ВСТУП
В наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу діяльності, чим управління, або менеджмент, від якого в значній мірі залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення.
В зарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в області промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства тощо в результаті безпосереднього участі людей в управлінській діяльності. Він збагачується за рахунок знань основ науки управління, світових досягнень в практичній організації економічних і соціальних процесів.
В Україні поки ще не домігся значні успіхи в теоретичному і практичному освоєнні менеджменту.
Реорганізовуються старі структури управління і влади в російській економіці, при цьому використовуються західні моделі управління. Однак механічне перенесення концепції управління з однієї соціокультурної середи в іншу, сліпе копіювання досвіду тієї або іншої держави практичне неможливе і веде до важких економічних і соціальних наслідків. Менеджмент зумовлений такими базисними чинниками, як тип власності, форма державного ладу, міра розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного менеджменту в умовах переходу Україні до ринкової економіки в значній мірі залежить від цих чинників. Основна мета існування будь-якого бізнесу і створення будь-якої фірми - привести фірму до вершини Успіху, закріпити її там і дати їй можливість сміливо дивитися в майбутнє, бачачи там нові перспективи її розвитку. Суть бізнесу складається в постійному вдосконаленні самої фірми, її стратегії і тактики в боротьбі за місце на ринку, в прагненні до досконалості. Примноження капіталу, отримання прибутку і розвиток фірми, надія на майбутнє - вісь ті складові, без яких бізнес немислимий. Так саме він немислимий без талановитих менеджерів, які можуть повести за собою людей і реалізувати все задумане.
В зв'язку з переходом української економіки на ринкові механізми управління і господарювання, за з'явилося кілька організаційно - правових форм підприємств. Серед них одне з основних місць займає така форма, як акціонерне товариство закритого типу (ЗАТ або АТЗТ).
В даний час, з переходом економіки до ринкових відносин, підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Все це значно збільшує роль раціонального управління фінансовими ресурсами підприємства.
Загальновідомо, що в сучасних умовах у фінансовому житті підприємств відбуваються найбільш хворобливі процеси. Зіткнення старих підходів до організації фінансової роботи з новими вимогами життя, з новими функціями фінансів підприємства - одна з головних причин "пробуксовки" реформ в реальному секторі економіки.
Рано чи пізно керівники підприємства стикаються з проблемами управління фінансовими ресурсами: з'ясовується, що показники і процедури, що використовувалися раніше для планування діяльності підприємства, наприклад обсяг виробленої продукції, не дозволяють йому успішно конкурувати через високу собівартість продукції і поява конкурентів не тільки починає перешкоджати отриманню звичних прибутків, але зводить іноді прибуток до нуля.
Розуміння того, що на підприємстві необхідно міняти систему управління, знижувати витрати, більш ефективно управляти фінансовими ресурсами приходить швидко.
Головна мета даної роботи - проаналізувати організацію, організаційну структуру управління даним підприємством, обслуговуючий персонал, зовнішню і внутрішню середовище організації.
Об'єктом дослідження виступає АТЗТ В«Харківський жировий комбінатВ».
Це підприємство харчової галузі, яке виробляє хлібобулочні вироби реалізовані як через власну мережу магазинів, так і оптовим покупцям. В Нині на підприємстві працює близько 579 чоловік.
1. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА інтуїтивно і РАЦІОНАЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ (СУТЬ, ОСНОВНІ Переваги І НЕДОЛІКИ, СФЕРА ВИКОРИСТАННЯ)
Управлінське рішення - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обгрунтування і вибору альтернативи з безлічі варіантів досягнення конкретної мети системи менеджменту.
Імпульсом управлінського рішення є необхідність зниження гостроти або повного зняття проблеми, тобто наближення в майбутньому дійсних параметрів об'єкта (явища) до бажаних, прогнозним.
Для вирішення проблеми необхідно відповісти на наступні питання:
♦ для чого робити (реалізація ідеї, рішення проблеми);
♦ що робити (які нові запити споживачів необхідно задовольняти, або на якому якісному рівні необхідно задовольняти старі потреби);
♦ як робити (за якою технологією);
♦ з якими виробничими витратами;
♦ в якій кількості;
♦ в які строки;
♦ де (Місце, виробниче приміщення, персонал);
♦ кому поставляти і за якою ціною;
♦ що це дасть інвесторові і суспільству в цілому?
Комплексні проблеми слід формалізовивать, тобто кількісно визначати різницю між фактичним і бажаним станами об'єкта по його параметрам, а пакунку виконувати структуризацію проблеми шляхом побудови для її вирішення дерену цілей. Оскільки ресурси для вирішення проблем обмежені, слід ранжувати (визначати важливість, вагомість, ранг) проблеми по їх актуальності, масштабності, ступеня ризику. Рішення повинні бути спрямовані на реалізацію дерева цілей, обгрунтованими, адресними, забезпеченими ресурсами.
Для підвищення якості рішень рекомендується здійснювати їх аналіз на основі класифікації за такими ознаками:
♦ стадія життєвого циклу товару (стратегічний маркетинг та ін);
♦ підсистема системи менеджменту (цільова, яка забезпечує і т.д.);
♦ сфера дії (технічні, економічні та інші рішення);
♦ цілі (Комерційні та некомерційні);
♦ ранг управління (верхній, середній, нижчий);
♦ масштабність (Комплексні та приватні рішення);
♦ організація вироблення (колективні та особисті);
♦ тривалість дії (стратегічні, тактичні й оперативні);
♦ об'єкт впливу (зовнішні і внутрішні);
♦ повторюваність (Разові й повторювані);
♦ методи формалізації (текстові, графічні та математичні);
♦ форми відображення (план, програма, наказ, розпорядження вказівку, прохання);
♦ складність (Стандартні і нестандартні рішення);
♦ спосіб передачі (вербальні, письмові та електронні).
Основними чинниками, що роблять вплив на якість управлінського рішення, є: застосування наукових підходів і принципів, методів моделювання до системи менеджменту, автоматизація управління, мотивація якісного рішення й ін
Звичайно в прийнятті будь-якого рішення мають місце (в різного ступеня) три моменти: інтуїція, судження та раціональність. При прийнятті чисто інтуїтивного рішення люди грунтуються на власному відчутті того, що їхній вибір правильний. Тут присутня "шосте відчуття", свого роду осяяння, відвідуване, як правило, представників вищого ешелону влади. Менеджери середньої ланки більше покладаються на одержувану інформацію і допомога ЕОМ. Незважаючи на те, що інтуїція загострюється разом з набуттям досвіду, продовженням якого саме і є висока посада, менеджер, орієнтується тільки на неї, стає заручником випадковості, і з точки зору статистики шанси його на правильний вибір не дуже високі. Інтуїтивні рішення застосовуються в основному в процесі оперативного управління.
Для стратегічного і тактичного управління будь-якої підсистеми системи менеджменту приймаються раціональні рішення, засновані на методах економічного аналізу, обгрунтування та оптимізації.
Раціональність управлінських рішень значною мірою залежить від технологічного процесу їх підготовки і прийняття. Щодо його особливостей ...
