1. Сутність планування діяльності підприємства
Планування являє собою функцію управління. Сутність цього процесу полягає в логічному визначенні розвитку підприємства, постановці цілей для будь-якого сектору діяльності та роботи кожного структурного підрозділу, що необхідно в сучасних умовах. При здійсненні планування ставляться завдання, визначаються матеріальні, трудові і фінансові засоби для їх досягнення і терміни виконання, а також послідовність їх реалізації/планування як функція управління означає прагнення враховувати завчасно всі зовнішні і внутрішні чинники, які забезпечують відповідні умови для нормального функціонування і розвитку підприємства. Воно також визначає розробку комплексу заходів, що встановлюють послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найбільш результативного використання ресурсів кожним виробничим підрозділом і всім підприємствам. Процес планування має на увазі постановку певних цілей, розробку заходів щодо досягнення цих цілей, а також політику підприємства на довгострокову перспективу.
2. Сучасні методологічні підходи до планування діяльності підприємства
Методологія внутреннефірмового планування охоплює сукупність теоретичних висновків, загальних закономірностей, наукових принципів, економічних положень, сучасних вимог ринку і визнаних передовим досвідом методів розробки планів. Методика планування характеризує склад методів, образів і прийомів обгрунтування конкретних планових показників, а також зміст, форму, структуру і порядок розробки внутреннефірмового плану. Під методами планування розуміють образ здійснення планування, тобто образ реалізації планової ідеї. На практиці виділяють три напрями планування: 1. Прогресивний - Планування здійснюється від нижчої ланки до вищої, тобто нижчі структурні підрозділи самостійно складають детальні плани своєї роботи, які потім інтегруються на верхні ланки і утворюють, в результаті, план підприємства. 2 . Ретроградний - структурні підрозділи повинні перетворювати плани, що надійшли з вищих ланок, у плани своїх підрозділів. 3 . Круговий - розробка плану в два етапи. На першому етапі відбувається поточне планування по головним цілях. На другому - складається кінцевий план.
3. Методи і критерії вибору планів підприємства
План внутрішньогосподарської діяльності містить цілу систему економічних показників, які являють собою загальну програму розвитку всіх виробничих підрозділів і функціональних служб, а також окремих категорій персоналу. План - це одночасно кінцева мета діяльності фірми, генеральна лінія поведінки персоналу, перелік основних видів виконуваних робіт і послуг, керівна технологія і організація виробництва, необхідні кошти і економічні ресурси. Планування характеризує картину майбутнього, де найближчі події, відображені з відомою чіткістю, відповідної ясністю всього плану, а віддалені - представлені менш виразно. Планування випуску продукції є керівним розділом річного плану, так як інші плани забезпечують його реалізацію. План випуску продукції будь-якого підприємства визначається на основі: а) можливості випуску продукції в залежності від його виробничої потужності; б) сукупного попиту на продукцію, що виробляється. : На основі вибору та обгрунтування необхідних планових показників в процесі практичної діяльності формуються і розвиваються такі методи складання плану: балансові, нормативні, математико-статистичні. Балансові методи грунтуються на взаємозв'язку ресурсів, які мають бути в організації, з них потребою в межах планового періоду. Якщо ресурсів, порівняно з потребою, недостатньо, то доводиться шукати додаткові джерела, які б дозволили покрити дефіцит. Якщо ж ресурсів є в надлишку, то необхідно вирішувати зворотну проблему - розширювати їх споживання або позбавлятися від надлишку. Балансовий метод реалізується через складання системи балансів - матеріально-речових, вартісних і трудових. Другий метод- нормативний , суть якого полягає в тому, що в основі планових завдань на певний період сперечаються норми витрат різних ресурсів на одиницю продукції (сировини, матеріалів, обладнання, робочого часу, грошових засобів тощо). Таким чином, нормативний метод складання плану використовується як самостійно, так і в якості допоміжного щодо балансового методу. Третю групу методів планування складають математичні , які зводяться до оптимізації розрахунків на основі різного роду моделей. До найпростіших моделей відносяться статистичні, наприклад, кореляційні, які відображають взаємозв'язок двох змінних величин. Методи лінійного програмування дозволяють на основі вирішення системи рівнянь і нерівностей визначити їх оптимальні величини у взаємозв'язку. Це допомагає за заданим критерієм вибрати найбільш оптимальний варіант функціонування або розвитку об'єкта управління, щоб забезпечити максимальний прибуток, зменшити витрати тощо
4. Системний підхід та раціональний вибір в плануванні
Системний підхід в плануванні полягає в тому, що ніяка виробнича або підприємницька проблема не повинна розглядатися ізольовано одна від одної і кожна з яких формується з урахуванням її приналежностей до системи або безлічі взаємозалежних завдань і цілей, які виступають на кожному підприємстві як єдина економічна система. Системність планування проявляється в двох аспектах: 1) у розробці планів для кожної змінної (елемента) організації як індивідуальної підсистеми і в той же час - цілісної системи. Ефект досягнення мети можливий лише при збалансованому функціонуванні всіх частин (змінних) організації. Наприклад, продукто-ринкова стратегія не може бути ефективною, якщо вона розроблялася ізольоване від обліку стратегії маркетингу, конкурентної стратегії, стратегії капіталовкладень та ін Тільки цілісний розгляд всіх стратегій дозволяє розробити стратегічний план фірми; 2) у наскрізному плануванні взаємозалежних показників: стратегічних, тактичних, оперативних Планування завжди спирається на фактичні нормативні данини минулого і сьогодення періодів, але намагається встановити і контролювати процес розвитку підприємства в теперішньому і майбутньому часі. Міра обгрунтованості будь-яких планів в значній мірою залежить від достовірності вихідних показників, які характеризують досягнутий рівень розвитку окремої фірми (підприємства). Оскільки, кожне підприємство є лише невеликою частиною загальної ринкової системи, то для планування його діяльності необхідно мати якомога більше точних мікроекономічних показників.
5. Система планів підприємства
Річний план будь-якого підприємства являє собою прогноз і програму фінансової, господарської та виробничої діяльності. Він складається з наступних елементів: 1) план маркетингу; 2) виробнича програма; 3) технічний розвиток і організація виробництва; 4) підвищення економічної ефективності виробництва; 5) норми і нормативи; 6) капітальні вкладення і капітальне будівництво; 7) матеріально-технічне забезпечення; 8) праця і кадри; 9) собівартість, прибуток і рентабельність виробництва; 10) фонди економічного стимулювання; 11) фінансовий план; 12) план охорони природи і раціонального використання природних ресурсів; 13) соціальний розвиток колективу. Вся система прогнозування і планування побудована на довгостроковому визначенні основних напрямів економіки. Стратегічний план або план діяльності характеризує основну мета діяльності, він виступає орієнтиром для решти видів планів. Крім того, він є в деякій мірі обмежувачем для прийняття будь-яких управлінських рішень. Розробляється він на строк від трьох років і більше (по необхідності). Підсистема стратегічного планування грунтується на програмах і проектах. Система планів вк...
