Стратегічне управління: концептуальні засади та необхідність використання на сучасному етапі
План
1. Сутність, передумови і еволюція системи стратегічного управління
2. Моделі стратегічного управління та їх характеристика
1. Сутність, передумови і еволюція системи стратегічного управління
Хто не знає гавані,
до якої він хоче плисти,
того і вітер не сприяє
Сократ
Як давно це було сказано і як актуально це в даний час, тому як кожен підприємець і керівник компанії стикається з проблемою стратегічної спрямованості бізнесу. Це проблема посилюється тим, що в даний час кожне підприємство незалежно від специфіки його діяльності випробує на собі тиск динамічних факторів зовнішнього оточення.
Зміни в законодавстві, цінах на товари, послуги, в технології, організаційних формах підприємств і формах їхньої власності, наявність конкуренції не тільки з вітчизняними підприємствами говорить про те, що ми живемо в світі, який швидко змінюється і дуже часто не в тих напрямках, які нас би влаштовували. Підприємства стикаються з невизначеністю, непередбачуваними ситуаціями, коли традиційні підходи до управління і планування не можуть забезпечити правильної орієнтації та підготовки підприємства до майбутнього, а значить до виживання. Стає дуже важливим перехід до управління, яке орієнтується на стратегічні напрямки розвитку.
Стратегічне управління готує підприємство до успішному функціонуванню в майбутньому.
Передумови виникнення стратегічного управління:
1. Підвищення рівня нестабільності зовнішнього оточення. В даний час більшість вітчизняних підприємств працюють у швидко змінюваному і труднопредсказуемости оточенні, отже, потребують методах стратегічного менеджменту.
2. Інтеграційні процеси, що відбуваються у вітчизняному бізнесі, які проявляються в створенні промислових, фінансово-промислових і фінансово-комерційних груп, ефективне функціонування яких неможливо без вирішення проблем стратегічного менеджменту.
3. Глобалізація бізнесу. Глобальні фірми розглядають світ як єдине ціле, в якому стираються національні відмінності і переваги, відбувається стандартизація споживання. Продукція глобальних фірм продається у всіх країнах світу і є важливим чинником конкуренції на національних ринках. Протистояти натиску товарів глобальних фірм можна, тільки діючи аналогічними методами, розробляючи стратегію діяльності в конкурентному середовищі.
Термін В«Стратегічне управлінняВ» з'явився на стику 60-70-х рр.. для того, щоб відокремити управління, здійснюване на вищому рівні, від поточного управління на рівні виробництва.
Стратегічне управління - це комплекс процесів і способів розробки і реалізації портфеля стратегій підприємства з метою здійснення гнучкого регулювання та своєчасних змін в підприємстві, що відповідають виклику з боку оточення і дозволяють домагатися конкурентних переваг.
Офіційним роком народження стратегічного менеджменту можна назвати 1973 рік, коли в м. Нешвілле (США) була проведена Перша міжнародна конференція з питань стратегічного управління, де в 14 доповідях було підбито підсумки розвитку стратегічного підходу до управління західними та східними компаніями, а також визначено основні напрямки розвитку стратегічного управління. З цього часу дослідження в цій області проводяться у всьому світі, більшість процвітаючих організацій досягли своїх результатів завдяки впровадженню стратегічного управління. Значне число корпорацій США та Західної Європи мають кваліфікований персонал, який пройшов спеціальну підготовку по стратегічного управління.
Призначення стратегічного управління полягає в наступному:
В· у встановленні та ранжируванні важливих довгострокових цілей підприємства, які відповідають вимогам розвитку економіки в цілому і інтересам даної організаційної одиниці;
В· в оцінці та критичному розгляді ймовірних шляхів досягнення встановлених цілей у передбачуваних зовнішніх і внутрішніх умов функціонування фірми в даний період;
В· у виборі і поступової реалізації рішень, що забезпечують ефективну адаптацію діяльності фірми до несподіваних змін.
Сутність стратегічного управління розкривається характерними особливостями, які істотним чином відрізняють його від оперативного управління.
Таблиця 1 - Порівняльна характеристика стратегічного і оперативного управління
Ключові характеристики управління
Оперативне управління
Стратегічне управління
Місія
Здійснення діяльності з метою одержання прибутку
Ефективне функціонування підприємства в довгостроковій перспективі з метою встановлення динамічної рівноваги з навколишнім середовищем
Акцентірова-ня уваги менеджменту
Погляд всередину організації, пошук раціональних шляхів ефективного використання ресурсів
Перенесення центру уваги вищого керівництва на зовнішнє нестабільне оточення, пошук можливостей в конкурентній боротьбі, відстеження та адаптація до змін в оточенні
Облік фактора часу
Орієнтація на короткострокову і середньострокову перспективу
Орієнтація на довгострокову перспективу
Управління персоналом
Ставлення до працівників як до ресурсу організації, виконавцям окремих функцій
Розгляд працівників як
джерело благополуччя організації
Оцінка ефективності
Оцінка прибутковості та раціональності використання виробничого потенціалу
Оцінка ступеня своєчасності реагування на зміни зовнішнього оточення
Концепція стратегічного менеджменту передбачає бачення довгострокової перспективи розвитку підприємства, використання нового підходу до планування: від майбутнього до сьогодення, пріоритетність аналізу зовнішніх можливостей і небезпек, а також відповідність організаційної структури підприємства його стратегії.
Характерні риси концепції стратегічного управління:
1. Грунтується на синтезі теорії: системному, ситуаційному та цільовому підходах до діяльності підприємства, яке розглядається як відкрита соціально-економічна система.
2. Орієнтує на вивчення умов, в яких функціонує підприємство.
3. Концентрує увагу на необхідності формування баз стратегічної інформації.
4. Дозволяє прогнозувати стратегічне поведінка підприємств.
5. Припускає використання певних інструментів та засобів розвитку підприємства (цілей, стратегій, стратегічних планів, програм та ін.)
Основні задачі стратегічного управління:
1. Формування стратегічних напрямків розвитку підприємства (тобто необхідно позначити цілі і довгострокові перспективи розвитку).
2. Перетворення загальних стратегічних цілей у конкретні напрямки роботи.
3. Ефективна реалізація обраної стратегії.
4. Внесення коректив у стратегічні напрями розвитку підприємства, в цілі, в стратегію на основі оцінки виконаної роботи з урахуванням мінливих умов, нових можливостей.
Система стратегічного управління з'явилася результатом розвитку підходів до управління. В еволюції стратегічного управління можна виділити 4 етапи.
Таблиця 2 - Етапи поступового переходу до стратегічного управління підприємством
|
