Тенденції та особливості формування і використання інтелектуального капіталу в Україні
Введення
У роботі досліджено теоретико-методичні та прикладні особливості формування і використання інтелектуального капіталу, запропоновано заходи щодо удосконалення корпоративних систем управління інтелектуальним капіталом.
В останній чверті XX ст. багато розвинених країн перейшли на інноваційну модель розвитку на шляху до постіндустріальної економіки. Запорукою комерційного успіху стали ефективні інвестиції в людський капітал, продукування нових знань, впровадження ресурсозберігаючих технологій та ін У таких умовах основним джерелом вартості є раціональне використання інтелектуального ресурсу, або інтелектуального капіталу.
У даній роботі висвітлюються результати наших досліджень в області формування і використання інтелектуального капіталу, включаючи створення системи управління ним в українських компаніях.
Тенденції та особливості формування і використання інтелектуального капіталу в Україні
Світова практика свідчить, що вже в даний час до 35% вартості капіталу компаній-лідерів припадає на частку інтелектуальної власності (в невиробничій сфері цей показник досягає 47%). В США, наприклад, ринкова вартість основних фондів підприємств промислового сектору в 1982 р склала 62,3%, а в 1992 р - вже тільки 37,9%. Зовсім інша ситуація спостерігається в секторі високих технологій. Вважається, що вартість інтелектуального капіталу працюючих в ньому компаній, як правило, в 3-5 разів перевищує вартість їх поточних доходів і від 3 до 100 разів, а іноді навіть більше - Вартість традиційних матеріальних активів. У роботі можна згадати і самі відомі світові торгові марки, вартість яких становить більшу частину загальної вартості компанії. Так, за даними компанії "Інтербренд", нематеріальні активи у вартості компанії IBM становлять 83%. Фахівці доводять, що в постіндустріальному суспільстві бренд апріорі стає домінуючим елементом в оцінці вартості активів компаній.
Таким чином, цілком логічно, що знання, результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації (фірмові назви, бренди), а також вироблені товари і послуги, товарні знаки, знаки обслуговування, назви місць походження товарів і послуг виділяються в якості основного джерела зростання вартості. Тому проблема формування ефективної стратегії і тактики використання інтелектуальних ресурсів, яке повинно бути гармонізованим і підлеглим загальним принципам корпоративного управління, має велике значення. У цій роботі з'являється безперечна необхідність у поглибленні теоретичних, методологічних, практичних досліджень в відношенні інтелектуального капіталу. Активні розвідки в даній області почалися в середині 1980-х років, коли фактично виник новий напрям досліджень, предметом яких стали, по-перше, управління інтелектуальним капіталом компанії, по-друге, використання знань та інформації, якщо воно має на меті впровадження інновацій з отриманням бажаного комерційного результату (Мова йде, зокрема, про створення нової вартості). Біля витоків досліджень по зазначеної тематики стояли професор університету Берклі (Великобританія) Девід Тис (David Теесе) і шведські вчені Карл Ерік Свейбі (Karl Eric Sveiby) і Андерс Рислінг (Anders Risling). Перший із названих вчених поклав початок вивченню питань отримання користі (прибутку) від інновацій (Profiting from Technological Innovation), інших цікавило управління знаннями (Managing Knowledge). Нині інтелект і знання багатьма вченими розглядаються в числі основних факторів виробництва. Теоретичним аспектам використання інтелектуального капіталу присвячено чимало праць, але ще чекають вивчення особливості управління ним у сучасних умовах, коли, з одного боку, продовжується системна економічна криза, а з іншого - найважливішим елементом конкурентоспроможності стають розширення та комерціалізація цього капіталу, що вимагає колосальних інвестицій.
Поняття "інтелектуальний капітал" має надзвичайно складний зміст, елементи якого визначаються механізмом його (капіталу) функціонування.
Статистичні оцінки формування інтелектуального капіталу в українських компаніях настільки фрагментарні, що не дають підстав для системного аналізу, тому, щоб оцінити макротренди, доводиться вдаватися до опосередкованим показниками. На наш погляд, такими показниками можуть бути інвестиції в нематеріальні активи, динаміка виконаних наукових і науково-технічних робіт, інноваційна активність, впровадження інновацій (Характеризує нарощування інтелектуального потенціалу і перспективи зростання його вартості).
В останні роки в Україні абсолютні показники інвестування нематеріальних активів збільшуються. Так, в 2008 р. обсяг відповідних інвестицій досяг 6,4 млрд. грн. Але частка цих витрат у загальній структурі капітальних інвестицій абсолютно недостатня і коливається на рівні 2,3-3,1% (Табл. 1). Отже, можна констатувати, що для інвесторів це напрям не є високопрівлекательним.
Частка нематеріальних активів у балансі українських компаній становить лише 0,4-0,7%. Це викликано, зокрема, недоліками в бухгалтерській оцінці нематеріальних активів, яка не передбачає врахування можливих у майбутньому економічних ефектів. Крім того, готівку нематеріальні активи в українських виробничих і невиробничих організаціях здебільшого зовсім не враховуються. Тому мало місце значне заниження балансової вартості приватизованих підприємств, що справедливо підкреслювали критики української приватизації в 1994-2000 рр.. Очевидно, що на шляху до постіндустріальної економіки доведеться повністю змінити процедури бухгалтерської оцінки.
Постійно зростаюча значущість інтелектуального капіталу у формуванні показників вартості компанії відображає, в свою чергу, залежність останньої від нематеріальних активів. Тому, реалізуючи стратегію максимізації вартості інтелектуального капіталу, не можна недооцінювати і традиційні методи ідентифікації та обліку нематеріальних активів. Такі процедури дають підставу для застосування стандартних засобів захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності. Особливо актуально це для компаній, що виробляють так звані інтелектуальні послуги, до яких відносяться консалтинг, аудит, маркетинг, електронна комерція, інтернет-видання, організація ділових зустрічей, правова допомога і пр., - адже їх капітал майже повністю сформований за рахунок нематеріальних активів.
Таблиця 1
Капітальні інвестиції в Україні *
2002 | 2004 | 2006 | 2008
2002 | 2004 | 2006 | 2008
В фактичних цінах (млрд. грн.)
У відсотках до загального обсягу
Всього
46,6
89,3
149,0
272,1
100,0
100,0
100,0
100,0
в тому числі
по напрямками:
в основний капітал
37,2
75,7
125,3
...
