Курсова робота
"Виробнича структура підприємства "
Введення
Виробнича структура підприємства являє собою внутрішню будову підприємства, тобто сукупність складових його взаємопов'язаних підрозділів (цехів, дільниць, відділень, служб, господарств, робочих місць) і комунікацій. Виробнича структура підприємства створюється при будівництві і реконструкції підприємства. Правильний вибір її виду зумовлює ефективність виробництва. Однак він не може бути довільним, так як, в свою чергу, обумовлюється типом виробництва, рівнем і формою спеціалізації і кооперування виробництва.
Актуальність даної теми полягає в тому, що незалежно від галузі, до якої належить підприємство, питання про виробничу структурі є одним з ключових в системі управління. Від правильно і чітко розробленої структури залежать результати господарської діяльності підприємства, а також ефективність усіх процесів, що протікають.
Предметом в даній курсовій роботі є процес створення виробничої структури, а об'єктом - сукупність елементів виробничої структури підприємства.
Мета курсової роботи - теоретичне вивчення питання. Для вирішення даної мети слід виділити наступні завдання:
1.) Розглянути теоретичні основи виробничої структури;
2.) Виділити фактори, що впливають на виробничу структуру;
3.) Проаналізувати принципи спеціалізації структур;
4.) Простежити, як організовано основне виробництво на підприємстві;
5.) Розглянути на прикладі підприємства з НГВУ;
6.) Описати шляхи вдосконалення виробничих структур.
Структура роботи: Курсова робота складається з 2 розділів, кожна включає в себе по три пункти.
1. Поняття про виробничу структуру підприємства
1.1 Визначення виробничої структури підприємства
Виробнича структура підприємства - це форма організації виробничого процесу, в якому взаємопов'язані розміри підприємства, склад, кількість і питома вага виробничих підрозділів, а також їх ділянки та робочі місця. На виробничу структуру підприємств впливають розміри підприємства, види та характер продукції, що випускається, технологія її виготовлення, стадійність і ступінь кооперування виробництва.
У залежності від виконуваних процесів і видів діяльності виділяють: основні виробничі, допоміжні, обслуговуючі підрозділи, непромислові господарства та служби управління.
Основні виробничі підрозділи визначають виробничий профіль підприємства. Вони здійснюють виробничий процес, в результаті якого сировина та допоміжні матеріали перетворюються в готову продукцію.
Допоміжні підрозділи призначені для матеріально-технічного забезпечення підприємства енергією різних видів, виконання ремонтних робіт.
Обслуговуючі - для виконання робіт по транспортування і зберігання матеріальних ресурсів, готової продукції (Транспортне, складське господарство). До складу непромислових господарств входять підрозділи, які забезпечують побутове, соціальне, культурне обслуговування працівників підприємства (їдальні, медичні установи, бази відпочинку), підсобне сільське господарство та власна торгова мережа.
Служби управління здійснюють організацію і регулювання діяльності всіх підрозділів підприємства. Загальна виробнича структура підприємства повинна забезпечувати раціональне співвідношення між його підрозділами, нормальну і безперебійну роботу підприємства, безперервний зростання ефективності виробництва.
У виробничу структуру підприємства включаються підрозділи тільки виробничого призначення. У неї не входять загальнозаводські господарства і установи по обслуговуванню працюючих (Житлово-комунальне господарство, санітарно-лікувальні та освітні установи, об'єкти соціально-культурного та побутового призначення), а також служби управління і охорони заводу (заводоуправління, пожежне депо, прохідні, бюро пропусків і т.д.). (2, с. 124)
На практиці виділяють три рівні елементів виробничої структури підприємства:
• цехи, господарства, служби;
• дільниці, відділення, прольоти;
• робочі місця.
Первинною ланкою в організації виробничого процесу є робоче місце . Воно являє собою частину виробничої площі, оснащеної необхідними матеріально-технічними засобами (устаткуванням, інструментами, приладами, виробничими меблями) за допомогою яких робітник або група робітників (бригада) виконує окремі операції по виготовленню продукції або обслуговування процесу виробництва.
Характер і особливості робочого місця багато в чому визначають вид виробничої структури. Воно може бути простим (робочий обслуговує один верстат), багатоверстатного (робочий обслуговує декілька верстатів) або колективним (на одному робочому місці трудиться кілька робітників). Сукупність робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції по виготовленню однорідної продукції, утворює виробничий ділянку. Виробничий ділянку являє собою сукупність робочих місць, що здійснюють частину технологічного процесу і призначених для виконання технологічно однорідної роботи або різних операцій з виготовлення однорідної продукції.
За виробничим ділянкою закріплюються певні засоби виробництва: площа, обладнання, прилади; чисельність працівників необхідних для виконання виділених робіт.
На великих і середніх підприємствах виробничі ділянки об'єднуються в цехи.
Цех - організаційно-відокремлена частина підприємства, що поєднує виробничі та обслуговуючі дільниці, як правило, з обмеженою самостійністю з питань господарсько-правових та фінансових відносин, в якій виготовляється продукція або виконується певна стадія виробничого процесу. За цехом закріплюються виробнича площа та майно. Очолює цех начальник, який приймає самостійні рішення про організацію і оперативному управлінні виробництвом, розстановці кадрів, оплату праці, веденні обліку витрачання матеріальних ресурсів і відвантаження продукції. Начальнику цеху в управлінні виробництвом допомагають начальники ділянок, майстри, керівники служб. (4, с. 108)
У машинобудуванні та деяких інших галузях промисловості (зокрема, в металургії) виділяють чотири групи цехів: основні, допоміжні, підсобні, побічні. В основних цехах виконуються операції з виготовлення продукції, призначеної для реалізації. В машинобудуванні - це заготівельні, обробні і складальні цехи, у металургії - доменні, сталеплавильні та прокатні. Допоміжні цехи здійснюють енергетичне, транспортне, ремонтно-будівельне та ремонтно-монтажне обслуговування основних цехів. Підсобні цехи призначені для виготовлення матеріально-речових компонентів виробництва: інструменту, оснащення, тари, нестандартного устаткування і т.п. Побічні цехи займаються утилізацією та переробкою відходів основного і підсобного виробництва (пресування і переплав стружки, виготовлення емаль-посуду, інших товарів споживчого попиту і т.п.). У виробничій структурі підприємства крім зазначених чотирьох груп цехів виділяють ще два господарства: складське і дворове.
Іноді однорідні цехи на великих підприємствах об'єднуються в корпусу. На невеликих підприємствах з відносно простим виробництвом створювати цехи недоцільно.
На малюнку 1 представлена ​​схема виробничої структури цеху.
Рис. 1...
