Зміст
Введення
1. Структура конфлікту
1.1 Об'єктивні елементи конфлікту
1.2 Психологічні компоненти конфлікту
2. Динаміка конфліктів
2.1 Основні періоди та етапи у розвитку конфлікту
2.2 Ескалація конфлікту
2.3 Динаміка різних видів конфліктів
Висновок
Список літератури
Введення
Як будь соціальне явище конфлікт може бути розглянутий як процес, що протікає під часу. Конфлікт має певні періоди й етапи, в ході яких він виникає, розвивається і завершується. Динаміка конфлікту являє собою хід розвитку, зміни конфлікту під впливом його внутрішніх механізмів і зовнішніх факторів.
Серед понять, якими характеризується структура конфлікту, виділяють такі, як конфліктна ситуація, її образи, об'єкт, а іноді і предмет конфлікту, учасники, умови перебігу, дії сторін, прийоми та способи протидії. Який сенс вкладається в ці поняття? Чим вони відрізняються один від одного? Відповіді на ці та інші питання конфлікту розглянуті в даній роботі.
Мета даної роботи - розглянути структуру та динаміку конфлікту.
Завдання даної роботи:
- розглянути об'єктивні елементи конфлікту;
- досліджувати психологічні компоненти конфлікту;
- вивчити основні періоди і етапи у розвитку конфлікту;
- проаналізувати ескалацію конфлікту;
- розглянути динаміку різних видів конфліктів.
1. Структура конфлікту
1.1 Об'єктивні елементи конфлікту
Конфлікт як багатовимірне явище має свою структуру. Однак саме поняття В«структураВ» трактується по-різному. Так, при аналізі об'єктів матеріальної і соціальної життя часто під структурою розуміється сукупність елементів, складових об'єкт. Наприклад, в соціальній структурі суспільства зазвичай виділяють різні класи та інші соціальні верстви. Іноді структура розглядається як пристрій, порядок розташування елементів.
Стосовно до конфлікту такі підходи неприйнятні, оскільки поряд з тим, що він є системою, конфлікт являє собою і процес. Тому структура конфлікту розуміється як сукупність стійких зв'язків конфлікту, забезпечують його цілісність, тотожність самому собі, відмінність від інших явищ соціального життя, без яких він не може існувати як динамічно взаємозалежна цілісна система та процес. Основні компоненти структури конфлікту можуть бути представлені так, як на рис. 1.
Крім поняття В«конфліктВ» часто використовується і В«конфліктна ситуаціяВ» - приватне поняття по відношенню до конфлікту [1].
Конфліктна ситуація являє собою фрагмент конфлікту, цілісний епізод його розвитку, своєрідний В«фотографічний знімокВ» конфлікту на певний момент часу. Тому структура конфлікту може розглядатися і як структура конфліктної ситуації.
Малюнок 1. Структура конфлікту
Кожна конфліктна ситуація має об'єктивний зміст і суб'єктивне значення. Розглянемо їх більш докладно. Почнемо з об'єктивного змісту конфліктної ситуації.
У будь-якому соціальному конфлікті, будь то міжособистісний або міждержавний конфлікт, основні дійові особи - люди. Вони можуть виступати в конфлікті як приватні особи (наприклад, у сімейному конфлікті), як офіційні особи (конфлікт по вертикалі) або як юридичні особи (представники установ чи організацій). Крім того, вони можуть утворювати різні угруповання й соціальні групи аж до таких утворень, як держави. Ступінь участі в конфлікті може бути різною: від безпосередньої протидії до опосередкованого впливу на хід конфлікту. Виходячи з цього виділяють: основних учасників конфлікту; групи підтримки; інших учасників.
Основні учасники конфлікту. Їх часто називають сторонами або протиборчими силами. Це ті суб'єкти конфлікту, які безпосередньо роблять активні (наступальні чи захисні) дії один проти одного. Деякі автори вводять таке поняття, як В«опонентВ», що в перекладі з латинської означає возражающий, противник в суперечці.
Протиборчі сторони - ключова ланка будь-якого конфлікту. Коли одна із сторін йде з конфлікту, то він припиняється. Якщо в міжособистісному конфлікті один з учасників замінюється новим, то й конфлікт змінюється, починається новий конфлікт. Це відбувається тому, що інтереси і цілі сторін у міжособистісному конфлікті індивідуалізовані [2].
В міжгруповому чи міждержавному конфлікті догляд або поява нового учасника не впливають на конфлікт. У такому конфлікті незамінність відноситься не до особистості, а до групи або державі.
Часто в конфлікті можна виділити сторону, яка першою почала конфліктні дії. Її називають ініціатором конфлікту. У літературі можна зустріти такий термін, як В«призвідникВ». Мабуть, це не дуже вдале поняття, так як апріорі несе певну негативну смислове навантаження. Якщо одна зі сторін ініціює конфлікт, то це ще не означає, що вона неправа. Наприклад, якщо новатор, не зумівши безконфліктно домогтися впровадження інновації, йде на протиборство, то оцінка його дій буде позитивною.
1.2 Психологічні компоненти конфлікту
Важливими психологічними складовими конфліктної ситуації є устремління сторін, стратегії і тактики їх поведінки, а також їхнє сприйняття конфліктної ситуації, тобто ті інформаційні моделі конфлікту, що маються в кожній з сторін і відповідно до яких опоненти організують свою поведінку в конфлікті.
При поясненні активності та спрямованості дій опонентів у конфлікті мова йде про мотивах, цілях, інтересах, цінностях, потребах окремих осіб, соціальних груп, держав або їх співтовариств.
Мотиви в конфлікті - це спонукання до вступу в конфлікт, пов'язані із задоволенням потреб опонента, сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що викликають конфліктну активність суб'єкта. У конфлікті часто складно, виявити справжні мотиви опонентів, тому що вони в більшості випадків приховують їх, пред'являючи в позиціях і декларованих цілях мотивування участі в конфлікті, яка відрізняється від первинних мотивів (рис. 2).
Базисним побудником активності опонента в конфлікті є його потреби. Вони являють собою стану суб'єкта, створювані випробовуваної опонентом нуждою в об'єктах (ресурси, влада, духовні цінності), необхідних для його існування та розвитку, що виступають джерелом його активності [3].
Потреби в безпеці, визнанні, ідентичності, соціальної приналежності і т.п. притаманні як окремому індивіду, так і соціальним групам, цілим суспільствам і державам. На думку Д. Бертона, ... тільки ті організаційні зусилля, які повністю задовольняють основні людські потреби, можуть принести справжнє завершення конфлікту.
Рис. 2. Система устремлінь опонентів у конфлікті
Аналіз причин поведінки сторін у конфліктах показує, що вони зводяться до прагнення задовольнити свої інтереси. Інтереси опонента являють собою усвідомлені потреби, що забезпечують його спрямованість на об'єкт конфлікту і сприяють реалізації його конфліктної поведінки.
Близькі до інтересам опонентів і цінності, які вони можуть відстоювати в конфлікті. Це можуть бути загальнолюдські цінності (наприклад, істинність судження, ідеї, справедливість рішення), цінності, виражені в якомусь конкретному творі культури, а також особистісні цінності (почуття власної гідності, честь, самооцінка тощо).
Створена з метою поліпшення управління справами на виробництві та в бізнесі В«решітка менеджменту В»була вдало інтерпретована для розрізнення стратегій поведінки в конфлікті (рис. 3).
Рис. 3. Типологія поведінки опонентів у конфлікті
Суперництво (конкуренція) полягає у нав'язуванні іншій стороні пріоритетним для себе рішення. Співпраця (проблемно-вирішальна стратегія) дозволяє здійснити пошук такого рішення, яке задовольняло б обидві сторони. Компр...
