ПЛАН
Введення
1. Поняття та методологічні основи розробки іміджу викладача
2. Формування іміджу викладача
3. Вплив іміджу Вузу на імідж викладача
Висновок
Список використаної літератури
Як з ряду слів складається мова,
З сукупності тіней - певні
образи, так з маси осягнути фактів,
складаються у зв'язку один з одним,
народжується знання в його піднесеному,
кращому сенсі.
А.М. Бутлеров
Введення
Змінилася соціально економічна і політична ситуація в РК спричинила за собою зміни як у життя соціальних груп, так і в житті окремо взятої людини. Поворот до особистості як центру суспільної системи зумовив зростання значущості людської індивідуальності. Яскраво виражену соціальну значимість набувають особливості людини, її здібності, професійна підготовка, сприйнятливість до нововведень, готовність до творчого пошуку та контакту. Необхідність формування нового стилю соціальної поведінки, що відповідає завданням сучасного етапу розвитку суспільства, веде до актуалізації проблем, пов'язаних з таким явищем як імідж і викликає нагальну потребу в вивченні умов та механізмів його виникнення і функціонування в суспільстві.
За обсягом і змістом поняття імідж стало міждисциплінарним, формувалося в категоріальному полі багатьох наук і інтерпретувалося відповідно до їх особливостями, цілями і завданнями. При цьому у свідомості сучасної людини все більше закріплюється уявлення про імідж як про певну цінності, від наявності та якості якої залежить життєвий успіх і успішність будь-якої діяльності.
В даний час формування позитивного іміджу стає актуальною проблемою не тільки в політичній та діловій сферах, а й у діяльності викладачів вищої школи, завдання яких готувати висококваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців.
1. Поняття та методологічні основи розробки іміджу викладача
Поняття "Імідж" від (лат. imago - образ, від англ. Image - образ) отримало широке використання і додаток в самих різних галузях знання: соціології, психології, політології, антропології, культурології.
На відміну від самого поняття В«іміджВ», яке сформувалося недавно, імідж, як явище суспільного життя, існував, ймовірно, на всіх етапах розвитку людського суспільства. Непрямим підтвердженням того, що турбота про належному іміджі була властива людині в різні епохи, можуть служити збережені прізвиська історичних осіб: Річард Левине Серце, Ярослав Мудрий, Іван Грозний, Філіп IV Красивий.
Кожна епоха створює якийсь набір типових іміджів, в яких кристалізує свою сутність. Німецький дослідник XIX століття Е. Фукс підкреслював, що суспільство відображає себе В«Не тільки в ідеологіях, філософії, науці, системах права, ... але і в правилах поведінки і в своїх уявленнях про тілесну красу ... В».
Великий інтерес для сучасної іміджелогії представляє теорія основоположника гуманістичної психології Абрахама Маслоу, який створив ієрархію базових людських потреб. До них він відніс фізіологічну потребу, потреба в безпеці, потреба в приналежності і любові, а також потреба людини у визнанні й самоактуалізації. Він вважав незаперечним той факт, що кожна людина потребує стійкої і, як правило, високій оцінці власних достоїнств, кожному необхідно схвалення оточуючих і можливість поважати самого себе. Дуже важливими є також бажання і прагнення людини, пов'язані з поняттям В«досягненняВ». Людині необхідно відчуття власної могутності, адекватності, компетентності, упевненості і свободи.
Л. Маслоу виділяє потребу людини в репутації або в престижі, які розуміються як повага оточуючих, завоювання статусу, уваги, визнання заслуг, слави. Зауважимо, що досягнення усіх цих соціально значущих категорії неможливо без створення адекватного, позитивного оцінюваного іміджу, відповідного очікуванням і уявленням оточуючих.
Проблемам соціальної ідентифікації приділив увагу і 3. Фрейд. Він пов'язував це явище з протиставленням любові до власної групі і агресії по відношенню до іншим. Розподіл людей на В«своїхВ» і В«не своїхВ», прагнення бути впізнаваним для своїх і прийнятим в їх коло [1].
Аналіз наукової психолого-педагогічної літератури показав недостатню розробленість педагогічної іміджелогії, як нової галузі знання. Незважаючи на те, що основоположник вітчизняної іміджелогії В.М. Шепель підкреслює необхідність вивчення і формування іміджу педагога, тим не менш, грунтовних робіт, присвячених специфіці іміджу педагога і особливо викладача вищої школи, його функцій, структурі та особливостей формування в даний час немає.
Але в цілому, варто відзначити важливо наступних тез:
1) Імідж викладача вищої школи є гармонійною сукупністю зовнішніх і внутрішніх характеристик, що складають його структуру, включає типові і індивідуальні риси й визначає готовність і здатність викладача до взаємодії з суб'єктами освітнього простору.
2) Структура іміджу є основою для побудови динамічної моделі іміджу викладача, що включає в себе ядро ​​іміджу (природний компонент), внутрішній рівень (особистісний, професійний, поведінковий компоненти) і зовнішній рівень (візуальний, аудіальпий, ольфакторний, кінестетичний компоненти), при домінуюче вплив професійного компонента.
3) Формування іміджу викладача вищої школи - поетапний процес, ефективність створення якого обумовлено рядом умов: 1) розвиток у викладачів інтересу до себе і до світу; 2) усвідомлення викладачем необхідності формування позитивного іміджу; 3) прояв власної активності викладача при роботі над своїм іміджем, 4) знання вимог студентської аудиторії до особистості та діяльності викладача; 5) виявлення початкового рівня розвитку якостей, що складають позитивний імідж викладача, 6) оволодіння педагогом прийомами самопізнання і самооцінки, а також навичками самоіміджірованія і проектування індивідуального іміджу; 7) дотримання принципу систематичності при формуванні іміджу; 8) дотримання принципу багатоманітності форм і методів роботи з формування і корекції іміджу.
4) Ефективному формуванню іміджу викладача вузу сприяє використання в цьому процесі типології іміджу викладачів, що дозволяє визначити найбільш підходящий типаж і реалізувати або змінити свій первинний імідж.
2. Формування іміджу викладача
Вивчення практики педагогічної діяльності дозволило виділити ряд протиріч, головне з яких полягає в тому, що в сучасному, що втратив багато колишні орієнтири суспільстві професія викладача вищої школи втратила колишні висоти і необхідність її реабілітації не викликає сумніву, разом з тим до діяльності та особистості вузівського педагога, як і раніше, пред'являються високі вимоги.
При розробці даної проблеми акцент необхідно зробити на тому, що система професійного та післядипломної освіти приділяє достатньо уваги підвищенню кваліфікації викладачів вузу, його професійної компетентності. Але формування педагога як гармонійно розвиненої суб'єкта, у якого якості розуму вдало поєднуються з фізичної розвиненістю, зовнішньої привабливістю, хорошими манерами, володіє адекватною самооцінкою і розвиненою В«Я-концепцієюВ», часто залишається поза полем діяльності освітніх установ, тоді як останнє часто стає детермінантою формування успішної професійної діяльності. У цьому полягають основні протиріччя, які обумовлюють важливість глибокого наукового аналізу і вивчення особливостей іміджу викладача та умов його формування [2].
Імідж викладача вищої школи - це така інтегральна характеристика, яка включає в себе сукупність зовнішніх і внутрішніх індивідних, особистісних, індивідуальних і професійних якостей педагога, яка сприяє ефективності педагогічної діяльності. Досягнення такої гармонійної сукупності якостей вимагає від викладача усвідомленості дій, що в свою чергу неможливо без рефлек...
