ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ
2. ЕТАПИ РОЗРОБКИ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ
2.1. Вироблення місії організації
2.2. Формулювання і конкретизація цілей організації
2.3. Стратегічний аналіз
2.4. Види інноваційних стратегій. Вибір стратегії з альтернативних
2.5. Реалізація інноваційної стратегії та її коригування
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Рубіж XX-XXI ст ознаменований значним зростанням темпу і масштабу змін, що відбуваються в економічній, соціальній, екологічній сферах. Одночасно розвиваються два взаємопов'язаних глобальних процесу. Перший пов'язаний з посиленням залежності економічного розвитку від екологічних обмежень: виснаження ресурсів і досягнення меж в асиміляційні можливості природного середовища. Суть другого виражає стрімке розширення сектора нової економіки (інформаційної економіки, економіки знань), що утворює базис постіндустріальної епохи. Становлення нової економіки знаменує собою третю за рахунком економічну революцію в історії людства слідом за аграрної та промислової.
У новій економіці особливу значимість набувають інформація, комунікації; стратегічне бачення і організаційна культура обумовлюють конкурентну перевагу; виникають і активно діють організації, що займаються дослідженнями або наукової діяльністю.
Глобалізація і посилення конкуренції сприяли зміні традиційних стратегічних парадигм. Оскільки не тільки конкурентоспроможність, але й саме виживання компанії в мінливому світі залежить від її здатності до постійного оновлення, особливого значення набуває інноваційна стратегія. Стаючи критично важливим елементом загальної організаційної стратегії, вона покликана зв'язати пріоритети перспективного розвитку компанії з рівнем її потенційної інноваційності, зробити нову якість виробництва і управління головним інструментом досягнення мети компанії.
Слово "стратегія" походить від грецького strategos , "мистецтво генерала". Вона являє собою детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб обеспеспечіть здійснення місії організації і досягнення її цілей.
Стратегічне управління є основою управління інноваційною організацією і покликане відповісти на наступні важливі питання:
• в якому положенні підприємство знаходиться в даний час;
• в якому положенні воно хотіло б знаходитися через три, п'ять, десять років;
• яким способом можна досягти бажаного положення;
• що для цього необхідно зробити?
Стратегічний план повинен грунтуватися великими дослідженнями і фактичними даними. Щоб ефективно конкурувати в сьогоднішньому світі бізнесу підприємство повинно постійно займатися збором і аналізом величезної кількості інформації про галузі, конкуренцію і інші чинники. Він надає підприємству визначеність, індивідуальність. Цей план відкриває перспективу для підприємства, яке спрямовує його співробітників, залучає нових працівників і допомагає продавати вироби або послуги.
Нарешті, стратегічні плани повинні бути розроблені так, щоб не тільки залишатися цілісними протягом тривалих періодів часу, але і бути досить гнучкими, щоб при необхідності можна було здійснити їх модифікацію і переорієнтацію. Загальний стратегічний план слід розглядати як програму, яка спрямовує діяльність фірми протягом тривалого періоду часу, даючи собі звіт про те, що конфліктна і постійно мінлива ділова і соціальна обстановка робить постійні коригування неминучими.
Найважливіша характеристика нової економіки - інтенсифікація інноваційних процесів, перетворення їх у фактор економічного зростання. Його параметри в значній мірі визначаються кардинально новими технологіями, продукцією і бізнес моделями.
Сьогодні тільки ті підприємства, які орієнтовані на постійне технологічне, організаційне та кадрове удосконалення, можуть розраховувати на успіх в довгостроковій конкуренції.
1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ
В даний час поняття В«СтратегіяВ» використовується в різних сферах, включаючи економічну, маркетингової, фінансової, інноваційну і т.д.
Під стратегією розуміють:
послідовність дій і станів, які використовуються для досягнення мети підприємством;
перспективний план розвитку організації, виходячи з особливостей впливу зовнішнього середовища та внутрішнього потенціалу;
довготривалі, найбільш принципові плани керівництва організації щодо інновацій, виробництва, доходів і витрат, бюджету, податків, інвестицій, цін, соціальної сфери;
взаємопов'язаний комплекс дій для зміцнення життєздатності та мощі підприємства (фірми) по відношенню до його конкурентів.
Для інноваційних організацій стратегія - це:
• програма дій, визначає пріоритети проблем і ресурси для досягнення генеральної інноваційної мети організації;
• концепція бізнесу, доповнена реальними діями, які призводять цю концепцію до досягнення конкурентної переваги (для цього необхідне розуміння ринку, оцінка положення організації на ринку, усвідомлення своїх конкурентних переваг);
• цільові орієнтири довгострокового плану дій, спрямованих на досягнення якісно нових цілей, пов'язаних з корінною зміною існуючого стану керованого об'єкта, а, отже, систем управління, її структури, що склалися відносин, норм поведінки і змісту діяльності працівників.
Стратегію можна розглядати як модель (заздалегідь продуманий або вибудовується по ходу розвитку подій образ дій або манера поведінки), як план (свідомо і навмисно розроблену послідовність дій), як спритний прийом (Використання різних хитрощів і вивертів, щоб ввести в оману конкурентів), як позицію (положення компанії щодо зовнішнього середовища), як перспективу (укорінений в організації спосіб сприйняття світу).
Стратегії взагалі і інноваційні зокрема спрямовані на розвиток і використання потенціалу організації і розглядаються як реакція на зміну зовнішнього середовища.
Інноваційними стратегіями можуть бути: інноваційна діяльність організації, спрямована на отримання нових продуктів, технологій і послуг; застосування нових методів в НДДКР, виробництві, маркетингу і управлінні; перехід до нових організаційних структурам; застосування нових видів ресурсів і нових підходів до використання традиційних ресурсів.
Проблему формування стратегій фундаментально досліджував В.А. Агафонов. На його думку, стратегія В«представляє по своїй суті сукупність дій, здійснюваних над елементами планованої системи з метою зміни їх функціональних характеристик або над елементами її зовнішнього оточення з метою зміни зовнішніх умов функціонування В». Автор вводить поняття стратегічних параметрів функціонування соціально-економічної системи. До них він відносить параметри системи, що є предметами планування і управління і зміна яких має важливі наслідки для системи і цілому (стратегічне зміна). В.А. Агафонов розглядає стратегію як сукупність елементів двох типів - Керованих параметрів і керуючих впливів, а також виділяє два рівні стратегії - В«що змінитиВ» та В«Як змінитиВ». Підходи, запропоновані ним, дають можливість проектувати механізм стратегічного управління практично будь-якої соціально-економічної системи.
Передумови, стимулюючі інноваційну активність компанії, пов'язані, в першу чергу, з інституційними змінами, з виникненням нових потреб і переваг у споживачів, скороченням життєвого циклу товарів, підвищенням наукоємності продукції.
Інноваційний потенціал підприємства прийнято трактувати як сукупність матеріальних, фінансових, трудових, інфраструктурних, інтелектуальних інформаційно-комунікаційних ресурсів [2]. Можна виділити дві групи факторів, що визначають інноваційну активність, і як наслідок - конкурентна перевага підприємства. Призначення одних (в...
