Державне освітня установа
вищого професійної освіти
КОМІ РЕСПУБЛІКАНСЬКА АКАДЕМІЯ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ І УПРАВЛІННЯ
ПРИ ЧОЛІ РЕСПУБЛІКИ КОМІ
Факультет управління
Кафедра державного та муніципального управління
Курсова робота
Організаційне поведінку:
сутність і основні категорії
Виконавець:
Студент 117 групи
Піженко Володимир Олегович
Науковий керівник:
канд. іст. наук, доц.
В.П. Чесноков
Сиктивкар
2008
Зміст
Введення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3-4
Глава 1. Сутність організаційного поведінки
В§ 1. Введення в організаційне поведінку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5-6
В§ 2. Об'єкт, предмет, цілі, завдання та методи дисципліни. . . . . . . . . . . . . . 6-9
В§ 3. Підходи до вивчення організаційної поведінки. . . . . . . . . . . . . . . 9-11
В§ 4. Моделі організаційного поведінки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11-15
Глава 2. Категорії поведінки в організації
В§ 1. Особистісний рівень поведінки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16-17
В§ 2. Групове поведінку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18-19
В§ 3. Фактори, що впливають на ефективність груп. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19-22
В§ 4. Поведінка в неформальних групах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23-25 ​​
Висновок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26-28
Бібліографічний список. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29-30
Введення
В даний час потрібні нові підходи до управління організацій, так як відбувається збільшення змін умов виробництва: прискорення нововведень, пошук висококваліфікованих кадрів, тісна взаємодія технологічних, соціально-економічних і політичних процесів, їх глобальний вплив на економіку. Зміст і набір дій і функцій, які здійснюються в процесі управління залежать від типу організації (ділова, адміністративна, громадська, освітня), від розмірів організації, від сфери її діяльності, від рівня в управлінській ієрархії (вище керівництво, управління середнього рівня, нижній рівень управління), від функції всередині організації та. Можна згрупувати всі види управлінської діяльності в чотири основні функції:
1) планування, що полягає у виборі цілей і плану дій по їх досягненню;
2) функція організації, за допомогою якої відбувається розподіл завдань між окремими підрозділами або працівниками встановлення взаємодії між ними;
3) керівництво, що складається в мотивуванні виконавців до здійснення запланованих дій і досягненню поставлених цілей;
4) контроль, що полягає в співвіднесенні реально досягнутих результатів з тими, які були заплановані.
Тому управління організацією - це, перш за все, управління людьми. Саме мистецтво управління поведінкою людей стає в сучасному суспільстві вирішальною умовою, що забезпечує конкурентоспроможність підприємств і організацій, стабільність їхнього розвитку. Також вивчення управління людськими ресурсами та використання результатів досліджень стає одним із шляхів удосконалення державної системи. За своїми властивостями людський ресурс істотно відрізняється від будь-яких інших використовуваних організаціями ресурсів, і, отже, потребує особливих методів управління. Тому наукові основи організаційної поведінки та їх застосування на практиці шляхом управління персоналом організацій перетворюються на важливе напрямок в області менеджменту.
Актуальність теми обумовлена ​​необхідністю постійного вивчення та узагальнення матеріалів досліджень в області організаційної поведінки в умовах реформування державних структур, зміни в суспільно-політичних, комерційних організаціях для вироблення найбільш оптимальної моделі поведінки в організації.
Практична значущість роботи продиктована потребою знання керівниками всіх рівнів основ організаційної поведінки для своєчасного і грамотного координування процесів поведінки, що виникають при управлінні в організації.
Об'єкт дослідження - процес формування спеціальної науки з управління людиною в організації.
Предмет дослідження - теоретичні основи дисципліни В«Організаційна поведінкаВ».
Мета роботи полягає в дослідженні сутності та основних категорій організаційної поведінки.
Завдання роботи: визначити внутрішню структуру дисципліни В«організаційна поведінкаВ»; виявити основні проблеми, що вивчаються в рамках даного предмета; розглянути підходи до вивчення дисципліни, розкрити основні моделі поведінки в організаціях; вивчити поведінку особистості в групі; розкрити властивості групового поведінки; визначити основні фактори, що впливають на поведінку в організації.
У даній роботі були використані такі методи дослідження як метод узагальнення і метод аналізу.
Глава I . Сутність організаційної поведінки.
В§ 1. Введення в організаційна поведінка
Організаційне поведінка - це наука, вивчає поведінку людей (індивідів і груп) в організаціях, з метою практичного використання отриманих знань для підвищення ефективності трудової діяльності людини [1]. Також організаційне поведінку можна визначити як розуміння, передбачення і управління людським поведінкою в рамках організацій. [2]
Поява поняття зазвичай пов'язують з доповіддю Р. Гордона і Д. Хауел в 1959р., в якому автори на основі аналізу результатів опитувань студентів і викладачів бізнес-шкіл прийшли до висновку, що майбутнім менеджерам-практикам недостатньо вивчення психології і, тому, необхідно створення такої навчальної дисципліни, яка охоплювала б широкий спектр питань, що стосуються поведінки людей і груп в організаціях. Ця дисципліна повинна була акумулювати досвід практичного менеджменту, управлінського консультування і в науковому плані грунтуватися на концепціях і теоріях не тільки психології, а й соціології, теорії організацій та інших областей знання. Підставою для об'єднання їх в дисципліну В«організаційна поведінкаВ» також став підвищений і виборчий інтерес фахівців до проявів якостей людської діяльності на всіх рівнях організації. Тому, якщо мова йде про органічних або гуманітарних моделях функціонування організації, виправдано припустити, що вони з'явилися під впливом розглянутої дисципліни. Багато достатньо поширені в даний час макроконцепціі менеджменту: студіюючої, адаптивної, креативної організації становлять важливі розділи дисципліни організаційної поведінки.
Структура дисципліни В«Організаційна поведінкаВ» була запропонована Г. Левіттом: психологічні явища, пов'язані з індивідуальним поведінкою людини і які можуть мати відношення до його життя в організації; феномени спілкування і взаємодії в парах; малі групи, що налічують до 20 учасників; взаємодія між малими групами; групи, в яких може брати участь до сотні осіб; явища, характерні для великих груп, що нараховують сотні й тисячі чоловік.
В§ 2. Об'єкт, предмет, цілі, завдання і методи дисципліни
Предметом організаційної поведінки є взаємозв'язок всіх рівнів системи управління з орієнт...
