Реферат
Тема: Професійно важливі якості особистості керівника
Професійно важливі якості особистості керівника - це особистісні характеристики, що забезпечують максимальну ефективність і успішність керівника у сфері управлінської діяльності.
До початку 50-х років XX в. було проведено багато досліджень, спрямованих на виявлення індивідуальних характеристик, що дозволяють людині проявляти себе хорошим керівником практично в будь-якому виді діяльності. При узагальненні даних було встановлено, що найчастіше виділяються наступні риси:
1. інтелект як здатність вирішувати складні і абстрактні проблеми;
2. усвідомлення потреби до дії та існуючі мотиви;
3. впевненість в собі, висока самооцінка компетентності та рівня домагань.
У більш пізніх роботах в результаті вивчення успішних керівників виділені такі професійно важливі властивості особистості керівника:
1. практично-психологічна спрямованість розуму - оволодіння знаннями й уміннями у сфері практичної психології, готовність застосувати їх в практиці рішення організаторських завдань;
2. психологічний такт - наявність почуття міри у взаєминах з людьми, В«организаторское чуттяВ»;
3. громадська енергійність - здатність особистості заряджати своєю енергією організовуваних людей;
4. вимогливість - здатність пред'являти адекватні вимоги залежно від особливостей ситуації;
5. критичність - здатність виявити і виразити значущі для даної діяльності відхилення від умов, що диктуються поставленим завданням.
Нарешті, виділяються такі властивості особистості, як схильність до організаторської діяльності, потреба в даній діяльності і стеничностью почуттів при її виконанні. При цьому наголошується, що всі зазначені властивості ієрархізовані, але першенствує организаторское чуття, на якому базується емоційно-вольова воздейственность. Схильність до організаторської діяльності розглядається як В«живильний грунтВ», що забезпечує В«високий тонус В»організаторського чуття і емоційно-вольової воздейственності на членів колективів.
Очевидно, що керівник повинен вміти ладити з людьми і проявляти інтерес і прагнення до співробітництва. Від нього вимагається вміння налагодити роботу своїх підлеглих у відповідності з цілями організації. Йому необхідно розбиратися в мотивах поведінки людей, а також знати фактори, що лежать в основі поведінки колективу. Однак специфіка набору професійно важливих якостей керівника залежить від виду його професійної діяльності. Так, наприклад, такі властивості особистості, як щирість і терпимість, які є професійно важливими для керівника підприємства, не зовсім адекватні бухгалтеру підприємства, а здатність до виконання рутинної роботи буде відрізняти керівника в системі бюрократичного управління від керівника комерційного підприємства.
Виходячи з основних завдань управління, можна визначити найбільш значущі риси і властивості успішного керівника. Професійно важливими з них для управлінця є:
1. здатність до стратегічного планування, гнучкість і інтуїція, що лежать в основі формування стратегії розвитку організації, її економічної політики, а отже, і методів управління персоналом;
2. здатність повністю реалізовувати можливості співробітників з допомогою правильної розстановки кадрів і справедливих санкцій, враховуючи необхідність задоволення потреби у визнанні, підтримувати і сприяти розвитку і самореалізації співробітників;
3. здатність формувати колектив і психологічну атмосферу в ньому, адекватну професійній ситуації;
4. вироблення організаторських і комунікативних властивостей у зв'язку з особливостями професійної діяльності. До них відносяться: впевненість в собі, ініціативність, воля і рішучість, готовність вислуховувати думки інших, комунікабельність та комунікативна компетентність.
5. Важливе значення для успішного керівника має прагнення до саморозвитку в контактах і спілкуванні і допитливість. Самовдосконалення і творче зростання - запорука успіху керівника в організації і навколишній світ, в яких безперервно змінюються як самі люди, так і умови їх діяльності;
6. розвиток самовладання і самоконтролю. Члени колективу (Підлеглі, колеги) неоднаково сприймають ситуацію, в якій вони виявляються і де по-різному задовольняються їхні потреби та очікування. Відмінності можуть призвести до суперечностей, незгоди між людьми, виникнення конфліктної ситуації. У цьому випадку керівнику необхідні самовладання і самоконтроль, тому згідно своєї ролі він знаходиться зазвичай в центрі конфлікту.
Загальновизнано, що особистість керівника, його характерологічні особливості грають важливу роль в управлінській діяльності. Особистість - Це категорія психології, що позначає стабільну і інтегральну систему соціально значущих рис, що характеризують індивіда як людини певної соціальної спільності. Структура особистості містить у собі сукупність стійких психологічних якостей людини: здатність, воля, емоції, мотивація та соціальні установки. Перераховані компоненти притаманні кожній людині і якісно залежать від соціальних відносин і специфіки соціального середовища.
Основним способом поведінки керівника в процесі управлінської діяльності є безперервне вплив на керований об'єкт, колектив або окрему особистість. Ефективність цього впливу багато в чому визначається рівнем професійної компетентності керівника і його особистісними особливостями. До розряду таких особливостей належить, перш все, потребностно-мотиваційна система особистості. Ця система особистості включає в себе три групи мотивацій: біологічні, маргінальні, вищі (Соціальні). Група біологічних мотивацій є спільною для людини і тварин; маргінальні мотивації базуються на фізіологічних процесах і механізмах і одночасно несуть на собі відбиток соціальних впливів. Група вищих соціальних мотивацій пов'язана з усвідомленої і цілеспрямованої діяльністю людини, що спонукає до досягнення поставлених їм самим або прийнятих ззовні певних цілей. У сфері управління ефективність діяльності керівника багато в чому обумовлена ​​домінуванням вищих соціальних мотивацій: досягнення мети (успіху), саморозвиток (Самореалізація) і свобода.
Мотивація досягнення мети змушує особистість долати перешкоди в ситуації реального вирішення практичних завдань і домагатися поставлених перед собою цілей, витрачаючи на це енергію зазначеної потреби. Успішне досягнення поставлених перед собою цілей призводить до формуванню високої адекватної самооцінки, яка сприймається оточуючими як впевненість у собі. Переживання успіху, в т.ч. і професійного, має властивість емоційного підкріплення, стимулює людину до повторення даного переживання і, в кінцевому рахунку, визначає трансформацію мотивації досягнення мети у мотивацію прагнення до успіху.
Мотивація саморозвитку забезпечує самостійні і відносно незалежні поведінку і діяльність, які не завжди повністю усвідомлюються особистістю, формуючи те, що в психології називається життєвим шляхом.
Мотивація самореалізації може розглядатися як певний варіант мотивації саморозвитку, що виникає на основі існуючих у особистості певних здібностей і спрямований на їх втілення та розвиток. Для керівника засадничими будуть комунікативні, підприємницькі та організаторські здібності, що визначають розвиток цієї мотивації.
Мотивація свободи - потреба в прийнятті усвідомлених і самостійних рішень, а також у формуванні незалежного від соціального тиску поведінки. Це мотивація найбільш значима при прийнятті рішень в ситуаціях, результат яких невідомий, але надзвичайно важливий для людини. Визначальний фактор вільного поведінки - це розум, не замутнений забобонами і афектами, що лежить в основі довільності вибору і варіативності рішень. Своєрідність ієрархії цілей і завдань вільної людини найбільш повно проявляється в кризових ситуаціях, коли н...
