Стилі лідерства
Відразу ж потрібно застерегти, що в традиції соціальної психології досліджується питання саме про стилі лідерства, а не керівництва. Але в зв'язку із зазначеною неоднозначністю вживання термінів дуже часто проблему позначають як стиль керівництва.
Строго кажучи, це не одне і те ж, особливо якщо взяти до увагу різний набір функцій лідера і керівника. На жаль, відсутність строгості характерно і для багатьох класичних експериментів по цій проблемі.
Так, зокрема, ідея стихійного висунення лідера приходить у суперечність з основним експериментом по проблемі стилю лідерства, виконаним під керівництвом Левіна, Липпитом і Уайта в школі В«групової динамікиВ».
Експеримент проводився на групі дітей - підлітків (хлопчики 11-12лет), які під керівництвом дорослих ліпили маски з пап'є-маше. Керівники трьох груп (зауважимо, що мова йде про дорослих керівниках, а не про лідерів, стихійно висунулися з самих дітей!) демонстрували різний стиль керівництва, і експериментатори порівнювали потім ефективність діяльності трьох груп.
Стилі керівництва, продемонстровані дорослими, отримали позначення, з тих пір міцно вкорінені в соціально-психологічній літературі: В«АвторитарнийВ», В«демократичнийВ» і В«попустітельскійВ» (іноді перекладається як В«АнархічнийВ», що зовсім неточно, хоча і В«попустітельскійВ» достатньо вольний переклад терміна, запропонованого Левіним).
Потрібно мати на увазі, що позначення трьох стилів у запропонованих термінах має своє пояснення, пов'язане з особистою біографією і позицією Левіна.
Експерименти були здійснені ним після еміграції з фашистської Німеччині, по час розпочатої другої світової війни, і ці факти отримали для Левіна визначенню політичну оцінку.
Демонструючи свою антифашистську позицію, позицію прийняття політики США, Левін ужив терміни В«авторитарнийВ», В«демократичнийВ» як мають певний політичний сенс.
Однак це були свого роду метафори, і наївно було б думати, що в чисто психологічних експериментах відшукувалися риси авторитаризму або демократизму в тому їх значенні, яке вони мають в політичному житті.
Насправді, мова йшла про психологічний малюнку типу прийняття рішення , не більше того.
Ніякого політичного значення жоден з виявлених стилів керівництва, природно, не мав. Однак термінологія вносить ряд труднощів у дослідження, саме в силу можливих політичних конотацій та асоціацій.
Потрібно дуже точно позначати всякий раз, що мається на увазі в соціальної психології, коли мова йде про В«авторитарномуВ», В«демократичномуВ», або В«попустітельскомВ» стилі лідерства. (В радянській соціальній психології ряд авторів пропонують взагалі відмовитися від цієї термінології та ввести нові позначення, щоб спять непорозуміння.
Так, наприклад, вводяться визначення В«директивнийВ», В«колегіальнийВ» і В«дозвільнийВ» (ліберальний) стиль.
Ці пропозиції можна обговорити, але слід мати на увазі, що психологічний малюнок позначених стилів зберігає відому стабільність. Тому перш за все потрібно віддати собі звіт в тому, що позначає кожен з виділених Левіним стилів лідерства.
Таких спроб було зроблено досить багато, і головним результатом їх є уточнення і конкретизація в ньому як мінімум двох сторін: зміст рішень, пропонованих лідером групи, і техніка (прийоми, способи) здійснення цих рішень. Тог да можна В«розписатиВ» кожен з трьох стилів по двом характеристикам:
Формальна сторона
Змістовна сторона
Авторитарний стиль
Ділові, короткі розпорядження.
Заборони без поблажливості, із загрозою.
Чітка мова, непривітний тон.
Похвала і осуд суб'єктивні.
Емоції не приймаються в розрахунок.
Показ прийомів не система.
Позиція лідера - поза групою.
Справи і групі плануються заздалегідь (у всьому їхньому обсязі). Визначаються лише безпосередні цілі, далекі - невідомі.
Голос керівника - вирішальний.
Демократичний стиль
Інструкції у вигляді пропозицій.
Не суха мова, а товариський тон.
Похвала і осуд - з порадами.
Розпорядження і заборони - з дискусіями.
Позиція лідера - всередині
групи.
Заходи плануються не
заздалегідь, а в групі.
За реалізацію пропозицій
кий відповідають всі.
Всі розділи роботи не тільки пропонуються, але й обговорюються.
Попустітельскій стиль
Тон - конвенціональний.
Відсутність похвали, осуду.
Ніякого співробітництва.
Позиція лідера - непомітно осторонь від групи.
Справи в групі йдуть самі собою.
Лідер не дає вказівок.
Розділи роботи складаються
з окремих інтересів чи
виходять від нового лідера.
Природно, ні ця схема, ні якась інша не може охопити всі сторони і всі прояви стилю лідерства.
Можна йти по шляху ще більшого ускладнення схеми, наприклад, ввести НЕ дна, а три підстави для поділу: наприклад, зміст діяльності лідера, стиль у вузькому сенсі слона (методи), характер діяльності.
Цей останній параметр вводиться на підставі тієї ідеї, що в групі існують декілька лідерів, кожен з яких має свою власну сферу діяльності. У схемі Б.Д. Паригін розрізняються:
за змістом діяльності:
лідер - натхненник
лідер - виконавець
за стилем (методам):
авторитарний лідер
демократичний лідер
за характером діяльності:
універсальний лідер
ситуативний лідер
Якщо при класифікації врахувати тепер всі ці ділення і побудувати можливі комбінації запропонованих підстав, то вийде вісім різних типів лідерів.
Ця схема дає більш детальний опис, однак усіх боків діяльності лідера не охоплює і вона. У практиці експериментальних досліджень висувається тому ще багато різних схем, і кожна має певний евристичний сенс.
У роботах Л.І. Уманського, наприклад, названі такі типи лідерів: лідер-організатор, лідер-ініціатор, лідер-ерудит, лідер-генератор емоційного настрою, лідер емоційного тяжіння, лідер-умілець. Багато з цих характеристик можуть бути з успіхом віднесені і до керівника.
Однак суть проблеми полягає в тому, що, по-видимому, сам феномен лідерства ще не описаний досить повно і особливо не опрацьована до кінця ідея відмінностей в позиції лідера і керівника. У питанні про стилі лідерства ця недоробка відчувається особливо сильно.
В експериментальних дослідженнях в рівній мірі виявляються і стиль лідерства, і стиль керівництва. Дуже часто методики, призначені для визначення стилю лідерства, вважаються придатними і для визначення стилю керівництва.
По-видимому, в дійсності, не у всіх випадках ці методики можуть бути релевантними: враховуючи розведення функцій лідера і керівника і характеру їх діяльності, необхідно бачити, в яких-конкретно своїх функціях керівник В«повторюєВ» психологічний малюнок діяльності лідера, а в яких він детермінований іншими обставинами. Питання про методики вивчення стилю лідерства і керівництва вимагає ще свого подальшого обговорення.
Більшість пропозицій щодо методик дослідження і більшою мірою відносяться до діяльності лідерів, але не керівників.
У ц...
