МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
КРИМСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки
Кафедра економіки та менеджменту
РЕФЕРАТ
З дисципліни: "Менеджмент персоналу"
На тему: "Управління робочим часом.
Створення сприятливих умов праці "
Виконала:
Студентка гр. МБ-08
Пархоменко Марина
Сімферополь 2008
ПЛАН
Введення. 3
1. Поняття робочого часу як універсальна міра кількості праці. 4
2. Законодавство України про регулювання робочого часу. 5
3. Обмеження роботи в нічний час. Вихідні та святкові дні. 13
5. Правила внутрішнього трудового режиму. 15
6. Регулювання режимів праці з урахуванням змін. 18
7. Методи аналізу ефективності використання робочого часу. 22
8. Поняття руслових праці в організації. 26
9. Державне регулювання умов праці. 27
10. Класифікація умов праці на виробництві. 29
11. Санітарно-гігієнічні умови праці. 30
12. Організаційно-технологічні умови праці. 30
13. Соціально-психологічні умови праці. 31
14. Основні напрямки покращення соціально-економічної ефективності руслових праці на Виробництво. 33
15. Способи та компенсації трудящих в несприятливих умовах праці 33
Висновок. 36
Список використаної літератури .. 37
Введення
Для кожного працюючого правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлюється режим використання робочого часу. До нього відносяться початок і кінець робочого дня, перерви в роботі, раціональне використання часу роботи. При недотриманні трудового розпорядку і не виконання своїх обов'язків працівникові виносяться дисциплінарні стягнення, в представленої курсової роботі розглянуті види стягнень і порядок їх застосування. Чітке регламентування прав та обов'язків учасників трудового процесу є основним завданням національного законодавства в ринкових умовах.
Велике значення поліпшення умов праці пояснюється тим, що вони в основному являють собою виробничу середу, в якій протікає життєдіяльність людини під час праці. Від їх стану в прямій Залежно знаходиться рівень працездатності людини, результати його роботи, стан здоров'я, ставлення до праці. Поліпшення умов праці суттєво впливає на підвищення його продуктивності.
Найбільш загальні і важливі трудові обов'язки працюючих сформулювати в Кодексі законів про працю України та в Типових правилах внутрішнього трудового розпорядку. До загальних обов'язків працюючих у трудових відносинах належать: виконання обумовленої при вступі на роботу трудової функції; тимчасове виконання роботи, яка не відно-сіться до трудової функції працюючого при появі в цьому необхідності; виконання встановленої міри праці; забезпечення режиму робочого дня; виконання правил з техніці безпеки, технологічного режиму і дбайливого ставлення до майна підприємства.
1. Поняття робочого часу як універсальна міра кількості праці
Робочим часом є час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього розпорядку, трудовим договором повинен виконувати свої трудові обов'язки, а також деякі інші періоди, наприклад, внутрізмінні перерви (для обігріву при роботі на вулиці, для годівлі дитини до 1,5 - літнього віку).
Робочий час, з одного боку, закріплює міру праці, а з інший - забезпечують працівнику надання вільного часу для відпочинку і відновлення витрачених сил. Виконання цього завдання забороняє в якості загального правила збільшення тривалості робочого часу в порівнянні з встановленою нормою. Воно можливо лише у виняткових випадках, передбачених законом. Робочий час, протягом якого працівник повинен виконувати свої обов'язки, не завжди збігається з фактично відпрацьованим часом. Фактичне - це реально витрачений кожним окремим працівником час, що визначає його конкретну участь у трудовому процесі. Воно може збігатися з робочим часом чи з його нормою, а може бути як менше, так і більше її. Відповідно до фактично відпрацьованого часу провадитися оплата праці, надаються додаткові відпустки у зв'язку з шкідливими умовами на виробництві, за ненормований робочий день і т.д. Недоробка в плині робочого дня може спричинити за собою певні правові наслідки - накладення стягнення та інші санкції за наявності провини працівника в цьому. Робоче час вимірюється в тих же одиницях, що і час узагалі - у годинах, днях і т.д. Законом звичайно використовується такий вимірник, як робочий день і робочий тиждень.
Робочий час розрізняється по тривалості: нормальний, скорочене, неповне. Перші два види встановлюються законодавством і на його основі колективним і трудовим договором, неповний робочий час - сторонами трудового договору при прийомі на роботу або згодом. Всі три виду є нормованим робочим часом. Нормальний робочий час для переважної більшості працівників застосовується нормальна тривалість робочого часу, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень, як при п'яти-, так і при шестиденному робочому тижні.
2. Законодавство України про регулювання робочого часу
Робочий час і час відпочинку в трудовому законодавстві України є найважливішими правовими категоріями. Такий стан пояснюється тим, що регламентація робочого часу в чинному законодавстві виступає як одна з гарантій забезпечення права на відпочинок. Так, ст.50 КЗпП України визначає нормальну тривалість робочого тижня, яка не може перевищувати 40 годин на календарний тиждень. Це означає, що із загального тижневого балансу часу (168 годин) тільки 40 годин піддаються певної правової регламентації і є робочими.
Робочий час у сучасних умовах можна визначити як час, встановлений законом або колективним договором, а також угодою сторін трудового договору на основі закону, протягом якого працівник відповідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку зобов'язаний виконувати свою трудову функцію.
Дане визначення поняття робочого часу свідчить про те, що працівник зобов'язаний виконувати свою трудову функцію протягом нормативів робочого часу. Норматив робочого часу являє собою встановлену законом або на його основі норму постійної тривалості робочого часу, підлягає безпосередньому дотриманню протягом певного календарного періоду. Такими нормативами робочого часу є: робочий день, робочий тиждень і похідні від них - робоча зміна, робочий місяць, робочий рік і інші.
Робочим днем ​​визнається встановлена ​​законом тривалість праці працівника в межах календарної доби. Законом від 7 травня 1960 ус-новлений робочий день тривалістю не більше 7 годин. Від робочого дня, як встановленої законом щоденної тривалості робочого часу, необхідно відрізняти робочу зміну. Робоча зміна - передбачена в порядку локального регулювання відповідно до нормою робочого часу облікового періоду тривалість праці працівника протягом доби. Тривалість зміни може бути більше або менше встановленої законом тривалості робочого дня, але в середньому за обліковий період повинна відповідати його нормі.
Робочий тиждень як режим робочого часу виражається в числі робочих і вихідних днів в календарному тижні. Існують два режими робочої тижня: п'ятиденний з двома вихідними днями і шестиденний з одним вихідним вдень.
Під робочим місяцем і робочим роком розуміється нормальне число робочих годин, що припадають на даний календарний період.
У законодавстві нерідко замість тривалості робочого дня і робочого тижня для стислості вживається узагальнююча категорія "тривалість робочого часу ". КЗпП України передбачає три види робочого часу:
В· нормальна тривалість робочого часу;
В· скорочена тривалість робочого часу;
В· неповний робочий час.
Нормальна тривалість робочого часу - це загальновстановлена ​​тривалість ро...
