МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Інститут Економіки, Управління і Права
Кафедра економічного факультету
Р Е Ф Е Р А Т
з дисципліни: Соціологія
на тему: В«Керівник і стиль управління В»
Роботу виконала: студентка гр.
№ 5211 ОЗО СП факультету
менеджменту Галімова Е.В.
Перевірив: кандидат
психологічних наук Іванов Т.Л.
Набережні Челни
2005р.
ЗМІСТ
1. Типи керівників ........................................................................ 4
2. Загальна характеристика концептуальних підходів до стилю
3. Стиль керівництва стосовно практиці управління ..................... 9
4. Формування стилю керівництва ................................................... 11
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ................................... 16
ВСТУП
У зв'язку з швидким зростання фірм та збільшенням їх у кількості, виникає проблема ефективного керівництва та управління людськими ресурсами. Вибір керівника якогось певного стилю і здатності впливати на підлеглих для ефективного досягнення цілей організації є найактуальнішою темою на сьогоднішній день.
Сучасний керівник, ефективно керуючий підприємством, повинен не тільки успішно здійснювати фінансову чи господарську діяльність, але і правильно організувати і спрямувати дії персоналу, що в свою чергу може до певного стилю керівництва.
В даний час існує деякий мінімум різних характеристик для сучасного менеджера. Що це за характеристики, і яким повинен бути портрет сучасного менеджера, які методи і стилі керівництва він повинен використовувати і піде мова в цій роботі.
Метою реферату є вивчення суті керівника і сукупності, характерних для керівництва методів, прийомів і дій по відношенню до підлеглих.
У процесі вивчення ставляться наступні завдання :
1.Дать визначення стилю керівництва;
2. Розглянути підходи до формуванню теорії лідерства, що визначають основні концепції ефективного керівництва;
3.Определіть основні фактори класифікації стилів керівництва;
4.Прівесті рекомендації щодо забезпечення ефективного керівництва.
1. Типи керівників
Керівником вважається особа, спрямовує і координує діяльність виконавців, які в рамках встановлених повноважень зобов'язані виконувати його вимоги. Сам керівник може брати на себе функції виконавця лише для того, щоб розібратися в специфіці роботи.
Сутність діяльності керівника полягає в творчої організаторської роботи, причому по мірі зростання посади вимоги до творчості збільшуються.
Однак керівник не тільки організовує, але й спрямовує роботу співробітників; сприяє їх розвитку, а при необхідності робить вплив на поведінку. Для забезпечення ефективної роботи керівник повинен в максимальній мірі узгоджувати інтереси індивідів, груп і вирішення управлінських завдань. [2, с. 143]
Особливість положення керівника полягає в наступному: він зосереджує функції реальної вирішальної сили і влади; має обмежені і з кожним рівнем ієрархії все більш зменшувані можливості спілкування; як правило, виключений з оточення і первинного колективу; є втіленням справедливості, тому виконує для підлеглих функції арбітра; всі його поведінка постійно оцінюється підлеглими.
В залежності від рівня в управлінської ієрархії можна виділити три типи керівників.
1. До вищим керівникам ставляться члени ради директорів, президенти, віце-президенти та деякі інші категорії менеджерів, чия частка в загальному числі керуючих становить 3-7%. Особливістю їх роботи є те, що вона широка за масштабами, вимагає наявності великого досвіду, не має завершення у конкретній формі і не регламентується нормами виробітку або часу. В їх діяльності переважають безособові форми офіційних контактів з підлеглими (звіти, доповіді, інструкції, накази); систематичні особисті контакти з іншими керівниками (Наради, планерки, летючки); епізодичні особисті зустрічі (бесіди за викликом, прийом відвідувачів). Їх основні функції полягають у формулюванні місії організації її цінностей, структури і системи управління і так далі.
У великій організації, де перші керівники одноосібно вже не можуть приймати всі рішення і, відповідаючи за всі, переходять до керівництва процесом їх вироблення в складі команди, де вони є вже першими серед рівних.
В обов'язки першого керівника входить організація роботи в рамках, визначуваних законодавством, статутом та іншими документами; розпорядження в обумовлених рамках майном і коштами без спеціальної довіреності; висновок і розірвання господарських договорів; відкриття рахунків в банках; вирішення кадрових питань.
2. Керівники середнього ланки (основних підрозділів та підприємств, що входять в дану організацію), частка яких у загальній кількості керуючих становить 40-60%, призначаються і звільняються від посади першою особою або його заступниками і несуть перед ними відповідальність за виконання отриманих завдань та збереження майна ввірених їм підрозділів. Саме на них лягає вся вага повсякденного управління персоналом. Через підлеглих керівників низового рівня вони управляють поточною діяльністю. [2, с. 144]
3. Керівники низового ланки . Низовий рівень управління - технічний, який забезпечує стабільну, ефективну роботу персоналу. Більша частина керівників належить до нього і починає
тут свою кар'єру. Їх робота характеризується частою зміною невеликих за масштабами завдань.
Також керівники несуть по відношенню до своїх підлеглих неофіційні обов'язки. Вони складаються в справедливому і шанобливе ставлення до працівників, турботі про їхні особисті інтересах і проблемах, здоров'я, наданні їм при необхідності всебічної допомоги, аж до прийняття на себе їх провини.
Керівник повинен уникати фаворитизму, що порушує стабільність колективу, знати про ставлення до собі підлеглих і час від часу ставити собі запитання, хотів би він працювати у себе в підпорядкуванні.
2. Загальна характеристика концептуальних підходів до стилю керівництва
Кожен менеджер відрізняється своїм, притаманним тільки йому стилем керівництва. В той же час існує певна спільність стилів різних менеджерів. При цьому формування стилів керівництва визначається об'єктивними і суб'єктивними факторами. Об'єктивні чинники включають: стиль керівництва вищестоящого менеджера; вікові, освітні, соціально-психологічні характеристики колективу; здоров'я менеджера; особливості вирішуваних завдань. Суб'єктивні фактори - людські та ділові якості, знання та навички управлінської діяльності, манери поведінки і звички.
Стиль керівництва - це сукупність характерних методів, прийомів і дій менеджера по відношенню до підлеглих у процесі управління діяльністю організації, що визначає його здатність впливати на підлеглих, для більш ефективного досягнення її (організації) цілей.
Стилі керівництва стали об'єктом досліджень практично з моменту зародження менеджменту як науки. Однак тільки в період 1930-1950-х рр.. XX століття були зроблені реальні спроби серйозно досліджувати проблеми лідерства на систематичній науковій основі і в серйозному для практики масштабі. [2, с. 145]
До теперішнього часу відомі три підходи до формування теорії лідерства, що визначають основні концепції ефективного керівництва:
1. Підхід з позицій особистих якостей.
2. Поведінковий підхід.
3. Ситуаційний підхід.
Підхід з позицій особистих якостей був пов'язаний з дослідженнями, спрямованими на виявлення властивостей або особистісних характеристик керівників, які домоглися ефективної діяльності конкретних організац...
