Зміст
Введення
1. Базові поняття системного аналізу
1.1 Становлення системного аналізу
1.2 Системний підхід
1.3 Поняття системи
2. Визначення системного аналізу та області його застосування
2.1 Поняття В«системний аналізВ»
2.2 Методи та процедура прийняття рішення системного аналізу
2.3 Області застосування системного аналізу в економіці і управління
3. Практична частина
Висновок
Список літератури
Введення
Системний аналіз - це сукупність певних наукових методів і практичних прийомів розв'язання різноманітних проблем, що виникають у всіх сферах цілеспрямованої діяльності суспільства, на основі системного підходу і представлення об'єкта дослідження в вигляді системи. Характерним для системного аналізу є те, що пошук кращого вирішення проблеми починається з визначення та впорядкування цілей діяльності системи, при функціонуванні якої виникла ця проблема. При цьому встановлюється відповідність між цими цілями, можливими шляхами вирішення виниклої проблеми і потреби для цього ресурсами.
Системний аналіз характеризується головним чином впорядкованим, логічно обгрунтованим підходом до дослідження проблем і використанню існуючих методів їх вирішення, які можуть бути розроблені в рамках інших наук.
Метою системного аналізу є повна і всебічна перевірка різних варіантів дій з точки зору кількісного і якісного зіставлення витрачених ресурсів з одержуваним ефектом.
Системний аналіз призначений для вирішення в першу чергу слабоструктурізірованних проблем, тобто проблем, склад елементів і взаємозв'язків яких встановлений тільки частково, завдань, що виникають, як правило, в ситуаціях, що характеризуються наявністю фактора невизначеності і містять формалізації елементи, неперекладні на мову математики.
Одне із завдань системного аналізу полягає в розкритті змісту проблем, що стоять перед керівниками, які приймають рішення, настільки, щоб їм стали очевидні всі основні наслідки рішень і їх можна було б враховувати в своїх діях. Системний аналіз допомагає відповідальному за ухвалення рішення особі більш строго підійти до оцінки можливих варіантів дій і вибрати якнайкращий з них з урахуванням додаткових, формалізації факторів і моментів, які можуть бути невідомі фахівцям, які готують рішення.
У цій роботі будуть розглянуті такі питання, як: базові поняття системного аналізу, методи і процедура прийняття рішення системного аналізу, області застосування системного аналізу. Також буде розроблено управлінське рішення створення служби управління персоналом у відповідності з технологією застосування системного аналізу до вирішення складних завдань.
1. Базові поняття системного аналізу
1.1 Становлення системного аналізу
З позицій сучасних наукових уявлень системність завжди була методом будь-якої науки. Можливо, що принципи системності застосовувалися не завжди усвідомлено, але, тим не менш, будь-який науковець минулого, який і не думав про системний підхід, так чи інакше мав справу з системами і моделями об'єктів або процесів. Раніше всього системні проблеми були усвідомлені філософами.
Першим питання про науковому підході до управління складними системами поставив М. А. Ампер. Він уперше виділив кібернетику як спеціальна наука про управління державою, позначив її місце в ряду інших наук і сформулював її системні особливості. Ідеї вЂ‹вЂ‹системності стосовно до управління державою розвивалися в працях польського вченого Б. Трентовскій. Він зазначав, що дійсно ефективне управління повинне враховувати всі найважливіші зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на об'єкт управління. Трентовскій розглядає суспільство як систему, яка розвивається шляхом вирішення протиріч. І таки суспільство середини 19-го століття було не готове до сприйняття системних Преставлення. Минуло ще понад півстоліття, перш ніж системна проблематика міцно зайняла своє місце в наукових публікаціях. До числа основоположників теорії систем можна заслужено віднести російського вченого, академіка Е.С. Федорова. Розвиваючи системні уявлення Федоров встановив ряд інших закономірностей розвитку систем, зокрема, їм було помічено таку властивість систем як самоорганізація, здатність до пристосування, до підвищення стрункості.
Наступним етапом у розвитку системних уявлень з'явилися роботи А.А.Богданова, який на початку ХХ ст. почав створювати теорію організації (Тектология). Основна ідея теорії Богданова полягає в тому, що всі існуючі об'єкти і процеси мають певний рівень організованості, який тим вище, чим сильніше властивості цілого відрізняються від простої суми властивостей комплектуючих елементів. Саме аналіз властивостей цілого і його частин був згодом закладений в якості основної характеристики поняття складної системи. Саме аналіз властивостей цілого і його частин був згодом закладений в якості основної характеристики поняття складної системи.
Пізніше ідеї теорії організації розвивалися в працях видатних представників вітчизняного природознавства І.І.Шмальгаузена, В.Н.Беклемішева і ряду інших фахівців, внесок яких у багатьох відношеннях з'явився вирішальним у формуванні В«теорії організації В».
1.2 Системний підхід
Системний підхід - це підхід, при якому будь-яка система (об'єкт) розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів (Компонентів), що має вихід (мета), вхід (ресурси), зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок. Це найбільш складний підхід. Системний підхід являє собою форму додатка теорії пізнання і діалектики до дослідження процесів, відбуваються в природі, суспільстві, мисленні. Його суть полягає в реалізації вимог загальної теорії систем, згідно з якою кожен об'єкт у процесі його дослідження повинен розглядатися як велика і складна система і, одночасно, як елемент більш загальної системи.
Розгорнуте визначення системного підходу включає також обов'язковість вивчення і практичного використання наступних восьми його аспектів:
1. системно-елементного або системно-комплексного, що складається у виявленні елементів, що складають дану систему. У всіх соціальних системах можна виявити речові компоненти (Засоби виробництва і предмети споживання), процеси (економічні, соціальні, політичні, духовні і т. д.) і ідеї, науково-усвідомлені інтереси людей і їх спільнот;
2. системно-структурного, яка полягає у з'ясуванні внутрішніх зв'язків і залежностей між елементами даної системи і дозволяє отримати уявлення про внутрішню організацію (будову) досліджуваної системи;
3. системно-функціонального, передбачає виявлення функцій, для виконання яких створені та існують відповідні системи;
4. системно-цільового, що означає необхідність наукового визначення цілей і підцілей системи, їх взаємної ув'язки між собою;
5. системно-ресурсного, що полягає в ретельному виявленні ресурсів, потрібних для функціонування системи, для вирішення системою тієї чи іншої проблеми;
6. системно-інтеграційного, що складається у визначенні сукупності якісних властивостей системи, що забезпечують її цілісність і особливість;
7. системно-комунікаційного, що означає необхідність виявлення зовнішніх зв'язків даної системи з іншими, то Тобто, її зв'язків з навколишнім середовищем;
8. системно-історичного, що дозволяє з'ясувати умови в часі виникнення досліджуваної системи, пройдені нею етапи, сучасний стан, а також можливі перспективи розвитку.
Практично всі сучасні науки побудовані за системним принципом. Важливим аспектом системного підходу є вироблення нового принципу його використання - створення нового, єдиного і більш оптимального підходу (загальної метод...
