Зміст
Введення. 2
1. Основи лідерства. 4
1.1 Поняття і зміст лідерства. 4
1.2 Типологія лідерства. 9
2. Теорії лідерства. 15
2.1 Теорія рис. 15
2.2 Концепції харизматичного лідерства. 18
2.3 Факторно-аналітична і ситуаційна теорії лідерства. 20
2.4 Теорія конституентів і інтерактивний аналіз. 23
2.5 Психологічні теорії лідерства. 25
3. Роль лідера в управлінні організацією. 28
3.1 Роль лідера в управлінні персоналом. 28
3.2 Успішний досвід застосування лідерства на практиці. 35
Висновок. 40
Бібліографічний список. 41
Введення
Перше визначення поняття В«ЛідерствоВ» було введено ще італійським письменником і політичним діячем Ніколо Макіавеллі. У його трактуванні політичний лідер - це государ, гуртуючий і представляє все суспільство і використовує будь-які засоби для підтримання громадського порядку та збереження свого панування.
Зараз же існує величезна безліч тлумачень, об'єднавши які можна прийти до висновку, що Лідерство - це здатність людини впливати на людей, формувати колектив і тим самим спрямовувати їх дії в необхідне для організації русло на основі особистого авторитету. Це явище, характерне в першу чергу для неформальних груп. Нерідко трапляється, що лідером стає людина, яка займає в організації далеко не перше місце. При цьому його "висувають" інші люди, сам він може не прикладати для цього ніяких зусиль. Лідера не призначають, лідером можна тільки стати, завоювавши довіру і повагу співробітників.
<p> Але не варто забувати, що члени формальної чи неформальної групи часто приховано вимагають від лідера відповідності тим ідеальним рисам, які вони йому приписують. З цієї причини найменший невідповідність цим ідеалам може стати причиною втрати лідерських позицій.
Проблема лідерства завжди хвилювала світ в цілому і кожної людини окремо, будучи ключовою і актуальною для багатьох сфер життя: бізнесу, політики, спорту та ін, адже лідерство існує скрізь, де є колективна діяльність і організація, це те, що щодня оточує нас, тому цій тематиці присвячується чималу кількість досліджень і публікацій.
Мета роботи - проаналізувати поняття лідерства та основні теорії, і підходи до лідерства.
Об'єкт дослідження - лідерство, концепції лідерства, подібності та відмінності різних теорій лідерства.
Предмет дослідження - природа лідерства, підходи до вивчення лідерства, концепції лідерської поведінки, концепції ситуаційного та харизматичного лідерства, їх порівняння.
У курсовій роботі викладені основні концепції лідерства і показані унікальність і значущість роботи менеджера, зроблені спроби виділити ті моменти у взаєминах лідера і послідовників, які роблять його успішним, а лідерство ефективним.
1. Основи лідерства
1.1 Поняття і зміст лідерства
Практика показує, що жоден фактор не забезпечує велику вигоду і користь для організації, ніж ефективне лідерство. Лідери потрібні для визначення цілей і завдань, для організації, координації, забезпечення міжособистісних контактів з підлеглими і вибору оптимальних, ефективних шляхів вирішення тих чи інших проблем. Очевидно, що організації, в яких присутні лідери, можуть досягти всього цього набагато швидше, ніж організації без лідерів.
Слово лідер походить від англійського lead (вести). Значить, лідер - це ведучий, що їхав попереду. Лідер - член організації, що володіє високим особистим статусом, що робить сильний вплив на думку і поведінку оточуючих його людей, членів якого об'єднання, організації та виконує комплекс функцій [1].
Лідерство визначають як процес соціального впливу, при якому лідер шукає добровільної участі підлеглих у діяльності по досягненню організаційних цілей (Шрісхайн); або як процес надання впливу на групову активність, яка спрямована на досягнення цілей (Стогдиллом).
Лідерство визначають також як конкретні дії лідера по координації і управління діяльністю групи (Фрідлер).
Лідерство можна визначити як тип управлінського взаємодії, заснований на найбільш ефективному для даної ситуації поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання людей до досягненню загальних цілей. З цього визначення випливає, що лідерство є функцією лідера, послідовників і ситуаційних змінних.
Феномен лідерства корениться в самій природі людини і суспільства. Явища, багато в чому схожі з лідерством зустрічаються в середовищі тварин, провідних колективний, стадний спосіб життя. Тут завжди виділяється найбільш сильна, досить розумна, наполеглива і рішуча особина - ватажок, керівний стадом (зграєю) відповідно до його неписаними законами, які диктуються взаємовідносинами з середовищем і є біологічно запрограмованими.
Лідерство грунтується на певних потребах складно організованих систем: потреба в самоорганізації, упорядкуванні поведінки окремих елементів системи з метою забезпечення її життєвої і функціональної здатності. Така впорядкованість досягається завдяки вертикальному (Управління - підпорядкування) і горизонтального (корелятивні однорівневі зв'язку, наприклад, поділ праці і кооперація) розподілу функцій і ролей, і насамперед виділенню управлінської функції і здійснюють її структур, які для своєї ефективності зазвичай вимагають ієрархічної, пірамідальної організації. Вершиною такої управлінської піраміди і виступає лідер.
Чіткість виділення лідируючих позицій залежить від типу спільності, складової систему, і її взаємин з навколишнім середовищем. В системах, що характеризуються низькою груповий інтеграцією та високим ступенем автономії і свободи різних елементів і рівнів організації, функції лідера виражені слабо. У міру ж посилення потреб системи, самих людей в складно організованих колективних діях і усвідомлення цих потреб у формі колективних цілей специфікація функцій лідера і його структурний, інституційне відокремлення підвищуються.
У малих групах, заснованих на безпосередніх контактах їх членів, інституціалізація лідируючих позицій може не відбуватися. Тут на перший план висуваються індивідуальні якості особистості, її здатність об'єднати групу, повести її за собою. У великих же об'єднаннях, ефективність колективних дій яких вимагає чіткої функціонально-рольової диференціації та спеціалізації, а також оперативності управління і жорсткості підпорядкування, інституціалізація та формалізація (Офіційне закріплення) лідируючих позицій, наділення їх порівняно великими владними повноваженнями обов'язкові.
Саме до такого типу об'єднань відноситься сучасне виробництво. У ньому переслідуються певні, досить стабільні цілі, реалізація яких вимагає злагодженості дій багатьох людей, їх координації та регулювання на основі поділу праці.
Аналіз природи лідерства показує, що воно виникає з певних потреб людей та їх об'єднань, які й покликані задовольняти лідери.
Бути менеджером і бути лідером в організації - це не одне і те ж. Менеджер в своєму впливі на роботу підлеглих і побудові відносин з ними, перш за все, використовує і покладається на посадову основу влади та джерела, її живлять. Лідерство як специфічний тип відносин управління грунтується більше на процесі психологічного впливу. Цей процес є набагато більш складним, який потребує високого рівня взаємозалежності його учасників. На відміну від власне управління лідерство передбачає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Власне відносини В«начальник - підлеглий В», властиві традиційному погляду на управління заміняються відносинами В«лідер - послідовникВ».
Різниця між лідером і менеджером проводиться по багатьом позиціях.
Відмінність менеджера від лідера
Менеджер
|
