ДИПЛОМНА РОБОТА
ТЕМА:
Удосконалення організації основного виробництва на підприємстві В«Мясопромишленная компанія ТОВ В«ЛиманВ»
Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні аспекти організації основного виробництва
1.1 Типи, форми і методи організації виробництва
1.2 Методи організації виробництва
1.3 Розвиток форм організації виробництва
Глава 2. Аналіз виробничо господарської діяльності ТОВ "ЛИМАН"
2.1 Загальні відомості про підприємстві ТОВ "ЛИМАН"
2.2 Структура управління і виробництва
2.3 Техніко-економічна оцінка діяльності ТОВ "ЛИМАН"
2.4 Аналіз фінансового стану ТОВ "ЛИМАН"
Глава 3. Удосконалення організації основного виробництва на ТОВ "ЛИМАН"
3.1 Аналіз використання виробничо-технічного потенціалу
3.2 Заходи щодо вдосконалення основного виробництва підприємства
3.3 Економічна ефективність пропонованих заходів
Висновок
Література
Введення
Будь економічний процес, являє собою перетворення ресурсів (Матеріальних, трудових, фінансових) в економічний одно ефективний продукт і протікає за схемою В«ресурси - фактори виробництва - продукт економічної, комерційно-виробничої діяльності В». Природні, матеріальні, трудові, фінансові, капітальні, інформаційні ресурси, об'єднані підприємницькою ініціативою, під впливом управління залучаються до виробничо-комерційну та іншу діяльність, стають в процесі його факторами в умовах ринкових відносин. Протікає в результаті дії факторів комерційно-виробничий процес призводить до утворення, створенню економічного продукту у вигляді товару, продукції, виконаних робіт, послуг і ін
Перетворення економічних ресурсів в діючі фактори виробництва, повинні володіти певної тривалістю в часі і їх безпосередньою участю в якості різних функціональних структур.
Слід відзначити, що комерційно-виробнича діяльність має місце не тільки в сфері товарно-грошового обігу, оскільки в умовах ринкових відносин крім товарів і послуг продаються і гроші, і нові технології, і продукти інтелектуальної праці, та інші мають реальну вартість. Комерційно-виробнича діяльність - це доцільна діяльність, спрямована на витяг доходів, прибутку. Разом з тим прибуток, отриманий в комерційно-виробничої діяльності, може бути використана на розвиток і розширення підприємництва для більш повного задоволення потреб суспільства.
Таким чином, комерція в сфері товарного обігу - це сукупність процесів і операцій, спрямованих на здійснення купівлі-продажу товарів з метою задоволення купівельного попиту і отримання прибутку.
Об'єктом вивченні даної науки є низова ланка - підприємство, що діє в умовах ринку.
Теоретичною основою курсу є економічна теорія і чинні закони, і укази Президента.
Робота в галузі вдосконалення організації виробництва не повинна носити епізодичний характер. Це обумовлено тим, що:
перше, всі організаційні резерви не можуть бути реалізовані одночасно, тому заходи по їх використанню, підвищенню рівня організації виробництва розподіляються за часом в залежності від значимості і підготовленості в умовах ринку;
друге, самі умови виробництва поступово змінюються: змінюється Метатор, склад обладнання, технологія і в цьому зв'язку має змінюватися і організація, пристосовуватися до нових виробничо-технічним умовам, тому організацію виробництва слід постійно вдосконалювати і тільки тоді організаційна діяльність буде сприяти вирішенню завдання успішного функціонування підприємства в ринкових умовах.
Завдання організації виробництва. Вивчення кон'юнктури ринку та вміння адаптувати розвиток виробництва під її постійна зміна.
Удосконалення методів організації виробництва і праці, впровадження безперервного виробничого потоку, внутрішньозаводської спеціалізація ліній, цехів, робота по графіком.
Збільшення виробничої потужності підприємства та поліпшення її використання.
Забезпечення засобами виробництва і організація їх ремонту.
Впровадження безвідходних технологій, сертифікація якості, вдосконалення організації внутрішньозаводського транспорту, структури виробничого процесу.
Метою даної дипломної роботи, є узагальнення теоретичних основ з питань організації виробництва, а також в умовах ринку дати оцінку господарській діяльності підприємства та розробити основні напрямки подальшого вдосконалення організації основного виробництва.
Глава 1 Теоретичні аспекти організації основного виробництва
1.1 Типи, форми та методи організації виробництва
Характеристика типів організації виробництва
Тип виробництва - сукупність організаційно-технічних і економічних характеристик і особливостей поєднання факторів і елементів організації виробництва, обумовлених номенклатурою, масштабом і регулярністю випуску продукції. У свою чергу номенклатура і масштаб (програма) продукції, що випускається визначають рівні концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва. Залежно від поєднання перерахованих форм організації виробництва і його елементів бувають такі типи виробництва: одиничне, серійне (дрібносерійне, среднесерійное, багатосерійне) і масове виробництво. Кожен тип виробництва характеризується певною завантаженням робочих місць, кваліфікацією робітників, оснащеністю технології і т.д. В умовах одиничного (індивідуального) виробництва робочі місця не мають закріплених за ними операцій і завантажуються різними операціями через невизначені проміжки часу без будь-якого певного чергування. У серійних процесах робочі місця завантажуються декількома закріпленими за ними операціями, які виконуються в певній послідовності. У масовому виробництві робочі місця завантажені виконанням однієї і тієї ж операції над одними і тими ж деталями. Основним показником, що характеризує тип виробництва, є коефіцієнт закріплення операцій (К3):
де п - кількість робочих місць на ділянці або в цеху; К - кількість операцій, виконуються на 1-му робочому місці.
Тип виробництва визначає метод його організації. Розрізняють потоковий, партійний і одиничний методи організації виробництва. Фактори, що впливають на вибір методу організації виробництва: 1) номенклатура продукції, що випускається; 2) масштаб (Річна програма), що випускається; З) періодичність випуску; 4) трудомісткість продукції; 5) характер технології виробництва.
Форми організації виробництва
Концентрація виробництва - зосередження виробництва одного або декількох аналогічних видів продукції або послуг у великих організаціях, в межах невеликого регіону. Ключовим словом у визначенні поняття В«концентраціяВ» є розмір організації, який найчастіше характеризується обсягом продажів, чисельністю працюючих, вартістю основних фондів. Галузеві особливості не дозволяють встановити єдині для всіх галузей оптимальні розміри виробництв і підприємств. Так, у галузях добувної промисловості на величину оптимальних розмірів виробництв істотний вплив роблять природні умови і обсяг видобутку корисних копалин. Виходячи з запасів корисної копалини в родовищі, термінів служби поверхневих і підземних споруд (кар'єрів, шахт та ін), обсягу споживання визначаються розміри підприємств. У галузях обробної промисловості з безперервним процесом виробництва (металургія, хімії, електроенергетика, цементна, цукрова промисловість та ін) оптимальні потужності визначаються одиничними потужностями сучасних агрегатів - від самих дрібних до великих і найбільших, що споруджуються, як правило, в комплексі з іншими агрегатами та обслуговуючими господарствами. Оптимальні потужності окремих цехів визначаються виходячи з одиничних потужностей встановлених агрегатів, а загальна потужність підприємств - виходячи з можливостей випуску готової продукції. В галузях обробної промисловості з ди...
