10. Девіантною та превентивний характер системи управління підприємством
1. Вимоги до системи управління підприємством
Система управління - безліч закономірно взаємозалежних елементів управління (цілей, структури, завдань, технології, персоналу), об'єднаних в механізм, здатний досягати поставлених цілей, приймати скоординовані та ефективні рішення.
Еволюція менеджменту супроводжувалася формуванням систем управління. У минулому нові системи розроблялися самими передовими організаціями. Найвдаліші з них приймалися більшістю інших організацій. Протягом останнього десятиліття до створення нових систем залучені професійні консультанти з питань управління, а також вчені.
У міру виникнення кожна нова система оголошувалася як дозволяє остаточно і повно розв'язати всі проблеми організацій, кращою, ніж усі попередні. Однак жодну з них не можна вважати ні виключає всі попередні, ні всеохоплюючої, оскільки кожна призначена для вирішення якоїсь певної задачі і є допоміжною для вирішення інших завдань.
У міру підвищення рівнів нестабільності управлінська практика виробляла методи, які регламентують діяльність організації в умовах зростаючої непередбачуваності, новизни та складності оточення. Чим більше багатоканальним і несподіваним ставало майбутнє, тим більше ускладнювалися системи, причому кожна наступна доповнювала попередню.
Система управління як об'єкт дослідження має наступний характер: складається з безлічі (принаймні, двох) елементів, розташованих ієрархічно; елементи систем (підсистеми) взаємопов'язані за допомогою прямих і зворотних зв'язків; система - це єдине і нерозривне ціле, що є цілісною системою для нижчестоящих ієрархічних рівнів, є фіксовані зв'язку системи із зовнішнім середовищем.
Вивчаючи систему управління як об'єкт дослідження, необхідно виділяти вимоги, що пред'являються до систем управління, за якими можна судити про ступінь організованості систем. До таких вимог належать:
• детермінованість елементів системи;
• динамічність системи;
• наявність в системі управляючого параметра;
• наявність у системі контролюючого параметра;
• наявність у системі каналів (за принаймні, одного) зворотного зв'язку.
Дотримання цих вимог має забезпечувати умови ефективного рівня функціонування органів управління. Розглянемо докладно ці вимоги.
У системах управління детермінованість (перша ознака організованості системи) проявляється в організації взаємодії підрозділів органів управління, при якій діяльність одного елемента (управління, відділу) позначається на інших елементах системи. Якщо в організаційній структурі управління, наприклад, є відділ, дії якого не впливають на інші підрозділи, то такий відділ не реалізує жодну з цілей функціонування організації і є зайвим у системі управління.
Другою вимогою системи управління є динамічність, тобто здатність під впливом зовнішніх і внутрішніх збурень залишатися певний час у певному незмінному якісному стані.
Будь впливу середовища надають обурююча дію на систему, прагнучи порушити її. У самій системі також можуть з'явитися збурення, які прагнуть зруйнувати її В«зсерединиВ». Наприклад, в організації немає достатньої кількості кваліфікованих кадрів, відсутня з різних причин ряд відповідальних працівників, погані умови роботи і т.д. До зовнішніх збурень слід віднести укази вищестоящих організацій, зміни ситуацій на ринку, економічні та політичні чинники.
Під впливом таких зовнішніх і внутрішніх збурень орган управління будь-якого рівня вимушений перебудовуватися, пристосовуватися до нових умов.
З метою забезпечення швидкого перестроювання системи в умовах зміни середовища в системі управління повинен бути елемент, що фіксує факт появи збурення; система повинна володіти мінімально допустимої інерційністю, щоб своєчасно приймати управлінські рішення, в системі управління повинен бути елемент, що фіксує факт упорядкування стану системи відповідно до зміненими умовами. В Відповідно до цих вимог в структурі управління підприємством повинен бути відділ вдосконалення структури управління.
Під керуючим параметром у системі управління слід розуміти такий її параметр (елемент), за допомогою якого можна керувати діяльністю всієї системи та її окремими елементами. Таким параметром (елементом) в соціально керованій системі є керівник підрозділу даного рівня. Він відповідає за діяльність підпорядкованого йому підрозділу, сприймає керуючі сигнали керівництва організації, організовує їх виконання, несе відповідальність за виконання всіх управлінських рішень.
При цьому керівник повинен володіти необхідною компетенцією, а умови роботи - дозволяти виконати дане доручення. Отже, умова наявності керуючого параметра можна вважати виконаним, якщо зовнішню інформацію сприймає керівник організації, який організовує роботу з виконання доручення, розподіляє завдання відповідно з посадовими інструкціями при наявності умов, необхідних для виконання доручень.
Недотримання даної вимоги, тобто наявності керуючого параметра, призводить до прийняття суб'єктивних управлінських рішень і так званого вольового стилю керівництва. Це вимагає чіткої організаційної структури та розподілу обов'язків між керівниками підрозділів, наявності посадових інструкцій та інших документів, що регламентують їх діяльність.
Наступним, четвертим вимогою, пред'явленим до систем управління, слід назвати наявність в ній контролюючого параметра, тобто такого елемента, який постійно контролював би стан суб'єкта управління, не надаючи при цьому на нього (Або на будь-який елемент системи) управляючого впливу.
Контроль суб'єкта управління припускає курирування обробки будь-якого керуючого сигналу, поданого на вхід даної системи. Функцію контролюючого параметра в системі управління, як правило, реалізує один зі співробітників апарату управління. Наприклад, підготовку плану найважливіших робіт курує головний спеціаліст з економіки. На рівні міністерства такі функції здійснюють куратори з певних проблем в управліннях. Будь-які управлінські рішення в системі управління повинні проходити тільки через елемент, що виконує функції контролюючого параметра.
Наявність прямих і зворотних зв'язків (П'яте вимога) в системі забезпечується чіткою регламентацією діяльності апарату управління з прийому та передачі інформації при підготовці управлінських рішень.
Отже, ми розглянули вимоги, пред'явлені до системи управління як об'єкту дослідження, тобто то, що має відрізняти, персоналізувати систему управління.
2. Значимість системного підходу управління підприємством
Значення системного підходу полягає в тому, що менеджери можуть простіше погоджувати свою конкретну роботу з роботою організації в цілому, якщо вони розуміють систему і свою роль в ній. Це особливо важливо для генерального директора, тому що системний підхід стимулює його підтримувати необхідну рівновагу між потребами окремих підрозділів і цілями всієї організації. Він змушує його думати про рух інформації, які проходять через всю систему, а також акцентує увагу на важливості комунікацій. Системний підхід допомагає встановити причини прийняття неефективних рішень, він же надає кошти і технічні прийоми для поліпшення планування і контролю.
Сучасний керівник повинен володіти системним мисленням, так як:
В· менеджер повинен сприймати, переробляти і систематизувати величезний обсяг інформації і знань, які необхідні для прийняття управлінських рішень;
В· керівнику необхідна системна методологія, за допомогою якої він міг би співвідносити одне напрямки діяльності своєї організації з іншим, не допускати квазіоптімізаціі управлінських рішень;
В· менеджер повинен бачити за деревами ліс, за приватним - загальне, піднятися над буденністю і ...
