Зміст
Введення
1. Правове положення профспілок у сфері праці
А) поняття і правосуб'єктність
Б) реалізація правосуб'єктності в сучасних умовах
Висновок
Список нормативно-правових актів та використаної літератури
Введення
Темою даної курсової роботи є правове положення профспілок у сфері праці. Ця тема обрана не випадково. Сьогодні, як і раніше незмінно актуальною проблемою при здійсненні права на працю є захист цього права від посягань з боку роботодавця, вираженого в різних формах, починаючи від мізерного розміру оплати праці, закінчуючи несвоєчасної її виплати, соціальної незахищеності і так далі.
У радянський період захист та соціальну підтримку працівника брала на себе профспілкова організація. Не можна не погодитися з тим, що цей захист і підтримка була ефективною.
Яка ж ситуація в Нині в нашій країні?
На це питання належить відповісти, провівши дослідження в рамках даної курсової роботи.
Для того, щоб дати більш об'єктивну оцінку ситуації, що склалася, необхідно головним чином досліджувати в першу чергу правовий статус профспілок у сфері праці, а саме їх права, обов'язки, повноваження, а також роль у сфері соціального партнерства. А також необхідно оцінити дійсне участь профспілок у реалізації своїх прав і обов'язків і спробувати зробити з цього відповідні висновки про необхідність у створенні професійних спілок.
Як випливає з назви теми, дослідження будуть проводитися не тільки у вивченні поняття професійних спілок та правосуб'єктності, дослідженні нормативно-правових актів, які безпосередньо стосуються профспілок, а саме: Конституції, Трудовому кодексі, законі В«про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності В», але й у документах відображають нормативну діяльність профспілок і матеріалах, що показують результати участі профспілок у трудовій сфері.
1. Правове становище профспілок у сфері праці
А) Поняття та правосуб'єктність
Під професійною спілкою розуміється - добровільне громадське об'єднання громадян, пов'язаними спільними виробничими, професійними інтересами по роду їх діяльності, створюване з метою представництва і захисту їхніх соціально-трудових прав та інтересів [1].
У відповідності зі ст. 30 Конституції кожен має право на об'єднання, включаючи право створювати професійні спілки для захисту своїх інтересів [2]. Свобода діяльності громадських об'єднань гарантується. З чого випливає, що конституція надає не тільки право на створення профспілок, а й гарантує свободу їх діяльності в рамках чинного законодавства Російської Федерації. Таким чином виділяється і правосуб'єктність профспілок.
Відзначається, що у зв'язку з введенням в дію 1 лютого 2002 Трудового кодексу Російської Федерації, в якому профспілкам присвячені близько 35 статей, положення Федерального Закону від 12 Січень 1996года В«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльностіВ» слід застосовувати у відповідності з новітнім законодавством. Стаття 2 зазначеного закону дає легальне поняття профспілкам, а предметом регулювання є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією громадянами конституційного права на об'єднання, створенням, діяльністю, реорганізацією і (або) ліквідацією професійних спілок, їх об'єднань (асоціацій), первинних профспілкових організацій (далі - профспілки).
Федеральний закон встановлює правові засади створення профспілок, їх права та гарантії діяльності, регулює відносини профспілок з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, роботодавцями, їх об'єднаннями (спілками, асоціаціями), іншими громадськими об'єднаннями, юридичними особами та громадянами.
Як зазначається в науковій літературі зміст правосуб'єктності будь-якого професійного союзу становить: а) здатність профспілок виявляти, фіксувати і представляти у взаємини із зовнішніми суб'єктами інтереси своїх членів; б) здатність профспілок захищати зазначені інтереси; в) работодательской правосуб'єктність; г) майнову правосуб'єктність; д) деліктоздатність [3].
До суб'єктним складом відносин з участю професійної спілки виділяють: а) відносини, що виникли між профспілковою організацією та працівниками - членами профспілки; б) відносини з роботодавцями та їх об'єднаннями (як у зовнішньому ринку праці так і на внутрішньому, тобто у сфері управління працею); в) відносини з державою та органами місцевого самоврядування; г) тристоронні відносини за участю профспілок, роботодавців і держави; д) відносини з працівниками, не є членами профспілки; е) відносини з іншими представницькими органами працівників [4].
В даному випадку розглянемо більш докладно взаємини, регульовані в трудовому законодавстві.
У відповідності зі ст. 1 Трудового кодексу Російської Федерації основними завданнями трудового законодавства є створення необхідних правових умов для досягнення оптимального узгодження інтересів сторін трудових відносин, інтересів держави, а також правове регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних з ними відносин по участі працівників і професійних спілок у встановленні умов праці та застосування трудового законодавства у передбачених законом випадках, а також щодо нагляду та контролю (у тому числі профспілковому контролю) за дотриманням трудового законодавства (включаючи законодавство про охорону праці).
Крім того, стаття 2 кодексу говорить, що виходячи із загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та у відповідності до Конституції Російської Федерації, основними принципами правового регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних з ними відносин визнаються:
забезпечення права працівників і роботодавців на об'єднання для захисту своїх прав та інтересів, включаючи право працівників створювати професійні спілки і вступати до них;
забезпечення права представників професійних спілок здійснювати профспілковий контроль за дотриманням трудового законодавства та інших актів, що містять норми трудового права;
Стаття 22 зобов'язує роботодавця розглядати подання відповідних профспілкових органів, інших обраних працівниками представників про виявлені порушення законів та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, вживати заходів щодо їх усунення і повідомляти про вжиті заходи зазначеним органам і представникам.
Стаття 29 наділяє представниками працівників у соціальному партнерстві: професійні спілки та їх об'єднання, інші профспілкові організації, передбачені статутами загальноросійських профспілок, або інші представники, обрані працівниками у випадках, передбачених Кодексом [5].
Інтереси працівників організації при проведенні колективних переговорів, укладанні та зміні колективного договору, здійсненні контролю за його виконанням, а також при реалізації права на участь в управлінні організацією, розгляд трудових спорів працівників з роботодавцем представляють первинна профспілкова організація або інші представники, обрані працівниками.
Інтереси працівників при проведенні колективних переговорів про укладення та про зміну угод, вирішенні колективних трудових спорів з приводу укладення або зміни угод, здійсненні контролю за їх виконанням, а також при формуванні та здійсненні діяльності комісій з регулювання соціально-трудових відносин представляють відповідні профспілки, їх територіальні організації, об'єднання професійних спілок та об'єднання територіальних організацій професійних спілок.
Стаття 30 говорить у свою чергу, що Працівники, не є членами профспілки, мають право уповноважити орган первинної профспілкової організації представляти їх інтереси у взаємовідносинах з роботодавцем.
У відповідності зі ст. 31. За відсутності в організації первинної профспілкової організації, а також за наявності профспілкової організації, що об'єднує менше половини працівників, на з...
