Реферат
В«Організаційно-правові засади управління підприємствамиВ»
1. Засадничі правові ознаки підприємства
Підприємством є така організація, яка має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні відособлене майно, самостійний баланс або кошторис і розрахунковий рахунок у банку.
Підприємство характеризується наступними ознаками:
1) утворення юридичної особи, яка володіє правоздатністю, пройшло державну реєстрацію і має всі встановлені законодавством установчі документи (статут, засновницький договір). В випадку якщо підприємство є некомерційною організацією, воно може діяти на підставі загального положення про організації даного виду;
2) організаційна і управлінська структури. Органи управління підприємством в залежності від його виду та форми можуть бути обраними колективом або призначені вищестоящими керівниками. Організаційна структура створюється для досягнення поставлених цілей і завдань;
3) ім'я. Підприємство як юридична особа повинна мати своє найменування, в якому містяться організаційно-правова форма та в ряді випадків ще й вказівка ​​на мету, і характер його діяльності. Комерційним організаціям необхідно мати фірмове найменування;
4) місце знаходження, яке визначається державною реєстрацією та вказується в установчих документах (адреса, номер телефонів, факсів та інші відомості).
Таким чином, дані ознаки означають, що підприємство:
Гј затверджено в законодавчому порядку відповідним державним органом;
Гј має необхідні матеріальні і фінансові резерви і ресурси;
Гј розпорядженні необхідний кількістю працівників для здійснення своїх цілей і певного виду діяльності;
Гј володіє організаційною і управлінської структурами;
Гј як юридична особа несе відповідальність (економічну і правову) за своїми зобов'язаннями;
Гј має власне найменування (фірмовий знак) та юридичну адресу свого місця знаходження.
Менеджер повинен постійно стежити за тим, щоб не був знищений, ліквідований або змінений жоден з цих ознак в небажаному для підприємства напрямку.
Ринкові перетворення сприяли виникненню в нашій країні фірм за типом західних організацій. Основними рисами, які характеризують фірму, провідну господарську діяльність в російських умовах, є: суверенність, економічна відособленість, економічний інтерес і матеріальна відповідальність. Робота фірми контролюється як своїми власними силами, так і державними керуючими органами і організаціями (фінансово-кредитними та аудиторськими конторами, податковою інспекцією та податковою поліцією, органами прокурорського нагляду та ін.)
Разом з фірмою прийшло і супутнє їй поняття В«імідж фірмиВ». За своєю сутністю це образ фірми, який складається у людей, які споживають її продукцію або користуються її послугами, у партнерів і конкурентів, у громадськості і властей.
Фірмовий знак чи емблема повинні бути вибрані і виготовлені зі смаком, містити збірний образ продукції, повинні бути впізнавані і зрозумілі людям. Наприклад, фірмовий знак В«МерседесВ» відомий не тільки в Німеччині, але й у багатьох країнах світу.
Необхідно обережно підходити до найменування продукції, особливо споживчих товарів.
Не слід у найменуванні вживати без особливої вЂ‹вЂ‹необхідності іноземні слова, якщо вони є в рідній мові, і виражають необхідні значення. Однак фірмам, провідним комерційну та іншу діяльність за кордоном, треба або враховувати мову даної країни, або користуватися англійською, або позначати літерами латинського алфавіту, особливо якщо це стосується медичних товарів і послуг.
Різноманітність найменувань підприємств і фірм пов'язано з їх організаційно-правовими формами, що в свою чергу породжує певні особливості управління ними.
2. Господарські товариства, товариства і кооперативи
Господарські товариства
Цивільний кодекс Російської Федерації (частина перша) дає юридично точне тлумачення всіх видів господарських товариств.
До них відносяться: повне товариство, товариство на вірі, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство, дочірні і залежні товариства.
Господарські товариства являють собою комерційні організації, майно яких складається з часток (вкладів) засновників або учасників даного товариства. Товариства виступають власниками як вкладів, так і засобів і предметів праці, придбаних в ході його діяльності.
Повне товариство визнається таким, коли його учасники уклали договір і займаються підприємницькою діяльністю. При цьому кожен учасник може бути членом тільки одного повного товариства. В найменуванні товариства повинно бути вказано ім'я одного або декількох його учасників. Наприклад: повне товариство В«Сидоров і компаніяВ».
Учасники повного товариства несуть відповідальність за діяльність товариства всім своїм майном. Вони спільно вирішують все комерційні питання, а прибутки або збитки розподіляють пропорційно внеску в статутний капітал. Тут має місце розрив в інтересах дрібних вкладників і великих інвесторів, так як і ті й інші повинні затрачати кількість праці не пропорційно вкладеному капіталу, а на вимогу товаришів, проте прибутку отримувати В«по капіталуВ».
Товариство на вірі називають ще командитним товариством. Його учасники, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають по зобов'язаннях товариства своїм майном (повні товариші), мають одного або декількох учасників-вкладників (коммандітістов або компліментаріев), які несуть ризик збитків у межах зроблених внесків і не беруть участі у підприємницькій діяльності.
Законодавчо визначено право вкладника (коммандітіста) товариства на вірі:
Гј одержувати частину прибутку, належну на його частку;
Гј ознайомлюватися з річними звітами та балансами; може по закінченні фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад і ін
Товариство на вірі надає кілька великі можливості для управління майном та комерційною діяльністю, ніж повне товариство.
До переваг такого типу товариств слід віднести те, що його учасники звільняються від подвійного оподаткування. Вони платять тільки прибутковий податок і не платять податку на прибуток. Це свого роду В«плата за страх В», тобто плата за ризик втратити своє майно в результаті можливого банкрутства або інших невдач.
Товариство з обмеженою відповідальністю відрізняється від розглянутих товариств тим, що вища влада засновників належить загальному зборам. Воно вирішує питання про зміну статуту, про реорганізацію або ліквідації товариства, затверджує річні звіти, обирає ревізора (комісію). Поточне і оперативне управління здійснюється обраним на загальних зборах правлінням або одноосібним керівником, який може бути найнятим і не бути членом цього товариства.
Відмінною рисою цієї форми господарської діяльності є кількісний ознака - суспільство не може перевищувати встановленого законом межі числа учасників, інакше воно має бути перетворено в акціонерне товариство, а при невиконанні цієї умови - закрито, ліквідовано. Публічна звітність про ведення справ не обов'язкова, але перевірка його діяльності може бути проведена на вимогу будь-якого члена суспільства. Учасник товариства має право в будь-який час вийти з нього незалежно від згоди інших членів.
Товариство з додатковою відповідальністю в правовому відношенні аналогічно товариству з обмеженою відповідальністю. Відмінність полягає в тому, що тут передбачена субсидарную (колективна) відповідальність членів суспільства у разі банкрутства одного з учасників. Його відповідальність (борги) розподіляються між іншими учасниками пропорційно їх вкладам. Фірмове найменування такого товариства повинно містити, крім власного імені, ще...
