1. Проблеми ідентифікації підприємницьких ризиків
Ідентифікація факторів ризику здійснюється підприємцем для відповіді на наступні питання:
- де зосереджені основні фактори ризику;
- які з факторів ризику найбільш небезпечні для даного виду діяльності (прийнятого рішення);
- які з факторів ризику є керованими, а які - ні.
Ідентифікація факторів ризику передбачає віднесення ризиків до однієї з трьох основних категорій:
- небезпечні фактори ризику;
- допустимі за ступенем небезпеки фактори ризику;
- безпечні фактори ризику.
Ідентифікація факторів ризику може здійснюватися в розрізі конкретної операції або для деякої сфери діяльності компанії, наприклад, фінансової. У першому випадку йдеться про В«елементарномуВ» ризиковому подію, у другому - про складне подію, яке складається з кількох елементарних.
Цілі підприємництва та фактори його ефективності, а також основні ризики, виникають на шляху досягнення цілей, можуть бути встановлені і виміряні в ході проведення загальних і локальних цільових досліджень.
Починати слід з концептуального рівня ідентифікації ризиків. Інформація, отримана саме на цьому рівні, надасть визначальний вплив на майбутній процес управління ризиками. Застосовувані на концептуальному рівні дослідження методи і технології дослідження ризиків передбачають отримання інформації в якісних шкалах (номінальної, порядкової, бальної і т.п.).
Перш за все, необхідно якомога точніше визначити, з яким з можливих проявів ризику доведеться стикатися. При цьому необхідно брати до уваги переважну тенденцію. У відношенні прояву розрізняють ризик як В«можливістьВ», ризик як В«НебезпекаВ» і ризик як В«невизначеністьВ».
Перше прояви, тобто ризик як В«можливістьВ», означає, що головним чином простежується зв'язок між ризиком і доходом: чим більше ризик, тим більше і можливий успіх, дохід.
Ризик як В«НебезпекаВ» пов'язується з можливістю таких подій, за якими, як правило, слідую негативні наслідки для організації. Потенційно до числа таких подій, за якими зазвичай йдуть матеріальні втрати і моральну шкоду для організації, відносять аварії, катастрофи, розкрадання, шпигунство, шантаж, шахрайство, судові позови т т.п.
І, нарешті, прояв ризику як В«невизначеностіВ» багато в чому пов'язується з психологічними уявленнями людини про незвіданому, невідомому.
Після того, як ризики концептуально ідентифіковані, необхідно переходити до змін на операційному рівні - на рівні вирішуваних завдань в рамках намічених на концептуальному рівні цілей. Оцінку можливого впливу та відповідних ймовірностей виникнення тих чи інших результатів слід здійснювати з урахуванням того, що може існувати діапазон можливих результатів, а також що ризик може траплятися неодноразово протягом певного періоду.
З урахуванням подібних ускладнень доцільно оцінювати найбільш песимістичний сценарій. При цьому обов'язково слід враховувати фінансове впливу, вплив на життєздатність і цілі організації. Результати такого аналізу на операційному рівні можуть виражатися в якісних або кількісних шкалах з обов'язковою перевіркою їх узгодженості.
Ризик може виявлятися різними способами: від складного імовірнісного аналізу в моделях дослідження операцій до чисто інтуїтивних здогадів. Важливо тільки вчасно і як можна більш точно встановити, яка інформація, якої якості і до якого терміну потрібна, а потім вибрати один з доступних джерел інформації і прийняти рішення про найкращий спосіб її отримання з цього джерела. І після того, як ризик буде ідентифікований і виміряно, підприємцю залишиться В«тільки вирішити В», як впливати на керовані чинники, щоб послабити негативний вплив ризику і посилити позитивний ефект ризикованого підприємства.
В даний час системно розглядають лише три джерела інформації: нагромаджений практичний досвід, особисту думку і думки фахівців (експертів). Інформацію з цих джерел можна отримати різними способами, що розрізняються по частоті і оперативності звернення до джерела, за витратами на одержання інформації і іншим важливим характеристикам.
Кожен підприємець найчастіше черпає інформацію з власного досвіду і знань, а власна інтуїція допомагає йому заповнити прогалини в позитивному знанні. Але буває, що сам підприємець не має достатніх знань чи досвіду по вирішенню що стоїть перед ним проблеми по управлінню ризиками. У подібній ситуації підприємець починає шукати найбільш підходящий джерело отримання відсутніх даних, інформації або знань.
Перед ним виявляються дві принципові можливості: шукати необхідну інформацію в одному з доступних джерел, в яких зафіксований історичний досвід підприємницької діяльності - підручники, довідники, офіційні бюлетені і т.п., або звернутися до знань, умінь і навичок визнаних фахівців у тій чи іншій сфері підприємництва (експертам).
Слід вважати експертом тільки того, хто особисто працює в сфері діяльності, цікавить підприємця, є визнаним спеціалістом з вирішальним питання, може і має можливість висловлювати судження з цього питання і робить це в доступній для підприємця формі.
Експерти виконують інформаційну та аналітичну роботу на основі своїх особистих уявлень про розв'язуваної задачі. Однак від того, як організований процес експертного оцінювання, як відбуваються обробка і аналіз експертної інформації, багато в чому залежить В«споживча корисністьВ» одержуваних відповідей.
Для додання результатами оцінки підприємницьких ризиків більшої переконливості і доказовості, для зниження рівня суб'єктивності, а також часто для підвищення конфіденційності аналізу в практиці прийняття ризикованих рішень підприємницької діяльності вдаються до моделювання.
Арсенал засобів моделювання досить широкий: від найпростіших аналітичних моделей, складаються з одного рівняння з кількома змінними, до найскладніших концептуальних комплексів когнітивного моделювання розвитку цілих соціально-економічних систем. Імітаційне, зокрема, статистичне моделювання є основним способом формалізації і дослідження складних систем, функціонування яких пов'язане з ризиками. Статистична модель дозволяє безпосередньо вводити ризики в процес моделювання і тим самим враховувати їх в оцінці результату. Антиризикових заходів, плановані до виконанню, також вводяться в модель з урахуванням їх вартості, при цьому доцільно проводити оцінювання їх впливу на зміну показників, характеризують кінцевий результат, і на зміну простору ризиків і пониження невизначеності результатів проекту.
Особливе місце моделювання займає в роботі фінансових аналітиків. В даний час прийнято виділяти два основних напрямки аналізу ринку цінних паперів:
- технічний аналіз;
- фундаментальний аналіз.
Кожен з зазначених видів аналізу базується на власних гіпотезах і призначений для досягнення різних інформаційних цілей. Так, наприклад, технічний аналіз проводиться в припущенні, що існують повторювані тенденції та цикли динаміки курсової вартості цінних паперів. Вихідну інформацію для проведення технічного аналізу дає вивчення кон'юнктури ринку тих чи інших акцій. Для цього досліджують ретроспективу, уважно аналізують попит і пропозиція в останній період проведення торгів, а також прагнуть виявити повторювані і поточні тенденції в зміні курсової вартості розглянутих акцій. В основу фундаментального аналізу покладена гіпотеза, згідно з якою істинна вартість будь-якого фінансового активу дорівнює приведеній вартості усіх готівкових грошових потоків, які очікуються в майбутньому від володіння цим активом, тобто покладений прибутковий підхід до об'єкта оцінювання. В ході проведення такого виду аналізу мають бути встановлені час надходження і величини дисконтованих грошових потоків, а також оцінка величини ставки дисконтування. На основі таких попередньо отриманих оцінок розраховують приведену до тепе...
