Зміст
Введення
1. Управлінські ролі керівників
2. Зміст діяльності керівників. Типологія керівників
3. Методика розвитку організації
4. Тест В«Стиль управлінняВ» А.В. Журавльов
Висновок
Література
Введення
Психологія управління - ще порівняно молода галузь психологічної науки. Однак вона вже позитивно зарекомендувала себе і в комплексних соціально-економічних дослідженнях, і як навчальна дисципліна в системі підвищення кваліфікації керівних кадрів.
Психологія управління формувалася і розвивалася на стику ряду психологічних дисциплін: інженерної психології, психології праці, соціальної та педагогічної психології. Об'єкти і проблеми дослідження розглядалися і вирішувалися з точки зору організації управлінських відносин. Об'єктами аналізу ставали особистість в організації, міжособистісні відносини в системі керівництва-підпорядкування, стиль керівництва в Залежно від індивідуальних і особистісних властивостей.
На практиці влада реалізується в процесі керівництва, тобто, діяльності з управління спільною працею людей, їх поведінкою, яка забезпечує досягнення цілей організації.
Уміння керувати - це вроджена властивість людини, яке можна лише розвинути протягом життя, набуваючи для цього необхідні знання, навички та переосмислюючи особистий досвід.
Мета роботи - вивчити стилі керівництва.
Для досягнення мети необхідно вирішити ряд завдань :
1. Визначити управлінські ролі керівників;
2. Розкрити зміст діяльності керівників і вивчити типологію керівників;
3. Описати методику розвитку організації.
4. Провести тест А.В. Журавльова В«Стиль управлінняВ».
1. Управлінські ролі керівників
Перш ніж звернутися до управлінським ролям керівника, нагадаємо, як трактується це поняття в соціальної психології. Під роллю розуміється функція, нормативно схвалений зразок поведінки, очікуваний від кожного, що займає цю позицію. Серед ролей розрізняють конвенціональні і міжособистісні ролі. Рольова функція особистості припускає використання прав і виконання певних обов'язків.
Конвенціональні ролі пов'язані зі стандартизованими правами й обов'язками керівника, виконавця. Під чому ці ролі визначені посадою, яку займає дана особа. Міжособистісні ролі так само, як і конвенціональні, грунтуються на дотриманні соціальних норм поведінки, але виконуються в залежності від індивідуально-психологічних та особистісних особливостей людей, що вступають у процес спілкування.
Соціальні ролі найбільш яскраво проявляються у спільній роботі осіб, організованих у групи. Від того, яким чином виконуються обов'язки, залежить авторитет, повагу і визнання даної особистості.
Всі керівники, незалежно від того, до якого рівня управління вони відносяться, виконують різні соціальні і управлінські ролі. Керівник виконує багато ролей, які відповідають його реальному стану, тобто статусу, в організації.
Управлінські ролі керівника не ідентичні соціальним ролям. У них є своя особлива специфіка.
2. Зміст діяльності керівників. Типологія керівників
Основне завдання менеджера - постійно керувати людьми в процесі їхньої праці. Мета управління людьми, залученими в загальний трудовий процес, - виконання реальної роботи і отримання певних результатів. Щоб досягти спільної мети, необхідна координація діяльності багатьох людей, тобто управління як процес необхідно для досягнення групових цілей, з якими не в змозі впоратися одна людина. У сучасних організаціях від менеджера залежить вирішення цілого ряду завдань. Основні з них:
1) постановка цілей;
2) мотивування і стимулювання праці персоналу;
3) визначення методів отримання виробленої продукції. Робота менеджера в сучасних організаціях полягає в тому, щоб управляти не тільки виробництвом, а й керувати людьми. Кожен менеджер має необхідні знання в економічній, технічній та інших сферах діяльності. Але цього недостатньо, щоб ефективно управляти людьми. Ефективне управління передбачає обов'язкове знання закономірностей людської поведінки.
Дуже важливо, щоб керівник організації розумів необхідність використання всіх знань, якими володіють співробітники. З цього приводу були сформульовані Р. Лайкертом наступні варіанти урахування цього чинника:
1. Використання знань, якими володіють працівники вищого рівня.
2. Використання знань, якими володіють працівники вищого і середнього рівнів.
3. Використання знань, якими володіють працівники всіх рівнів в певній обмеженій області.
4. Використання знань, якими володіють працівники всіх рівнів в широкому плані.
Зі зміною конкретної управлінської ситуації менеджер повинен чітко уявляти реакції, характер і поведінку своїх підлеглих. У цьому випадку він зобов'язаний прогнозувати, яким чином будуть поводитися окремі підлеглі, а також цілі працюючі групи (Колективи). Практичні знання з психології тут вкрай необхідні.
Проте абсолютно несправедливо вимагати від керівника знання всіх своїх підлеглих, що беруть участь в процесі виробництва. Більш важливим для нього є знання виробництва, а також вимог виробництва до людини.
Управляти людьми в процесі виробництва набагато складніше, ніж фізичними об'єктами, тому відповідні реакції людини, її бажання, прагнення і т.д. дуже різноманітні. Складність роботи керівника посилюється тим, що він повинен добре вміти передбачити поведінку і реакції своїх підлеглих. Закони та норми групової поведінки людей покликані регулювати їх діяльність, а в деяких випадках - обмежувати певні небажані їх дії. Не завжди інтереси організації і власні інтереси людей тісним чином пов'язані між собою.
Абсолютно необхідним є вміння оцінювати своїх підлеглих по їх поведінці, а не по емоційному відношенню до них.
У силу особливостей людської комунікативної діяльності люди часто говорять не те, що думають. Це також повинен мати на увазі менеджер. Дана обставина сприяє тому, що менеджер не завжди має правильну і надійну інформацію про що-небудь в процесі управління діяльністю людей, що вносить значні спотворення до відомостей про проблемах, завданнях, які доводиться вирішувати за допомогою своїх підлеглих. Людям властиво не просто повідомляти відомості, які вони витягують в процесі роботи, а інтерпретувати побачене або почуте. У зв'язку з цим факти і вимисли буває важко відокремити один від одного.
Успішність управління значною мірі залежить також від того, наскільки підлеглі отримують ясні і чіткі формулювання від менеджера. Важливим є також, наскільки підлеглі правильно розуміють вимоги і завдання, які необхідно вирішити. Але перш ніж віддавати конкретні розпорядження своїм підлеглим, менеджер обов'язково повинен упевнитися, як підлеглі розуміють дану управлінську ситуацію. Тільки після цього можна формулювати персональні завдання в чітких і доступних для розуміння виразах.
Однією з істотних труднощів в управлінні людьми є налагодження зворотного зв'язку. У звичайному розумінні під зворотним зв'язком в практиці управління розуміється інформація, яка надходить від виконавців. Вона може бути як позитивна, так і негативна.
Підлеглі не завжди в змозі зрозуміти, що результати, отримані ними, не відповідають тим вимогам, які пред'являлися менеджером. Правильна зворотний зв'язок у поєднанні з позитивним мотивуючим впливом, що йде від менеджера, може стати сильним засобом спонукання працюючого до позитивного відношенню і виконання своїх обов'язків.
Люди не будуть результативно трудитися, якщо не піклуватися про спонукання у них інтересу до роботи. У відомому сенсі слово "інтерес" може виступати в двох значеннях. У першому він розуміється як форма за...
