Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні основи системного підходу
1.1 Зародження теорії систем
1.2. Становлення системного мислення та розвиток системної парадигми в ХХ столітті
Глава 2.Сістемний підхід до управлінню організацією
2.1 Основні положення системного підходу
2.2 Системний підхід в економіці
2.3 Етапи розвитку системних ідей у ​​менеджменті
Глава 3. Застосування системного підходу в практиці управління організацією
3.1 Різновиди системного підходу
3.2. Правила застосування системного підходу в управлінні компанією
3.3. Застосування системного підходу при прийнятті управлінських рішень в компанії МТС
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Тема курсової роботи - В«Еволюція системного підходу в теорії та практиці управлінняВ». Системний підхід своїми коренями сягає глибокої давнини. З самого початку він, може бути неусвідомлено і в неявних формах, застосовувався при рішеннях і в дослідженнях різного характеру. Та й сьогодні системний підхід використовується повсюдно. при Системне управлінні організацією особливо важливо, так як для розробки вірною успішної стратегії розвитку, для успішного функціонування компанії необхідно проаналізувати безліч факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, впливають на неї. Отже, аналіз тематики В«Еволюція системного підходу до управлінню В»досить актуальний і представляє науковий і практичний інтерес.
Розробленість теми В«системний підхідВ» досить велика: поняттям системності займалися багато вчені, дослідники, філософи. Однак можна відмітити недостатню кількість повних і явних теорій дослідження тематики його застосування в управлінні.
Об'єктом дослідження роботи є системний підхід, а предметом - вивчення та аналіз еволюції системного підходу в теорії і безпосередньо практичної діяльності керуючого.
Метою курсової роботи є виявлення основних етапів розвитку і становлення системного підходу, а також аналіз його теоретико-методологічних аспектів в теорії і практиці управління.
Дана мета обумовлює необхідність вирішення наступних основних завдань:
- вивчити історію розвитку і зміна системного підходу в сфері управління;
- розглянути методологію системного підходу;
- проаналізувати основні положення ситуаційного підходу;
- досліджувати еволюцію системних ідей в економіці в цілому, і менеджменті, зокрема.
- вивчити і проаналізувати можливості реалізації системного підходу в управлінні організацією.
При проведенні дослідження були використані наступні методи:
- опрацювання джерел, що розрізняються за часом написання (історичний метод);
- аналіз існуючої джерельної бази по розглянутій проблематиці (метод наукового аналізу);
- узагальнення і синтез різних точок зору, представлених у джерельній базі (метод наукового синтезу та узагальнення).
Структура даної роботи включає вступ, три розділи, висновок, список використаної літератури і додатки.
Під вступі обгрунтовується актуальність проблеми, відображаються цілі та завдання дослідження, дається коротка характеристика роботи.
В першому розділі представлена ​​інформація про зародження, розвитку теорії систем і становленні системного мислення від найдавніших часів до кінця ХХ століття.
Під другий - позначаються основні положення системного підходу і представлена інформація про еволюцію системних ідей в економічній сфері, аж до сьогоднішнього дня, окремо розглянуто основні етапи розвитку системних ідей у теорії і практиці менеджменту на всіх етапах розвитку наукового управління.
Третя глава присвячена застосуванню системного підходу до практики управління, тут розглянуті його різновиди, наведені правила застосування при управлінні організацією та розглянуто приклад реалізації системного підходу при прийнятті управлінських рішень в конкретній компанії.
В висновку підводяться загальні підсумки дослідження і робляться основні висновки по роботі.
Глава 1. Теоретичні основи системного підходу
1.1 Зародження теорії систем
В неявній найпростішої формі системний підхід застосовувався в науці із самого початку її виникнення. Навіть тоді, коли окремі науки займалися накопиченням і узагальненням первісного фактичного матеріалу, ідея систематизації і єдності лежала в основі всіх пошуків нових фактів і приведення їх у єдину систему наукового знання. Само слово В«системаВ» з'явилося в Стародавній Греції 2000 - 2500 років тому і означало поєднання, організм, пристрій, організація; союз, впорядкованість і цілісність природних об'єктів. Спочатку воно було пов'язано з формами соціально-історичного буття, пізніше принцип порядку був перенесений на Всесвіт. Існував ще один термін - В«синтагмаВ» - характеризував упорядкованість та цілісність штучних об'єктів. Становлення системного підходу пов'язано з технікою. У стихійному вигляді ідея системності виражена ще в роботах античних авторів, які мали справу з відносно простими механізмами. Доказом служить трактат Марка Вітрувія [15] В«Про архітектурі В». В описі конструкцій механізмів достатньо повно розкривається системний характер. Вітрувій розглядає впорядковане розташування елементів, а так само взаємодія їхніх функцій. Витоки теорії систем можна виявити і в філософії Стародавнього Китаю. З концепції порядку виходять релігії - даосизм і конфуціанство.
В Середньовіччя з'явилися нові терміни: сума, дисципліна, доктрина. Трактування буття як космосу змінюється розглядом його як системи світу, що володіє своїм типом організації, ієрархією, законами та структурою. Виникають науки, кожна з яких аналізує свою область своїми специфічними методами. Знання розчленовуються по окремих областях, групам явищ. Це сприяє ретельному і досконалому вивченню предмета, але обмежує можливості дослідників вузькими рамками дисципліни, перешкоджаючи встановленню междунаучних зв'язків [23]. В епоху Відродження найважливішими категорії стали - річ і властивості, ціле і частина. При цьому В«річВ» трактувалася як сума окремих властивостей.
З кожним роком диференціація науки продовжувала зростати, число окремих наукових дисциплін все збільшувалася, і, відповідно, слабшали зв'язку та взаєморозуміння вчених. Але, з часом, виникають інтегративні, міждисциплінарні методи і теорії. Так, в кінці XIX - початку XX в. виникли біофізика та біохімія, хімічна фізика та інші. До того часу поняттям В«системаВ» привернуло до себе увагу багатьох видатних філософів і вчених. Великий внесок внесла в це німецька класична філософія (І. Кант, І.Г. Фіхте, Г. Гегель). Філософія Гегеля практично цілком грунтується на системному підході до самих різних явищ у природі і суспільстві. Він пропонує історичну трактування становлення системи в Відповідно до принципу сходження від абстрактного до конкретного. Заслуга Канта полягає не тільки в чіткому системному характері науково-теоретичного знання, але й у виявленні певних процедур і засобів системного конструювання теорій. Обмеженість Кантівського розуміння системності знання полягає в тому, що конструктивно-методологічні засади утворення наукових систем є у нього характеристиками лише форми, а не змісту знання [28]. Вихідна теза І.Г. Фіхте - наукове знання є системне ціле. Цей напрямок зосереджує свою увагу не на науковому дослідженні, а на систематичному поданні теоретичного знання.
Таким чином, можна побачити, що систематизація в найпростішому вигляді застосовувалася ще задовго до нашої ери. Відповідний термін з'являється пізніше. З часом поступово змінюється значення слова В«системаВ». Особливо зріс інтерес до нього в XVIII в., тепер системний підхід п...
