РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет соціальної роботи, педагогіки і ювенологіі
Кафедра соціальних технологій
Реферат по В«ігротехніки і ігротехнологіі В»
В«Основні види ділових ігор та їх характеристика В»
Виконав: Маковецький Микита,
Студент 2-го курсу очного відділення
Перевірив: к. воєн. н. проф.
Макаров В.Є.
Москва 2009 р.
Зміст
Введення
Види ділових ігор
Ділова гра як метод активного навчання
Структура ділової гри
Загальна типологія ділових ігор
Порівняння ділової та рольової ігор
Порівняння організаційних і ділових ігор
Висновок
Список літератури
Введення
Останнім час ділові та імітаційні ігри знаходять все більш широке застосування в самих різних областях: в основному в економіці і політиці, а також у соціології, екології, адмініструванні, освіті, міському плануванні, історії. Розробляються імітаційні ігри і як спосіб комунікації між фахівцями різних областей, як особлива мова майбутнього.
При описі цього методу зустрічаються різні терміни. Зазвичай, якщо гра проводиться економістами, то вона називається діловою грою, рідше - управлінської або операційній. В сфері політики, міського планування, як правило, використовується термін "імітаційна гра ". Використання терміну "імітаційна гра" пов'язане з виділенням істотних характеристик цього методу. З одного боку, імітація розуміється дуже широко як заміна безпосереднього експериментування створенням і маніпулюванням з моделями, макетами, що заміщають реальний об'єкт вивчення. В соціальних науках широке поширення набула машинна імітація, реалізує формальну модель тієї чи іншої досліджуваної системи. З іншого боку, існують власне ігрові методи, в яких учасники беруть на себе певні ролі, вступають в безпосередню взаємодію один з одним, прагнучи досягти своїх рольових цілей. В основі ділової гри лежить імітаційна модель, проте реалізується дана модель завдяки діям учасників гри. Вони беруть на себе ролі адміністративних працівників чи політичних діячів і розігрують задану господарську, управлінську або політичну ситуацію в залежності від змісту гри.
Слід спеціально відзначити, що ділову або імітаційну гру необхідно відрізняти від інших активних методів навчання, з одного боку, і від методів соціально-психологічного тренінгу - з іншого. Складність полягає як у недостатньою теоретичної рефлексії даних емпірично сформованих методів, так і у відсутності тих теоретичних критеріїв, на основі яких можна було б проводити порівняння подібних практик та їх класифікацію.
Відмітною ознакою власне ділової або імітаційної гри є наявність імітаційної моделі (ні в так званих організаційно-діяльнісних, ні в рольових іграх імітаційні моделі не будуються).
З психологічної точки зору імітаційна модель може бути розглянута як задана в специфічної матеріальної формі орієнтовна структура відтворної діяльності. Дійсно, творець гри проробляє величезну роботу з аналізу норм, які організовують ту чи іншу професійну діяльність. І тільки виявивши приховані механізми, пружини, що визначають "закони" функціонування та розвитку тієї чи іншої діяльності, представивши ту чи іншу підлягає вивченню область чи проблему як самостійно функціонуючу систему, розробник може сконструювати ділову гру; часто для того щоб створити імітаційну модель, доводиться провести серйозну дослідницьку роботу. Організована на основі таким чином виділеної імітаційної моделі гра і дозволяє задати жорстку систему правил, облік яких призводить гравця до необхідності відображення гри як цілого, тобто до засвоєння орієнтовною структури відтворної діяльності.
Види ділових ігор
На сьогоднішній день в літературі існує велика різноманітність типологій і класифікацій ділових ігор. Наведемо приклади деяких з них. В залежності від того, який тип людської практики відтворюється в грі і які цілі учасників, розрізняють ділові ігри навчальні, дослідні, управлінські, атестаційні.
Крім зазначеної типології, в основу якої покладено критерії типу практики і цілей, дослідники виділяють і такі критерії як: час проведення, результат, методологія і т.п. Наприклад, класифікація ділових ігор Л.В. Єжової:
1. За часу проведення:
В· без обмеження часу;
В· з обмеженням часу;
В· гри, минаючі в реальний час;
В· гри, де час стисло.
2. За оцінці діяльності:
В· бальна або інша оцінка діяльності гравця або команди;
В· оцінка того, хто як працював, відсутня.
3. За кінцевим результату:
жорсткі гри - Заздалегідь відома відповідь (наприклад, мережевий графік), існують жорсткі правила;
вільні, відкриті гри заздалегідь відомого відповіді немає, правила винаходяться для кожної гри свої, учасники працюють над вирішенням неструктурованої завдання.
4. За кінцевої мети:
В· навчальні - Направлені на появу нових знань і закріплення навичок учасників;
В· констатуючі - Конкурси професійної майстерності;
В· пошукові - Направлені на виявлення проблем і пошук шляхів їх вирішення.
5. За методології проведення:
В· лункові ігри - будь салонна гра (шахи, В«ОзероВ», В«МонополіяВ»). Гра проходить на спеціально організованому полі, з жорсткими правилами, результати заносяться на бланки;
В· рольові гри - кожен учасник має або певне завдання, чи певну роль, яку він повинен виконати у відповідності з завданням;
В· групові дискусії - пов'язані з відпрацюванням проведення нарад або придбанням навичок групової роботи. Учасники мають індивідуальні завдання, існують правила ведення дискусії (наприклад, гра В«Координаційна РадаВ», В«Корабельна аваріяВ»);
В· імітаційні - Мають на меті створити в учасників уявлення, як слід було б діяти в певних умов (В«Міжцехове управлінняВ»
В· для навчання фахівців ПДО, В«ЗбутВ» - для навчання менеджерів з продажу та т.д.);
В· організаційно-діяльні гри (Г.П. Щедровицький) - не мають жорстких правил, у учасників немає ролей, ігри спрямовані на вирішення міждисциплінарних проблем. Активізація роботи учасників відбувається за рахунок жорсткого тиску на особистість;
В· інноваційні гри (BC Дудченко) - формують інноваційне мислення учасників, висувають інноваційні ідеї в традиційній системі дій, відпрацьовують моделі реальної, | Емой, ідеальної ситуацій, включають тренінги з самоорганізації;
В· ансамблеві гри (Ю.Д. Красовський) - формують управлінське мислення в учасників, спрямовані на вирішення конкретних проблем підприємства методом організації ділового партнерського співробітництва команд, що складаються з керівників служб.
На жаль, зазначена вище типологія, з одного боку, намагається задати многокритериальную сітку для аналізу, але, з іншого боку, їй не вдається уникнути деяких неточностей (наприклад, пункт 5, згідно з яким салонна гра, рольова гра це види ділових ігор). Ці похибки є досить типовими і зустрічаються і в інших типологиях.
В якості підстав класифікацій ділових навчальних ігор використовують і такі ознаки як:
В· ступінь формалізації процедури (В«жорсткіВ» і В«вільніВ» гри);
В· наявність або відсутність конфлікту в сценарії (ділові ігри в кооперативних ситуаціях, конфліктних ситуаціях з нестрогим суперництвом, в конфліктних ситуаціях зі суворим суперництвом);
В· рівень проблемності (перший рівень передбачає виявлення та постановку проблем, вимагають розв'язання при аналізі конкретної ігрової ситуації, другий рівень характеризується залученням студентів в соразмишленіе, в активний пошук шляхів і засобів розв'язання поставлених питань;
В· ступінь участі студентів у підготовці ділових ігор (ігри з і без домашньої підг...
