Введення
В умовах формування нових механізмів господарювання, орієнтованих на ринкову економіку, перед підприємствами різних країн встає необхідність працювати по-новому, рахуючись із законами та вимогами ринку, опановуючи новим типом економічної поведінки, пристосовуючи всі сторони виробничої діяльності до мінливої вЂ‹вЂ‹ситуації. У зв'язку з цим зростає внесок кожного працівника в кінцеві результати діяльності підприємства. Тому однією з головних задач для підприємств різних форм власності і є пошук ефективних способів управління працею, забезпечують активізацію людського фактора.
Для Республіки Білорусь одним із чинників успішного розвитку національної економіки є ефективна система мотивації праці, представляє собою відображення зовнішнього середовища, в якій формуються потреби, інтереси і цінності людини. Ринкові відносини наповнюють ці категорії цілком новим змістом.
Актуальність даної теми зумовлена ​​необхідністю формування адекватного змінених умов механізму мотивації, який є вирішальним причинним чинником результативності діяльності людей у будь-якої організації.
Метою даної роботи є вивчення зарубіжних моделей мотивації персоналу та їх використання в Республіці Білорусь. Для досягнення даної мети поставлені наступні завдання:
- дати характеристику теоретичних основ мотивації персоналу в організації;
- розглянути питання, що стосуються задоволеності персоналу роботою в організації;
-показати зарубіжні моделі мотивації і можливості їх застосування в організаціях Республіки Білорусь;
- провести емпіричне дослідження на конкретному підприємстві
Об'єкт курсової роботи: персонал підприємства.
Предмет: формування мотивації і задоволеності персоналу.
Гіпотеза: існує необхідність/потреба формування мотивації і задоволеності персоналу роботою в організації.
-->p>
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ В ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1 Поняття і сутність мотивації як функції управління
Одним з найважливіших питань управління є забезпечення належної мотивації персоналу до повсякденної трудової діяльності. Ефективне управління людиною пов'язане з його мотивацією, оскільки саме вона виступає безпосередньою причиною його поведінки. Розробити систему дієвих форм і методів управління працівниками можна, тільки знаючи, що рухає людиною, що спонукає його до діяльності, які мотиви лежать в основі його поведінки в організації. Саме тому проблема мотивації є обов'язковою складовою роботи будь-якого сучасного менеджера. Мотивація - це процес спонукання людини до певної діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації з допомогою внутрішньоособистісних і зовнішніх факторів [1].
Сутність функції мотивації полягає в тому, щоб персонал організації виконував свою роботу відповідно до делегованих йому правами та обов'язками, згідно прийнятим управлінським рішенням. Оскільки мотивація персоналу впливає на продуктивність праці, то одне з основних завдань менеджера полягає в тому, щоб спрямувати зусилля працівників на досягнення цілей організації.
В Нині ефективне управління персоналом є однією з найважливіших завдань для будь-якої організації. Співробітники організації, їх знання, навички і досвід, чи не найголовніший джерело підвищення ефективності і зниження витрат організації. Системи оплати праці на основі компетентності персоналу, якості і своєчасності виконання співробітниками завдань, необхідні для розвитку організації в умовах високої конкуренції. Вся діяльність людини обумовлена ​​реально існуючими потребами. Люди прагнуть або чогось досягти, або чогось уникнути. У вузькому сенсі слова "мотивована діяльність "- це вільні, обумовлені внутрішніми спонуканнями дії людини, спрямовані на досягнення цілей, реалізацію інтересів [2].
В мотивованої діяльності працівник сам визначає міру дій у залежності від внутрішніх спонукань і умов зовнішнього середовища.
Мотивація праці - це прагнення працівника задовольнити потреби (одержати певні блага) допомогою трудової діяльності. У структуру мотиву праці входять: потреба, яку хоче задовольнити працівник; благо, здатне задовольнити цю потреба; трудове дію, необхідне для одержання блага; ціна - витрати матеріального і морального характеру, пов'язані зі здійсненням трудового дії. Для формування трудової мотивації найбільшу значимість має характер засвоєних індивідуумом трудових норм і цінностей, що додають сенс всієї подальшої трудової діяльності, що визначають спосіб життя. [20] У професійну трудову діяльність людина вступає з вже сформованим ціннісним свідомістю. Він знає, які інтереси хотів би реалізувати за допомогою праці. Реальна виробнича середу змушує його трансформувати ціннісні орієнтації, "приземлити" їх. Так формується другий, практичний пласт трудового свідомості, обумовлений, з одного боку, ціннісними орієнтаціями особистості, а з іншого - конкретними обставинами професійної трудового життя. Практичні вимагати до роботі обумовлюють конкретну мотивацію, яка, на відміну від ціннісного свідомості, що визначає зміст і перспективні цілі трудової діяльності, зумовлює в основному вибір шляхів і способів їх реалізації [3]. Мотивація праці - найважливіший фактор результативності роботи, і в цій якості вона складає основу трудового потенціалу працівника, тобто всієї сукупності властивостей, що впливають на виробничу діяльність. Трудовий потенціал складається з психофізіологічного потенціалу (здібностей і схильностей людини, його здоров'я, працездатності, витривалості, типу нервової системи) і особистісного (Мотиваційного) потенціалу. Мотиваційний потенціал відіграє роль пускового механізму, що визначає, які здатності й у якому ступені працівник буде розвивати і використовувати в процесі трудової діяльності. Мотивація - це процес створення таких умов, що регулюють трудові відносини, в рамках яких у працівника з'являється потреба самовіддано трудитися, так як це для нього єдиний шлях досягнення свого оптимуму в задоволенні потреб. Мотивація - це процес сполучення цілей компанії і цілей працівника для найбільш повного задоволення потреб обох, процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення спільних цілей. Мотивація - це створення умов ототожнення інтересів організації і працівника, при яких те, що вигідно і необхідно одному, ставало настільки ж необхідно і вигідно іншому [4].
Існують різні способи мотивації, з яких можна виділити наступні:
Гј Нормативна мотивація - спонукання людини до певної поведінки за допомогою ідейно-психологічного впливу: переконання, навіювання, інформування, психологічного зараження тощо;
Гј Примусова мотивація, грунтується на використанні влади і загрозі погіршення задоволення потреб працівника у випадку невиконання їм відповідних вимог;
Гј Стимулювання - вплив не безпосередньо на особистість, а на зовнішні обставини за допомогою благ - стимулів, що спонукають працівника до певної поведінки.
Перші два способи мотивації є прямими, так як припускають безпосереднє вплив на людину, стимулювання є непрямим способом, оскільки в його основі лежить вплив зовнішніх чинників - стимулів.
Основні завданнями мотивації виступають наступні [21]: 1) Формування у кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації в процесі праці;
2) Навчання персоналу і керівного складу психологічним основам внутріфірмового спілкування;
3) Формування в кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом із використанням сучасних методів мотивації [5].
Для рішення зазначених задач застосовуються різні методи мотивації. Розглянута як процес мотивація, теоретично може бути представлена ​​у вигляді шести наступних одна за одною стадій [22]:
- виникнення потреб;
- пошук шляхів усунення потреби; - ...
