ЗМІСТ
ВСТУП
Глава 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЯПОНСЬКОЇ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
1.1 Філософія японського управління
1.2 Традиційні коріння японської моделі управління
1.3 Японська система управління трудовими ресурсами
1.4 Принципи японського управління персоналом
Глава 2. ПРАКТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЯПОНСЬКОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
2.1 Характеристика підприємства
2.2. Місія і цілі підприємства
2.3 Персонал організації
2.4 Аналіз системи управління персоналом
Глава 3. СОВЕРШЕНІСТВОВАНІЕ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Дослідники японської економіки, у тому числі і один з відомих за кордоном фахівців з японському менеджменту Вільям Оучи, вважають, що успіхи японської економіки головним чином стали наслідком оформлення і функціонування специфічної японської системи управління. Актуальність обраної теми полягає в наступному. При уважному і ретельному вивченні японського менеджменту виявилося, що японська система управління - це синтез традиційних, етнокультурних японських традицій і імпортованих ідей, а багато з раціоналізаторських японських методів управління є адаптовані до японської системі ідеї зі старих підручників з менеджменту. В зв'язку з цим вивчення японської моделі управління, основних її принципів, її коренів і витоків, становить певний інтерес для дослідження, і є актуальним з точки зору спроби впровадження або адаптації деяких основоположних принципів японської системи, в управлінську систему російських підприємств.
Японський менеджмент порівняно недавно привернув до себе увагу вітчизняних дослідників. Причина, можливо, полягає в тому, що його ефективність, настільки очевидна для японців, зовсім не відразу стала очевидною в інших країнах. Вважалося, що система управління виробництвом і персоналом пануюча в Японії, архаїчна. Зарубіжні фахівці в галузі управління, що займалися японським менеджментом до Другої Світової війни, висловлювали впевненість у тому, що у міру розвитку традиційні методи зникнуть, проте цього не сталося, і в періодичній пресі та монографіях 60-70-х років став з'являтися термін В«Ніхотекі кейейВ» - В«управління по японськиВ» або В«японський стиль управлінняВ».
З наукової точки зору, однак слід зазначити, що комплексних робіт загального характеру, що охоплюють весь спектр питань японського менеджменту не так і багато. Особливо мало робіт присвячених питанням, пов'язаними з традиційними і етнокультурними корінням японської системи управління, і проблем, що мають ставлення до такої соціальної групи як менеджери. У більшості робіт дослідники зупиняються на характеристиці одного або декількох принципів японської системи управління, таких як довічний найм, групове прийняття рішень або контроль якості.
Мета даної роботи - вивчити японську модель управління і виявити її В«плюсиВ» і В«мінусиВ».
Об'єктом вивчення в даній роботі є досвід японських корпорацій в управлінні.
Предметом дослідження є система управління, прийнята в Японії.
Завдання:
1) розглянути філософію японського управління;
2) виявити традиційні коріння японського управління;
3) зробити аналіз японської системи управління трудовими ресурсами;
4) розглянути принципи японського управління персоналом.
Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку літератури.
Глава 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЯПОНСЬКОЇ МОДЕЛІ
УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
1.1Філософія японського управління
Сучасні методи управління склалися в Японії в умовах післявоєнної розрухи, яка поставила перед керівниками завдання відновлення соціального, політичного та економічного життя. Під впливом американської окупаційної адміністрації майбутні японські менеджери ознайомилися з американської ідеологією і методами управління бізнесом. Саме в цей період лідери японського бізнесу почали осягати соціальну відповідальність за наслідки своєї діяльності.
Керівники японських підприємств здійснювали свої завдання, спершу застосовуючи традиційні методи управління до нових умов, а потім за допомогою засвоєних ними теорії та методів американського управління. Вони намагалися не лише творчо застосувати передвоєнний досвід до нових умов, а й витягти корисні уроки, сприйняти нові ідеї і таким чином знайти новий, японський шлях розвитку.
В результаті основні риси японської системи управління визначає ряд концепцій, відсутніх в американській моделі. Найважливішими з них є система довічного найму і процес колективного прийняття рішень.
Японське суспільство загалом однорідне і пронизане духом колективізму. Японці завжди мислять від імені груп. Особистість усвідомлює себе насамперед як члена групи, а свою індивідуальність - як індивідуальність частини цілого. Керівний принцип японського менеджменту знаходиться у згоді з дослідженнями Е. Майо, який показав, що робота є групова діяльність. [1]
Питання про те, які риси людини виявляться досить міцними для того, щоб на них можна було спертися в умовах швидкої зміни суспільної психології і етичних цінностей, для Японії, як і для інших країн, залишається досі відкритим. Багато дослідників вважають, що й удавані сучасними особливості мислення та відчування особи і суспільних груп є породженням минулих епох і по ходу розвитку суспільства зникнуть. Зміна методів управління в Японії сьогодні характеризується зростанням свободи вибору концепцій для створення оптимальних систем, однак при цьому традиційні методи управління не забуваються. Прагнення до змін, засноване на повазі до національних духовних цінностей, яскраво продемонстровано в наступному висловлюванні одного з найвизначніших підприємців Японії С. Хонди:
В«Той, хто є керівником організації, повинен перш за все зробити своє управління всебічно обгрунтованим. Це означає, що він повинен чудово розуміти цілі діяльності своєї організації, обгрунтовувати її політику і створювати плани по досягненню поставлених завдань таким чином, щоб його підлеглі працювали з усвідомленням власної гідності і отримували від праці задоволення. Для того, щоб виробити такий спосіб мислення, який би підштовхував підлеглих до досягнення поставлених цілей у будь-яких умовах, лідер повинен володіти теоретично сильною і практично застосувати концепцією В».
Інший важливої вЂ‹вЂ‹особливістю японського менеджменту є концепція безперервного навчання. Кожна людина шляхом безперервного навчання може поліпшити виконання своєї роботи. Це призводить до саморозвитку, а досягнуті результати приносять моральне задоволення. З іншого боку, метою навчання є підготовка до більш відповідальної роботи і просування по службі. Але, на відміну від західного підходу до управління, японці надають особливе значення боргу в вдосконаленні майстерності без очікування якої-небудь матеріальної вигоди. Японці переконані, що поліпшення майстерності саме по собі може приносити людині величезне задоволення.
Описані вище уявлення важливу для підготовки змін до японської стратегії управління і стилі керівництва, а також для структурної перебудови окремих підприємств і економічної системи в цілому. Стрижнем нових концепцій стало визнання соціальної відповідальності, лежачої на керуючих. [2]
У 1947 році підприємець, один із засновників компанії В«PanasonicВ» І. Мацусіта засновує творчу лабораторію В«ДойкайВ» для дослідження нових управлінських рішень. В одним з перших праць цієї лабораторії пан Мацусіта зазначає:
В«Кожна компанія, незалежно від її розмірів, повинна мати певні цілі, відмінні від одержання прибутку, цілі, що виправдовують її існування. Вона повинна мати своє власне покликання в цьому світі. Якщо керівник має розумінням цієї місії, він зобов'язаний довести ...
