Зміст
Введення
1. Теоретичні основи управління адаптацією персоналу
1.1 Сутність адаптації
1.2 Система управління адаптацією персоналу
1.3 Досвід зарубіжних і російських компаній по адаптації персоналу
2. Управління системою адаптацією персоналу на ВАТ В«ЗМАВ»
2.1 Загальна характеристика ВАТ В«ЗМАВ»
2.2 Система управління персоналом на ВАТ В«ЗМАВ»
2.3 Управління системою адаптації персоналу на ВАТ В«ЗМАВ»
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Адаптація персоналу в організації є необхідною ланкою кадрового менеджменту. Дійсно, стаючи працівником конкретного підприємства, новачок виявляється перед необхідністю прийняти організаційні вимоги: режим праці та відпочинку, положення, посадові інструкції, накази, розпорядження адміністрації і т. д. Він приймає також сукупність соціально-економічних умов, які йому надаються підприємством. Він змушений по-новому оцінити свої погляди, звички, співвіднести їх з прийнятими в колективі нормами і правилами поведінки, закріпленими традиціями, виробити відповідну лінію поведінки [1].
На жаль, важливість заходів з адаптації працівників у нашій країні недостатньо серйозно сприймається кадровими службами протягом довгого періоду. До цих пір багато державні підприємства та комерційні організації не мають навіть базових програм адаптації. Між тим, в умовах введення нового механізму господарювання, переходу на госпрозрахунок, самофінансування та самоокупності, що супроводжується значним вивільненням і, отже, перерозподілом робочої сили, збільшенням числа працівників, змушених або освоювати нові професії, або міняти своє робоче місце і колектив, важливість проблеми адаптації ще більше зростає.
Впровадження системи управління адаптацією в підприємства являє собою досить складне завдання, але від її неї залежить вирішення таких важливих завдань для підприємства, як: зменшення стартових витрат, зменшення плинності кадрів; можливо більш швидке досягнення робочих показників, прийнятних для організації - роботодавця; входження працівника в робочий колектив, в його неформальну структуру і відчуття себе членом команди; зниження тривожності і невпевненості, випробовуваних новим працівником. Тривожність і невпевненість в даному випадку означають боязнь провалів в роботі і неповну орієнтацію в робочій ситуації. Це нормальний страх перед новим та невідомим, економія часу безпосереднього керівника і рядових працівників, розвиток у нового працівника задоволеності роботою, позитивного ставлення до роботи і реалізму в очікуваннях.
Система адаптації покликана вирішувати перераховані вище проблеми.
У зв'язку з цим є актуальним визначення сутності адаптації, опис її як системи, визначення напрямів, етапів, вивчення показників оцінки стану роботи з адаптації, розробка програм адаптації.
Проблема адаптації персоналу на підприємстві та її вплив на ефективність роботи персоналу в різних аспектах розглядалася в наукових публікаціях Архипова Н.І., Базарова Т.Ю., Веснін В.Р., Воліна В.А., Дятлова В.А., Єрьоміна Б.Л., Ігнатьєва А.В., Кибанова А.Я., Коханова Є. Ф., Кузнєцова Ю.В., Максімцова М.М., Маслова Е.В., Мескон М.Х., Одегова Ю.Г., галявини І.Ю., Підлісний В.І., Самигіна С.І., Сульдіна Г.А., Столяренко Л.Д., Травіна В.В., Хедоурі Ф., та інших авторів.
Мета дослідження полягає в розробці шляхів вдосконалення системи адаптації персоналу на підприємстві.
У рамках поставленої мети ставляться такі завдання:
- визначити сутність та цілі адаптації;
- визначити складові системи управління адаптації працівника на підприємстві;
- вивчення особливостей управління адаптацією персоналом;
- вивчення досвіду зарубіжних і російських компаній з адаптації персоналу;
- вивчити систему управління персоналом на ВАТ В«ЗМАВ»;
- проаналізувати систему адаптації персоналу на ВАТ В«ЗМАВ».
Предметом дипломної роботи є система адаптації персоналу.
Об'єктом дипломної роботи є система адаптації персоналу на ВАТ В«ЗМАВ».
Зміст дипломної роботи має наступну структуру:
У першому розділі описуються теоретичні основи управління адаптацією персоналу, дається визначення адаптації, її класифікація, аспекти, система управління адаптацією персоналу; досліджується досвід зарубіжних і російських компаній з даної проблематики; досліджуються методи оцінки роботи з адаптації.
У другій главі проводиться аналіз управління системою адаптацією персоналу на ВАТ В«ЗМАВ». Для цього вивчається система управління персоналу в цілому, так як система адаптації є її складовою. Аналізується існуюча програма адаптації персоналу. Дається оцінка стану роботи з адаптації на ВАТ В«ЗМАВ» при оцінюванні, якою були використані дані моніторингових досліджень адаптантов і працівників, які звільнилися.
1. Теоретичні основи управління адаптацією персоналу
1.1Сущность адаптації
Сучасні організації, у яких добре поставлена ​​справа управління, вважають, що набір придатних людей є лише початком.
Однією з проблем роботи з персоналом в організації при залученні кадрів є управління трудовою адаптацією. У ході взаємодії працівника і організації відбувається їх взаємне пристосування, основу якого складає поступове входження працівників у нові професійні й соціально-економічні умови праці.
Термін "Адаптація" застосовується в різних галузях науки. У соціології та психології виділяють соціальну й виробничу адаптацію. В певній мірою ці два види адаптації перетинаються один з одним, але кожна з них має і самостійні сфери додатка: соціальна діяльність не замикається на виробництві, а виробнича - включає і технічні, і біологічні, і соціальні аспекти.
Адаптація соціальна - (від лат. adapto - пристосовуватися і socialis - середовища) - 1) постійний процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища; 2) результат цього процесу. Співвідношення цих компонентів, що визначає характер поведінки, залежить від цілей і ціннісних орієнтації індивіда, можливостей їх досягнення в соціальному середовищі. Незважаючи на безперервний характер соціальної адаптації, її звичайно пов'язують з періодами кардинальної зміни діяльності індивіда і його соціального оточення [2].
У зарубіжній психології значне поширення набуло необихевиористской визначення адаптації, яке використовується, наприклад, в роботах Г. Айзенка та його послідовників. Адаптацію вони визначають двояко: а) як стан, в якому потреби індивіда, з одного боку, і вимоги середовища - з іншого повністю задоволені. Це стан гармонії між індивідом і природою або соціальної середовищем; б) процес, за допомогою якого це гармонійний стан досягається [3].
Таким чином, адаптація - це взаємне пристосування працівника й організації, грунтується на поступовій врабативаемості співробітника в нових професійних, соціальних і організаційно-економічних умовах праці [4].
Найважливішими компонентами адаптації працівника є узгодження самооцінок і домагань працівника з його можливостями, з одного боку, з ін - реальністю виробничого середовища, в якій він адаптується. Тут можливі суперечності, від глибини і можливості розв'язання яких залежить успішність адаптації.
Адаптація працівника в організації являє собою багатосторонній процес його пристосування до змісту і умов трудової діяльності, до безпосередній соціальному середовищі, вдосконалення ділових і особистих якостей працівника. Це процес, який вимагає як від працівника, так і від колективу взаємної активності та зацікавленості один в одному.
Знову надійшов на роботу співробітник включається в систему внутрішньоорганізаційні відносин, займаючи в ній одночасно кілька позицій. Кож...
