ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПРИРОДА КОНФЛІКТІВ В УПРАВЛІННІ
1.1 Сутність та структура конфлікту
1.2 Класифікація та функції конфліктів
2. КОНФЛІКТИ І МЕТОДИ ЇХ ВРЕГУЛЮВАННЯ
2.1 Діагностика конфліктів
2.2 Профілактика конфліктів
3 .. КОНФЛІКТИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РОСІЇ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЇХ УСУНЕННЯ
3.1 Характерні риси конфліктів на підприємствах
3.2 Рекомендації по вирішенню конфліктів
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальність теми. В«Конфлікт - Це відкрите зіткнення між членами колективу, яке характеризується їх протиборством на основі протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок і тощо) В».
Всередині організації конфлікт завжди може бути залагоджено тими чи іншими способами за кінцевий час, але умови боротьби у зовнішній середовищі організації неминуче позначаться на появу конфліктів всередині організації. Найпростішим варіантом такого конфлікту є брак ресурсів у зовнішньому середовищі, що змушує організацію працювати в умовах дефіциту ресурсів, і у внутрішньому середовищі за них також виникне необхідність боротьби.
Є ще одне визначення конфлікту, як В«відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути окремими особами або групами. Кожна сторона робить все, щоб була прийнята її точка зору або мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме В».
Сучасна точка зору полягає в тому, що навіть в організаціях з ефективним управлінням деякі конфлікти не тільки можливі, але навіть можуть бути бажані.
У багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає озвучити велике число альтернатив або проблем. Це робить процес прийняття рішення групою ефективнішим, дає людям можливість висловити свої думки і тим самим задовольнити свої особисті потреби в повазі до себе, що також може привести до більш ефективного виконанню планів.
Аналіз вивчених джерел та літератури. Обрана тема досить актуальна в сучасному суспільстві. Її опрацювання робили багато авторів як за кордоном, так і в Росії. Найбільш відомі роботи вітчизняних авторів: І.Є. Ворожейкін, А.Я. Кибанов, Д.К. Захаров, А. Комаров, Е.Комаров, В.П. Ратніков та інші.
Мета - на основі досліджень конфліктів у сфері управління на підприємствах Росії дати рекомендації щодо їх врегулювання.
Завдання:
- розглянути природу, сутність і структуру конфліктів;
- показати методику врегулювання конфліктів, методи діагностики і профілактики;
- дослідити конфлікти на підприємствах Росії, показати загальні принципи, правила, рекомендації, використовувані при управлінні конфліктами.
Теоретико-методологічною основою в курсовій роботі послужили структурний, системний і аналітичний підходи.
Хронологічні рамки дослідження: 10-ті роки ХХI століття.
Об'єкт дослідження - управління персоналом.
Предмет дослідження - конфлікти в сфері управління.
1. ПРИРОДА КОНФЛІКТІВ В УПРАВЛІННІ
1.1 Сутність і структура конфлікту
Конфлікт - явище соціальне, породжене самою природою суспільного життя. Він безпосереднім чином висловлює ті чи інші сторони соціального буття, місце і роль людини в ньому.
Соціальні зв'язки, властиві суспільству як складній системі та цілісному утворенню, мають стійкий характер і відтворюються в історичному процесі, переходячи від одного покоління людей до іншому. Вони реальні, оскільки здійснюються при спільній діяльності в певний час і для досягнення конкретних цілей. Ці зв'язки і відносини встановлюються не по-чиєї примхи, а об'єктивно, під впливом тих умов, в яких людина існує, здійснює вчинки, творить.
До того ж суспільство не є проста сукупність індивідів і їх взаємозв'язків. Представляючи собою цілісну систему з характерним для неї якісним станом, воно первинно по відношенню до окремої особистості. Кожен індивід, народжуючись, застає оформлену структуру раніше сформованих зв'язків і в міру своєї соціалізації включається в неї, засвоює стали на той час доступними людям знання і цінності, що визначилися норми поведінки.
Слід враховувати також і те, що саме головне для людини - це приналежність до спільноти собі подібних. Обставини життя людини з найдавніших часів складалися таким чином, що йому було призначене співпраця з іншими людьми. Разом з тим в процесі взаємодії індивідів і ускладнення соціальних зв'язків на певному щаблі суспільного розвитку у взаємних відносинах поряд із співпрацею стали проявлятися суперництво, конкуренція, психологічна несумісність, протилежність інтересів і вибору засобів досягнення цілей. Загострення подібних протиріч, їх ескалація привели в кінцевому рахунку до активного протиборства, конфліктів.
Правомірно вважати, що міжособистісний конфлікт - один з йдуть в глибини тисячоліть способів взаємодії людських істот. Він, мабуть, набув поширення раніше внутрішньоособистісних конфлікту, так як відносини між окремими людьми передували спілкуванню індивіда із самим собою, його автокоммунікаціі. Призначення конфлікту було і є подолання надмірно загострення протиріч, знаходження оптимального виходу з виниклої протистояння, підтримання взаємодії суб'єктів соціальних зв'язків в умовах серйозного розбіжності їхніх інтересів, оцінок, цілей.
Недарма так високо ставиться дотримання виробленого за багато століть В«золотого правилаВ», за яким людина в відносинах з іншими людьми повинен виявляти лояльність, розташування, терпимість і добру волю, бути справедливим, доброзичливим, поважним і ввічливим, тобто будувати своє спілкування з оточуючими на такий доброзичливої основі, як взаємна довіра, надійність в словах і на ділі. Всякі взаємини, як ділові, так і суто особистісні, ефективні тільки при поступливості і стриманості сторін, чесному партнерство, обопільній прагненні до залагодженню розбіжностей і конфліктів, якщо вони трапляються.
Так повинно бути, але не завжди буває в дійсності. У реальному житті будь-яка людина, кожна людська спільність стикаються з важко вирішуються проблеми, різного роду обмеженнями. Людина в процесі взаємодії з іншими суб'єктами проявляє властиве йому ставлення до партнерів, яке завжди накладає свій відбиток на характер спілкування і соціальних зв'язків, може породжувати протиріччя і напруженість, непримиренність і ворожнечу, деформувати безпосередні контакти. До цього слід додати відхиляється, так зване девіантну поведінку: пияцтво, наркоманія, правопорушення, екстремізм і т.п. Відхиляється від норми може характеризуватися не тільки негативне, на межі порочного поведінку.
Конфлікт повинен сприйматися цілком нормальним суспільним явищем, властивістю соціальних систем, процесом і способом взаємодії людей. Як і людина, суспільство за самою своєю природою не може бути абсолютно досконалим, ідеальним, безконфліктним. Дисгармонія, протиріччя, конфлікти - постійні і неминучі складові частини суспільного розвитку.
Конфлікт - явище усвідомлене, дія обдумане. Свідомість в його індивідуальної і суспільної формах являє собою сукупність ідей і поглядів, почуттів, звичок і звичаїв. Воно охоплює все багатство духовної культури - тієї В«другої природиВ», що сотворена людьми.
Наявність свідомого початку принципово відрізняє суспільство від природної природи, матеріального світу в цілому. Дійсно, природа існує поза і незалежно від свідомості. Матерія первинна, а свідомість вдруге, оскільки матерія передує свідомості, яке виникає багато пізніше, будучи властивістю особливим чином високоорганізованої матерії - мозку. Суспільство ж являє собою щось інше, в ньому пр...
