Теоретична частина
Введення
Зміни, що відбуваються в світовому економічному співтоваристві в останні десятиліття, характеризуються постійним посиленням конкуренції. У ринкових умовах діяльність підприємств неможливо захистити від впливу факторів ризику призводять до хитливому функціонуванню. Необхідність виживання на світовому і внутрішньоросійському ринку в умовах розвивається постіндустріального суспільства вимагає розробки більш ефективних методів управління, що характеризуються раціональним використанням ресурсів, підвищенням гнучкості та адаптивності підприємств. У цьому зв'язку з особливою гостротою постає завдання забезпечення стійкості підприємства шляхом вдосконалення внутрішньофірмового планування і регулювання виробництва.
У сучасних ринкових умов керівники підприємств усвідомлюють значну роль планування в управлінні діяльністю всього підприємства. Труднощі виникають з питань: планувати чи ні, і як планувати. Незважаючи на наявну економічну літературу, яка часто описує зарубіжний досвід планування, у зв'язку з відсутністю власного, застосовного до ринкових умов, не існує системи планування, адаптованої до умов функціонування сучасних російських організацій.
Актуальність теми курсової роботи у тому, що на сучасному етапі економічних перетворень однією з найважливіших задач формування ефективної системи управління господарюючими суб'єктами є подальший розвиток теорії і практики внутріфірмового планування і регулювання виробництва. Недооцінка внутрішньофірмового планування в діяльності суб'єктів ринкової економіки призвела до різкого зниження конкурентоспроможності підприємств, розбалансування їх виробничого потенціалу, порушення принципів і методів управління, створення конфліктних ситуацій з працівниками та партнерами і в цілому негативно вплинула на кінцеві результати їх роботи.
Планування покликане забезпечити взаємодію між окремими структурними підрозділами підприємства, включаючи весь технологічний ланцюжок: наукові дослідження і розробки, організацію виробництва продукції, ремонтно-експлуатаційні роботи. Внутріфірмове планування спирається на виявлення і прогнозування споживчого попиту, аналіз й оцінку наявних ресурсів та перспектив розвитку господарської ринкової кон'юнктури.
Все це говорить про необхідності проведення наукових досліджень, пов'язаних з розробкою напрямів і методів вдосконалення внутрішньофірмового планування з урахуванням особливостей розвитку та управління економікою.
Найбільш істотний внесок у розвиток теорії і практики внутрішньофірмового планування внесли вітчизняні вчені М.М. Алексєєва, Ю.П. Аніскін, А.М. Павлова, Л.Є. Басовський, М.І. Бухалков, В. А. Горемикін, Е.Р. Бугулов, А.Ю. Богомолов та ін
Об'єкт дослідження: дослідження системи внутрішньофірмового планування і регулювання виробництва і реалізації продукції підприємств в умовах ринкової економіки.
Предмет дослідження: організаційно-економічні відносини суб'єктів господарювання, що складаються в процесі внутріфірмового планування.
Метою курсової роботи є теоретичне обгрунтування питань вдосконалення внутрішньофірмового планування діяльності підприємств, планування виробництва та реалізації продукції.
Відповідно до поставленою метою дослідження необхідно вирішити наступні завдання:
- вивчити суть і структуру системи внутрішньофірмового планування;
- розглянути основні принципи та методи планування на підприємстві;
- проаналізувати систему планування реалізації продукції;
- виявити методи планування виробництва продукції.
Теоретичною базою курсової роботи послужили праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем ринкової економіки, теорії організації внутрішньофірмового планування, загального і стратегічного менеджменту.
Структурно курсова робота складається з теоретичної частини, в яку входять: вступ, два розділи, висновок, список використаної літератури, що складається з 35 джерел. Практична частина включає в себе два завдання і додатки.
1. Теоретичні основи внутрішньофірмового планування
1.1 Сутність і структура системи внутрішньофірмового планування
Сутність внутрішньофірмового планування полягає в науковому обгрунтуванні на підприємстві (фірмі) майбутніх економічних цілей його розвитку і форм господарської діяльності, виборі найкращих способів їх здійснення на основі найбільш повного виявлення необхідних ринком видів і обсягів товарів і строків їх випуску, виконання робіт і надання послуг та встановлення показників їх виробництва, розподілу і споживання, які при повному використанні обмежених виробничих ресурсів можуть привести до досягнення прогнозованих у майбутньому якісних та кількісних результатів.
Внутріфірмове планування передбачає не тільки цілісний розгляд виробничо-господарських, організаційно-управлінських, фінансово-економічних та багатьох інших проблем, але і орієнтацію на майбутнє прийнятих рішень. Тому всяке рішення будь-якої існуючої проблеми в ході внутрішньофірмового планування може розглядатися як засіб для досягнення поставленої мети [1, с.107].
Внутріфірмове планування є найважливішою функцією управління, яка включає наступні комплекси робіт: аналіз ситуацій та факторів зовнішнього середовища; прогнозування, оцінку та оптимізацію альтернативних варіантів досягнення цілей, сформульованих на стадії стратегічного маркетингу; розробку планів підприємства; реалізацію планів підприємства.
За змістом і формою прояви розрізняють такі форми внутрішньофірмового планування та види планів [7, с.364].
1. Виходячи з обов'язковості планових завдань існують директивне та індикативне планування.
Директивне планування являє собою процес прийняття рішень, обов'язкових для об'єктів планування. Директивні плани мають, як правило, адресний характер і відрізняються докладною деталізацією. Наприклад, планові показники, доводяться до цехів, дільниць і робочих місць, мають директивний характер. Несвоєчасне виконання хоча б одного з таких показників може призвести до зриву виконання плану підприємства.
Індикативне планування - Це державне планування, яке представляє антипод директивному, тому що індикаторний план не є обов'язковим для виконання. У складі індикативного плану можуть бути обов'язкові завдання для підприємства, але їх число дуже обмежено. В цілому ж він має направляючий рекомендаційний характер.
Індикативне планування застосовується при складанні перспективних планів, а директивне - в поточному плануванні. Зі сказаного випливає, що індикативний і директивний види планування мають доповнювати одне одного, бути органічно пов'язані в єдиній системі внутрішньофірмового планування.
2. В залежності від строку, на який складається план, і ступеня деталізації планових розрахунків розрізняють довгострокове і середньострокове (перспективне), короткострокове (поточне) і оперативне планування [11, с.231].
Довгострокове (Перспективне) планування охоплює період більше 5 років, наприклад до 10 років. Такі плани покликані визначати довгострокову стратегію підприємства, включаючи соціальне, економічне і науково-технічний розвиток підприємства. Довгостроковий план дозволяє ставити і вирішувати такі завдання, вирішення яких не вкладається в рамки середньострокового плану. Велике значення для обгрунтування довгострокового плану має комплексний прогноз. Він складається на 10-15 років. Його основне завдання полягає в тому, щоб дати орієнтири, що визначають можливість залучення в процес виробництва нових видів сировини, матеріалів, енергоресурсів, палива; а також створення і освоєння нової техніки і технології, підвищення на цій основі продуктивності праці та ефективності виробництва.
Прогноз є свого роду В«заділомВ» для перспективного планування. Між плануванням і прогнозуванням є спільні риси і є відмінності. Загальне по...
