховища документів. Часто зберігання документів в храмі надавало їм необхідну юридичну силу. Центрами ведення документації, і її зберігання були також вітальні двори і монастирі, так як церква мала широкої юридичної компетенцією. Накопичення традицій у сфері документування вело до формування кола професійних фахівців в області створення і обробки документів. Спочатку їх склад поповнювався за рахунок церковних псаломщиків і дяків. Чи не випадково з XIV в. термін "дяк" як узагальнюючий закріпився за всіма особами, провідними діловодство. Паралельно стали вироблятися стійкі зразки звернень та завершень у документах, формуляри, тобто типові стійкі форми окремих, найбільш поширених документів, з яких складалися своєрідні посібники з діловодства - "формулярнікі". Встановлюються прийоми засвідчення документів, їх складання (Документи починають проходити стадії написання - чернопісі, редакції і беловік) і такі елементи, як скріпи, друку, мости (підписи на склейка). Особливо важливі документи знищувалися спеціально обраної міським віче комісією, часто публічно, в урочистій обстановці. Менш значні документи поверталися авторам або просто змивалися з пергаменту, на якому були написані, а зачищення листи знову йшли в справу. Досить поширена практика підробки і підчистки текстів зажадала внесення до судні грамоти вказівок про анулювання підроблених документів. Практично до кінця XIV в. основним матеріалом для письма на Русі служив пергамент (особливим чином вичинена теляча, бараняча або цапина шкіра), званий в документах і "Хартією" і просто "телятиною". Самій древньої формою документа на Русі була грамота - окремий аркуш пергаменту шириною близько 3,5 вершків (15-17 см). Розміри документа могли бути різними за рахунок підклеювання наступних листів. Втратили цінність документи зчищали, а дорогий матеріал підрівнювали, обрізали обшарпані місця і знову використовували для запису інформації. Із збільшенням обсягів діловодства змінювалася графіка писемності: спочатку документи складалися статутної манерою письма, характерною для книжкової справи з виписуванням букв з прямими обрисами. Документи писалися суцільним текстом, без поділу на окремі слова. З розділових знаків до XIV в. стала використовуватися точка в кінці речення. Незважаючи на постійне розширення практики документування управлінських дій і юридичних фактів, говорити про діловодство в період Давньоруської держави та феодальної роздробленості як про систему певних норм і правил ще передчасно. Разом з тим, окремі норми роботи з документами знаходили закріплення в законодавстві. Розширення практики посвід...
