ФГТУ ВПО В«Брянський державний
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА АКАДЕМІЯ В»
Брянськ ІНСТИТУТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КАДРІВ АГРОБІЗНЕСУ
КАФЕДРА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ
І ПІДПРИЄМНИЦТВА В АПК
Професійна перепідготовка за фахом
В«МЕНЕДЖМЕНТ В АПК В»
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
по дисципліни: В«Психологія і культура управлінняВ»
Брянськ 2009
ЗМІСТ
1. Психологічний аспект у теорії наукової організації праці Ф. Тейлора
2. Делегування повноважень і розпорядча діяльність
3. Практична частина
Список літератури
1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ У ТЕОРІЇ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ Ф. ТЕЙЛОРА
Психологія праці виникла на рубежі ХІХ-ХХ ст. як дисципліна, що вивчає організацію та управління трудовою діяльністю. Вона є відносно молодою галуззю. Перша наукова система організації трудової діяльності - тейлоризм - була запропонована американським інженером, а згодом великим бізнесменом Ф. Тейлором (1856-1915) . На його думку, зростання продуктивності праці можливий лише за стандартизації методів, прийомів, знарядь праці.
Ф. Тейлором була запропонована система раціоналізації та управління виробництвом, спрямована на збільшення продуктивності праці через оптимізацію трудових дій і інтенсифікацію трудового процесу. Стандартизація стосувалася, насамперед, окремих операцій тимчасового режиму роботи і знарядь праці.
Найважливішим аспектом організації праці Ф. Тейлор вважав стимулювання. Базовим принципом є принцип матеріальної зацікавленості. На думку Ф. Тейлора, в виробничій системі немає місця благодійності. Необхідно було встановити ціну кожного виду праці, адже тільки при цьому можна говорити про ефективності праці. Використання даного принципу призвело до підвищення індивідуальної відповідальності працівника за власне благополуччя і результативність своєї праці. Мотиви праці є такими ж важливими факторами виробництва, як і знаряддя чи засоби праці. Так само Тейлором був виявлено низку соціально-психологічних феноменів, що впливають на трудову діяльність, і вперше сформульовані принципи, які стали основоположними в теорії менеджменту. Розглянемо кілька пунктів, що входять в принципи Тейлора: мета виробництва полягає в постійному збільшенні комфорту та добробуту людства; місія наукового управління полягає в конструктивному вкладі в економічний і соціальний прогрес суспільства; відповідальність лідерів бізнесу за дотримання інтересів приватного капіталу буде зростати в міру розвитку цивілізації та інші.
Можна, не замислюючись, сказати, що Тейлор і його послідовники заклали основи сучасного менеджменту та наукової організації праці. Але не можна не відзначити, що одночасно з навчаннями Тейлора виник ряд інших наукових досліджень трудової діяльності.
Тейлор детально досліджував процеси поділу праці, розбиваючи дії робітників на окремі рухи і заміряючи час виконання цих рухів. Результати таких вимірів використовувалися потім для розробки більш ефективних прийомів роботи, що ведуть до підвищення ефективності діяльності організації в цілому. Тейлор також займався питаннями вертикального поділу праці, розглядаючи управлінську діяльність як галузь індустріальної праці, по типу інженерного.
Серед найважливіших принципів наукової організації праці Тейлора виділяються такі, як спеціалізація роботи та розподіл відповідальності між робітниками і керуючими. Ці принципи лягли в основу проповідуваної Тейлором функціональної структури організації, яка повинна була змінити панувала тоді лінійну структуру. Серед основних положень школи наукового управління, які внесли істотний внесок у теорію організації, можна також відзначити наступні:
1. використання наукового аналізу для визначення кращих способів досягнення організаційних цілей;
2. забезпечення працівників ресурсами, необхідними для ефективного виконання їх власних та організаційних завдань;
3. відділення планування, обмірковування і прогнозування від конкретної виконавської діяльності.
Зауважимо, що до Ф. Тейлора більше говорили про управління фабрикою як особливої вЂ‹вЂ‹"машиною", а ще раніше говорили про управління технікою. До цього можна додати панували в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. підходи до вивчення фізіологічних основ трудової діяльності. Ф. Тейлору вдалося перейти до аналізу самої трудової діяльності в реальних умовах конкретного виробництва і запропонувати практичні рекомендації щодо оптимізації праці. Хоча, справедливості заради, треба згадати і К. Маркса, який також намагався аналізувати трудову діяльність, але з позицій не стільки психологічного, скільки соціально-економічного підходу.
Можна умовно виділити 3 фази в еволюції поглядів Тейлора:
1 фаза - Система поштучної оплати (головне - ініціатива працівника і відповідна цієї ініціативи заробітна плата); головний метод - хронометраж робочого часу;
2 фаза - Контроль не за продуктивністю праці, а за самим методом роботи (Визначається максимальна оплата за найбільш важка праця і мінімальна оплата - За найменш важка праця);
3 фаза - Замість концентрації управління в одних руках - система "функціональної адміністрації ", що складається з декількох (наприклад, з восьми) майстрів - "Супервайзерів". Все це передбачало виділення в трудовому процесі певних елементів (за критеріями витраченого часу, трудомісткості робіт, якістю виконання і т.п.), що само по собі вже було науковим аналізом єдиної трудової діяльності.
Головне завдання, виділювана в системі Тейлора, - це "забезпечення максимального прибутку підприємця у поєднанні з максимальним добробутом для кожного робочого ".
Виділяються чотири основні принципи системи Ф.Тейлора:
1. узагальнення і класифікація умінь і навичок усіх робітників;
2. ретельний відбір на основі науково встановлених ознак;
3. адміністративне здійснення "серцевого співпраці" з робочими (наприклад, з допомогою щоденних надбавок за швидку роботу і т.п.);
4. майже рівний поділ праці і відповідальності між робочим і керуючим.
Займаючись переважно вивченням організації праці на промислових підприємствах, Ф. Тейлор прагнув розробити ефективну систему стандартизованих прийомів праці робітника, яка привела його до ідеї створення потокових ліній і конвеєрів. Головну роль в організації він відводив адміністрації та управлінському персоналу, основною функцією яких було планування процесу виробництва і здійснення тотального контролю над усіма ланками організації виробництва. Рядовому працівникові, по суті, відводилася роль гвинтика в раціонально програмованої системі виробництва. У той же час, в ході проведених соціальних досліджень, Ф. Тейлор виявив важливу роль "Людського фактора", тобто особистості самого працівника, і пропонував матеріально заохочувати найбільш ініціативних і працьовитих працівників.
2. Делегування повноважень і розпорядчих ДІЯЛЬНІСТЬ
Делегування повноважень - це методологія бізнесу, в якій співробітникам надаються повноваження і відповідальність за вирішення на тому рівні, на якому вони діють.
Делегування повноважень передбачає, що менеджер не є авторитарним керівником, приймають рішення одноосібно, а передає частину своїх повноважень підлеглим, одночасно навчаючи їх. Делегування повноважень засноване на розумінні того, що проблеми краще всього вирішують самі люди, що працюють над проблемою, а не вищестояще керівництво. Цей довід розумний, так як, чим вище В«піднімаєшсяВ» в організації, тим менше знаєш про робочі проблеми.
Переваги делегування повноважень безперечні. По-перше, даний метод управління накладає менше обмежень на персонал компанії і надає їм більше свободи в...
