Брянська державна інженерно-технологічна академія
кафедра Е та УЛП
реферат з дисципліни В«МенеджментВ»
на тему В«Суб'єкти і об'єкти управління В»
Виконав: студент гр. ЕУП-201
Перевірив: к.е.н. доцент Атрощенко А.М.
Брянськ 2007
Зміст
1. Введення
2. Управління
3. Суб'єкти управління
4. Об'єкти управління
5. Взаємодія суб'єктів і об'єктів управління
6. Висновок
7. Список використовуваної літератури
Введення
Управління будь системою в найпростішому вигляді може бути розглянуто у вигляді контура управління, як сукупність двох взаємодіючих підсистем - суб'єкта управління (керуючої підсистеми) і об'єкта управління (керованої підсистеми).
В найзагальнішому вигляді управління постає як певний тип взаємодії, існуючий між двома суб'єктами, один з яких в цій взаємодії знаходиться в позиції суб'єкта управління (СУ), а другий - у позиції об'єкта управління. Дане взаємодія характеризується наступними моментами:
В· суб'єкт управління направляє об'єкту управління імпульси впливу, які містять у собі інформацію щодо того, як повинен функціонувати в Надалі об'єкт управління. Дані імпульси будемо називати управлінськими командами;
В· об'єкт управління отримує управлінські команди і функціонує в відповідно до змісту даних команд.
Про управлінському взаємодії можна говорити як про реально існуючому тільки у випадку, якщо об'єкт управління виконує команди СУ. Для того щоб це виконувалося, необхідно, по-перше, наявність у СУ потреби і можливості управляти ОУ, виробляючи для цього відповідні управлінські команди, і, по-друге, наявність у ОУ готовності та можливості ці команди виконувати. Дані умови є необхідними і достатніми для того, щоб СУ здійснював управління ОУ. Рушійним початком управління є протиріччя між керуючим і керованим суб'єктами, що породжує, з одного боку, необхідність управління, і разрешаемое, з іншого боку, в процесі здійснення управління. Тобто розглядати питання ефективного управління необхідно з позицій взаємодії суб'єкта й об'єкта управління.
Коли реалізується управлінське взаємодія, можна говорити, що між двома суб'єктами існує управлінська зв'язок, суть якої полягає в тому, що один з них зацікавлений у певного виду функціонуванні другого і генерує управлінські команди, що задають бажане для нього поведінку цього другого суб'єкта, а другий в силу певних причин поводиться відповідно управлінським командам першого.
Для того щоб між двома суб'єктами існувала управлінська зв'язок і відповідно здійснювалося управлінське взаємодія, необхідно, щоб між цими суб'єктами існували відносини управління. Вони є основою можливості здійснення управління, оскільки саме вони задають можливість виробляти управлінські команди і готовність ці команди виконувати. Відносини управління не є початковими відносинами, а базуються на більш глибинних відносинах, таких як економічні або морально-етичні відносини.
Управління
Управління - процес впливу суб'єкта на об'єкт з метою переведення його в нове якісний стан або підтримки у встановленому режимі.
Рівень керівництва - це місце менеджера в ієрархічній системі управління. На вищому рівні керівництва знаходяться перші особи - керівники організації (Top-managers - топ-менеджери). Це - верхівка ієрархії. У них немає безпосередніх начальників, зате є підлеглі-управлінці (тобто керівники, менеджери). Прикладами є директор заводу і головний інженер.
До нижнього рівню керівництва відносяться лінійні менеджери, що керують безпосередніми виконавцями. У лінійних менеджерів є безпосередні начальники, але серед їх підлеглих менеджерів немає. Приклади - бригадир і майстер на одній з ділянок заводу.
Менеджери середнього рівня керівництва підкоряються менеджерам більш високого рівня управлінської ієрархії і самі мають у підпорядкуванні менеджерів. Начальник ділянки і начальник цеху, в який входять кілька ділянок - керівники середньої ланки.
Норма керованості (діапазон контролю) - число працівників, якими може ефективно управляти керівник. На вищому рівні керівництва - це 3-5 осіб. На середньому - 10-12 чоловік. На нижчому - до 25-30 чоловік. Норма керованості визначається змістом робіт і рівнем управління. Вона впливає на число нижчестоящих підрозділів і число подальших рівнів управління.
Так, вузької спеціалізації робіт в організації відповідає низька норма керованості. Відповідно організація має В«високуВ» організаційну структуру, управлінська ієрархія має багато рівнів (керівник організації - керівник управління - керівник відділу - виконавець).
Широкій спеціалізації робіт в організації відповідає висока норма керованості і відповідно В«плоскаВ» організаційна структура (керівник організації - фахівці та виконавці).
Суб'єкти управління
Суб'єкт управління направляє об'єкту управління імпульси впливу, які містять у собі інформацію щодо того, як повинен функціонувати надалі об'єкт управління. Дані імпульси будемо називати управлінськими командами.
Для того щоб між двома суб'єктами існувала управлінська зв'язок і відповідно здійснювалося управлінське взаємодія, необхідно, щоб між цими суб'єктами існували відносини управління. Вони є основою можливості здійснення управління, так як саме вони задають можливість виробляти управлінські команди і готовність ці команди виконувати. Відносини управління не є початковими відносинами, а базуються на більш глибинних відносинах, таких як економічні або морально-етичні відносини.
Важливим моментом є те, які мотиви спонукають суб'єкта управління до керівництва, які цілі він при цьому переслідує. У тому випадку, коли цілі управління (Бажаний стан об'єкта або бажаний результат його функціонування) співпадають з цілями, переслідуваними суб'єктом управління, останній орієнтований на найбільш ефективне управління. Для того щоб це існувало, необхідно дотримання двох умов:
1) суб'єкт управління не повинен мати можливості досягнення своїх цілей за рахунок управлінської діяльності в незалежності від досягнення цілей управління;
2) ступінь досягнення суб'єктом управління своїх цілей за рахунок управлінської діяльності повинна знаходитися в прямій залежності від ступеня досягнення цілей управління.
Повна прив'язка потреби суб'єкта управління управляти до результатів функціонування об'єкта управління спостерігається в тому випадку, коли суб'єктом управління є суб'єкт власності. Якщо суб'єктом управління є не власник, а виконавець, покликаний реалізовувати функцію управління, потреба керувати у суб'єкта управління об'єктивно не пов'язана безпосередньо з прагненням отримання найкращого кінцевого результату. Більше того, ця потреба найчастіше пов'язана з прагненням суб'єкта управління задовольняти свої вихідні потреби, використовуючи керування, але не орієнтуючись при цьому на кінцеві результати, а в певних випадках і під шкоди кінцевим результатам.
Об'єкти управління
Об'єкт управління отримує управлінські команди і функціонує у відповідності зі змістом даних команд.
Необхідною є наявність у суб'єкта управління важелів впливу (мотивації) на ОУ, за допомогою яких можна спонукати його виконувати управлінські команди (це умова визначає принципову можливість або неможливість суб'єкта управління здійснювати управління). Для того щоб механізм мотивування приводив до досягнення поставлених цілей, необхідно виконувати наступні вимоги:
1) він повинен володіти дієвістю протягом усього часу функціонування ОУ і не слабшати в міру задоволення потреб об'єкта управління. Цього можна домогтися за рахунок комплексного в...
