ЗМІСТ
Введення
1. Вибір організаційної структури
2. Проектування організаційних структур
3. Типи організаційних структур
3.1 Лінійно-функціональні та дивізіональні структури
3.2 Проектне та матричне управління
3.3 Бюрократичні системи
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Організації створюють структури для того, щоб забезпечувати координацію і контроль діяльності своїх підрозділів і працівників. Структури організацій відрізняються одна від одної складністю (тобто ступенем поділу діяльності на різні функції), формалізацією (тобто ступенем використання заздалегідь встановлених правил і процедур), співвідношенням централізації і децентралізації (тобто рівнями, на яких приймаються управлінські рішення).
Структурні взаємозв'язки в організаціях знаходяться в центрі уваги багатьох дослідників і керівників. Для того щоб ефективно досягалися цілі, необхідно розуміння структури робіт, підрозділів і функціональних одиниць. Організація роботи і людей під чому впливає на поведінку працівників. Структурні та поведінкові взаємозв'язку, в свою чергу, допомагають встановити цілі організації, впливають на відносини і поведінку працівників. Структурний підхід застосовується в організаціях для забезпечення основних елементів діяльності і взаємозв'язків між ними. Він припускає використання поділу праці, охоплення контролем, децентралізації і департаменталізаціі.
Структура організації - це фіксовані взаємозв'язки, які існують між підрозділами та працівниками організації. Її можна розуміти як встановлену схему взаємодії та координації технологічних елементів і персоналу. Схема будь організації показує склад відділів, секторів та інших лінійних і функціональних одиниць. Однак вона не враховує такий чинник, як людське поведінку, що впливає на порядок взаємодії і його координацію.
1. ВИБІР ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ
Найважливіша проблема організації - вибір раціональної організаційної структури (системи) управління. Успішне функціонування та розвиток якої системи управління в істотною мірою залежить від наукової аргументованості її організаційної структури . Структура управління - це склад підрозділів апарату управління, форми їх спеціалізації та взаємозв'язку, визначають відносини їх співпідпорядкованості як по вертикалі, так і по горизонталі. Основні елементи організаційної структури - підрозділ (ланка) управління, ступінь управління і, нарешті, зв'язок між органами та працівниками управління, наділеними певними функціями. Зв'язок забезпечує взаємодію елементів організаційної структури, орієнтоване на досягнення заданих цілей.
Таким чином, організаційна структура відображає упорядковану сукупність субординованих і міцно пов'язаних між собою елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого. Інакше кажучи, організаційну структуру управління можна визначити як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої управління здійснюється шляхом виконання відповідних функцій, орієнтованих на досягнення намічених цілей .
При розробці структури управління необхідно:
визначити завдання організації (у відповідності з місією і цілями);
пов'язати ці завдання з системою функцій, повноважень і відповідальності по вертикалі ієрархії управління;
організаційно оформити зв'язку по горизонталі управління, що забезпечить координацію діяльності підрозділів, вирішальних спільні завдання щодо забезпечення раціонального співвідношення централізації і децентралізації;
адаптувати зміст потоків інформації та каналів до моделей інформаційного забезпечення відповідних підрозділів організації;
пристосувати зміст потоків інформації та каналів їх руху до потреб, пов'язаних з прийняттям рішень.
В особливій увазі потребує вирішення проблеми раціонального співвідношення централізації і децентралізації в ієрархії управління. Суть рішення в наступному:
централізація повинна здійснюватися в питаннях загальної політики при децентралізації у вирішенні оперативних питань. На вищому рівні приймаються рішення стратегічного порядку, а повноваження щодо прийняття всіх інших рішень, так само як і відповідальність за їх якість, делегуються на нижчі щаблі управлінської ієрархії;
рішення, що визначають планомірний розвиток підсистеми, приймаються тим органом, який несе відповідальність за її ефективне функціонування;
зміст і канали інформації повинні відповідати не традиційним взаємозв'язкам і субординації, а потребам прийняття ефективних рішень.
2. Проектування організаційної структури
Структура будь організації повинна розроблятися з максимальним врахуванням вимог, що диктуються розглянутими вище обов'язковими загальними принципами, але не тільки. При розробці структури організації (в даному випадку виробничої) рекомендується брати до уваги: ​​
галузеву приналежність, особливості даної галузі та підгалузі;
складність оброблюваних продуктів, так як вона багато в чому визначає кількість необхідних підрозділів і їх зв'язку:
обсяг виробництва (у більшості своїй об'єднання (підприємства) великих розмірів мають більш розгалужену мережу підрозділів); ​​
характер і особливості виробничого процесу, рівень його механізації й автоматизації;
специфіку відносин даного підприємства з іншими, що займаються, зокрема, матеріально-технічним постачанням, наданням кредитів, конструкторськими розробками та ін;
район і місце зосередження виробництва, стан зовнішнього середовища;
зміни організаційних форм, в яких функціонують підприємства, наприклад, при входженні підприємства до складу якогось об'єднання (концерну, холдингу і пр.), переорієнтування функцій (планування, кооперації, контролю та ін.)
Крім особливостей територіального розміщення виробництва, обсягу та характеру його зовнішніх зв'язків не слід забувати і про те, що всяка організаційна структура являє собою, в кінцевому рахунку, форму об'єднання людей. Тому пильна увага слід приділити рівню підготовки і кваліфікації кадрів, їх здібностям і можливостям. Часом саме з причини недосконалості кадрів організаційна структура виявляється інертною і консервативної по відношенню до прогресивних нововведень. Зазвичай люди (за малим винятком) звикають до існуючим структурам і несхвально зустрічають зміни в останніх, так чи інакше зачіпають їх особисті плани і взаємини. Тому важливо їх вчасно зацікавити і підготувати до доброзичливого сприйняття змін до організаційних структурах управління.
Органи управління покликані організовувати, регулювати та координувати хід виробництва, а також процеси забезпечення соціальних, комунальних і культурних потреб колективу. Всі згадані процеси знаходяться в тісному взаємозв'язку і не можуть протікати незалежно один від одного.
Цілком очевидна потреба в ретельно розробленому проектуванні структур - у детальному аналізі та визначенні цілей, у виділенні організаційних підрозділів і встановлення форм їх координації. Суттєву допомогу в цьому може надати використання системного підходу, який в даному випадку полягає в тому, щоб:
визначити або уточнити соціально-економічну роль даної організації в розвитку суспільства, не випустити з уваги жодної скільки важливою управлінської задачі, без рішення якої досягнення головних цілей виявиться неповною;
виявити і пов'язати стосовно до зазначеним завданням всю систему функцій, прав і відповідальності по вертикалі управління;
досліджувати і організаційно оформити всі зв'язки і відносини по горизонталі управління, тобто координацію діяльності різних ланок, зайнятих виконанням загальних поточних завдань;
забезпечити оптим...
