РЕФЕРАТ
На тему: Персонал підприємства
Зміст
1. Поняття, класифікація і структура персоналу підприємства
2. Визначення чисельності окремих категорій персоналу промислового підприємства
3. Кадрова політика і система управління персоналом підприємства
4. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми
Список літератури
1. Поняття, класифікація та структура персоналу підприємства
Персонал (трудові ресурси) підприємства - це сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку і досвід практичної роботи (діяльності).
Кадри - найчастіше це певна сукупність працівників даного підприємства, які мають достатньо високий рівень кваліфікації і значний стаж роботи.
Трудовий потенціал - потенціал (можливість діяльності) усієї сукупності працівників з урахуванням не тільки кількісних, але і якісних характеристик, тобто рівня освіти, ділових якостей і т. п.
Персонал підприємства класифікується за такими ознаками:
1. по участі в виробничої діяльності - персонал, зайнятий в основній діяльності (Виробничий персонал), та персонал, зайнятий в неосновної діяльності (Невиробничий персонал);
2. за характером виконуваних функцій - керівники, спеціалісти, службовці, робітники.
Персонал, зайнятий основною діяльністю (виробничий персонал) - сукупність працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів і заводоуправлінь, тобто усі працівники, зайняті у сфері виробництва або його обслуговування.
Персонал неосновної діяльності (невиробничий персонал) - працівники організаційних утворень, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом, - працівники житлово-комунального господарства, дитячих дошкільних та медичних установ, палаців і будинків культури, навчальних центрів та інших установ соціального призначення.
Керівники - працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів, із заступниками керівників та головними спеціалістами включно.
Фахівці - працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та інші роботи, зокрема, інженери, економісти, нормувальники, юрисконсульти, соціологи, менеджери з різних видів діяльності.
Службовці - працівники, що здійснюють підготовку та оформлення управлінської документації, облік та контроль, господарське обслуговування, тобто виконують суто технічну роботу (Діловоди, обліковці, архіваріуси, креслярі, стенографісти, офіс-леді і т. п.).
Робітники - працівники, які безпосередньо створюють матеріальні цінності або надають різноманітні послуги.
За кваліфікаційним рівню фахівці підрозділяються на фахівців: найвищої, вищої, середньої кваліфікації і фахівців-практиків.
Фахівці найвищої кваліфікації - працівники, які мають наукові ступені і вчені звання.
Фахівці вищої кваліфікації - працівники з вищою освітою та значним практичним досвідом.
Фахівці середньої кваліфікації - працівники з середньою освітою та певним практичним досвідом.
Фахівці-практики - працівники, що займають певні посади (інженерні, економічні), але не мають спеціальної освіти.
За рівнем участі в виробництві робочі підрозділяються на основних і допоміжних; за рівнем кваліфікації - на робітників високої кваліфікації, кваліфікованих робітників, робітників низької кваліфікації і некваліфікованих робітників.
Висококваліфіковані - робочі зі строком професійної підготовки понад 2-3 років та великим практичним досвідом, які можуть виконувати самі складні і відповідальні роботи.
Кваліфіковані - робочі зі строком професійної підготовки 1-2 року і чималим досвідом, які можуть виконувати складні роботи виробничого характеру.
Низькою кваліфікації - робочі зі строком професійної підготовки в кілька тижнів і певним досвідом роботи, які виконують нескладні роботи виробничого характеру.
Некваліфіковані робітники - допоміжний і обслуговуючий персонал без спеціальної підготовки.
Професія - вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.
Спеціальність - більш або менш вузька різновидність трудової Діяльності у межах професії.
Кваліфікація - сукупність спеціальних знань та практичних навичок, визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
Структура персоналу підприємства - відносне (Процентне) співвідношення окремих категорій персоналу в межах його загальної чисельності.
Загальні тенденції щодо зміни структури персоналу виробничої сфери:
В· інтенсивне перерозподіл працівників із промислового та аграрного секторів економіки в інформаційну та сферу обслуговування населення;
В· підвищення питомої ваги працівників розумової праці;
В· збільшення попиту на кваліфіковану робочу силу і зменшення частки мало-та некваліфікованої праці у зв'язку з об'єктивним зростанням інтелектуалізації процесів виробництва та управління;
В· розширення масштабів відтворення кваліфікованих працівників відповідно до сучасними вимогами соціально орієнтованої економіки.
2. Визначення чисельності окремих категорій персоналу промислового підприємства
Приблизна чисельність персоналу в розрахунковому році визначається з використанням методу коригування базової чисельності.
Більш точним є метод розрахунку планової чисельності персоналу на основі повної трудомісткості виготовлення продукції.
Чисельність основних робітників, зайнятих на ненормованих роботах, визначається за нормами обслуговування.
Чисельність керівників, фахівців і службовців розраховується, як правило, у відповідності з типовими штатами (штатними розписами). Допускається застосування методу прямого нормування, якщо дані щодо трудомісткості управління достовірні, або методу нормування управлінського персоналу з використанням кореляційної залежності.
3. Кадрова політика і система управління персоналом підприємства
Сучасна кадрова політика підприємства (фірми, корпорації) повинна відповідати ринковим умовам господарювання. Її головна мета - забезпечення сьогодні і в майбутньому кожного робочого місця і кожної посади персоналом відповідних професій та спеціальностей і належної кваліфікації.
Досягнення кінцевої мети кадрової політики суб'єктом господарювання має передбачати виконання певних функцій (заходів). Основні з них такі:
В· розробка та корекція в відповідно до мінливих умов господарювання стратегії формування та використання трудового потенціалу;
В· набір і формування необхідних категорій персоналу (відбір, професійна орієнтація, наймання, адаптація);
В· підготовка персоналу до відповідної професійної діяльності (Виробничо-технічне учнівство, загальна підготовка, підвищення кваліфікації, просування по службі);
В· оцінка персоналу (Контроль відповідності персоналу конкретним потребам виробництва, контроль висунення і службових переміщень);
В· мотивація дотримання режиму трудової діяльності і високопродуктивної праці;
В· постійний моніторинг безпеки праці (виробничо-господарської або іншої діяльності);
В· забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства (фірми, корпорації);
В· реалізація постійних зв'язків між керівництвом підприємства (фірми, корпорації) і представниками трудових колективів.
Загальна система управління персоналом складається з таких підсистем.
Умови праці: виконання умов психофізіології, ергономіки та технічної естетики праці; охорона праці і техніка безпеки; охорона навколишнього середовища.
Трудові відносини: аналіз і регулювання групов...
