Сутність, класифікація та кодування інновацій. Зміст системи інноваційного менеджменту
Зміст
Введення
1. Поняття інновації та їх роль для організації
2. Види інновацій, кодування інновацій
3. Система інноваційного менеджменту в сучасних організаціях
Висновок
Список літератури
Введення
Сьогодні, коли з російського ринку пішло переважна більшість зарубіжних конкурентів, вітчизняні товаровиробники вступили в боротьбу за споживача між собою. Досвід економічно розвинених країн показує, що переможцем у цій боротьбі виявляється той, хто будує свою діяльність переважно на основі інноваційного підходу і головною метою стратегічного плану ставить розробку нових товарів і послуг.
З початку реформування економіки Росії минуло майже десять років. Найбільш заповзятливі виробничі суб'єкти відносно швидко зорієнтувалися в ринкових умовах. Практично на всіх адаптувалися до ринку підприємствах створені відділи комерції та маркетингу, які здійснюють зв'язок зі споживачами; введені нові системи управлінського обліку, спрямовані на виявлення реальної картини фінансово-економічного стану підприємства. Разом з тим, як показує практика, для створення довгострокової конкурентоспроможності цього виявляється недостатньо. Однією з основних умов формування конкурентоздатної стратегічної перспективи промислового підприємства може стати його інноваційна активність.
Розробка, впровадження у виробництво нової продукції мають для фірм важливе значення як засіб підвищення конкурентноздатності й усунення залежності фірми від розбіжності життєвих циклів виробленої продукції. У сучасних умовах відновлення продукції йде досить швидкими темпами. Інноваційний менеджмент - один з напрямків стратегічного управління, здійснюваного на вищому рівні керівництва компанії. Його метою є визначення основних напрямків науково-технічної і виробничої діяльності фірми в наступних областях: розробка і впровадження нової продукції (інноваційна діяльність); модернізація й удосконалення що випускається продукції; подальший розвиток виробництва традиційних видів продукції; зняття з виробництва застарілої продукції.
1. Поняття інновації та їх роль для організації
Термін "Інновація" став активно використовуватися в перехідній економіці Росії як самостійно, так і для позначення ряду родинних понять: "Інноваційна діяльність", "інноваційний процес", "Інноваційне рішення" і т. п.
Під інноваціями в широкому сенсі розуміється прибуткове використання нововведень у виді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру [1]. Період часу від зародження ідеї, створення і поширення нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл іновації розглядається як інноваційний процес.
У світовій економічній літературі "інновація" інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах і технологіях. Проблематика нововведень у нашій країні на протягом багатьох років розроблялася в рамках економічних досліджень НТП.
Відповідно до міжнародних стандартів іновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг.
Інновація може бути розглянута як у динамічному, так і в статистичному аспекті. У останньому випадку іновація рекомендується як кінцевий результат науково-виробничого циклу (НПЦ).
Терміни "Інновація" і "інноваційний процес" близькі, але не однозначні. Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Творці іновації (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічна ефективність. Їх стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, яке буде визнано унікальним у певній області. Науково-технічні розробки і нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу і в міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації - кінцевий результат. Науково-технічні розробки і винаходи є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні іновації (НТІ) - це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення визначених запитів споживачів. Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна і виробнича придатність.
Отже, науково-технічні інновації повинні [2]:
- володіти новизною;
- задовольняти ринковому попиту;
- приносити прибуток виробнику.
Поширення нововведень, як і їхнє створення, є складовою частиною інноваційного процесу.
У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють поняття нововведення, новація, нововведення, інновація, що цілком зрозуміло. Нововведенням може бути новий порядок, новий метод, винахід. Нововведення означає, що нововведення використовується. З моменту прийняття до поширення нововведення одержує нова якість і стає інновацією.
Будь винаходи, нові явища, види послуг або методи тільки тоді одержують суспільне визнання, коли будуть прийняті до поширення (Комерціалізації), і вже в новій якості вони виступають як нововведення (Інновації).
Сучасні компанії сприймають інновації як засіб збільшення прибутку і завоювання більш широкого сегмента ринку. Уряди вважають їх панацеєю з точки зору прискорення економічного зростання за допомогою підвищення конкурентоспроможності у світі.
Інновації створюють вартість і матеріальні багатства, спираючись на якусь форму змін (в будь-якій області - технології, матеріалів, цін, послуг, демографії або навіть геополітики), формуючи новий попит або вдаючись до нових способів заміщення основного капіталу та використанню "зрілих ринків". Інновації сприяють переміщенню ресурсів у сферу більш високої продуктивності та прибутку.
Виробничі організації, у свою чергу, також прийшли до розуміння необхідності здійснення інноваційної діяльності. Впровадження інновацій все більше розглядається ними як єдиний спосіб підвищення конкурентоспроможності вироблених товарів, підтримки високих темпів розвитку і рівня прибутковості. Тому підприємства, долаючи економічні труднощі, почали самотужки вести розробки в області продуктових і технологічних інновацій
Саме інновації пояснюють причину, по якій рівень віддачі від інвестицій в США, країнах Західної Європи та Японії був значно вище в другій, а не першій половині XX в. Тенденція до зростання прибутку тісно пов'язана з розвитком інтеллектуальноемкіх виробництв, в яких важливі ресурси людського капіталу, навички, дорогі інформаційні секрети і ноу-хау.
2. Види інновацій, кодування інновацій
Для успішного управління інноваційною діяльністю необхідне ретельне вивчення іновацій. Преж-де все, необхідно відрізняти інновації від несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни - кольору, форми і т. п.); незначних технічних або зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання й здійснюючих не достатньо помітний вплив на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріали і компонентів; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва не випускалися колись на даному підприємстві, але вже відомих на ринку продуктів, із метою задоволення поточного попиту і збі...
