Робота на тему:
Дивізіональна структура управління
2006
План
План. 2
Введення. 4
Глава 1. Основи методики побудови організаційних структур управління соціально-економічними системами. 7
1.1. Умови застосування дивізіональної структури .. 7
1.2. Умови застосування матричної структури .. 8
1.3. Дивізіональна структура управління. 9
Глава 2. Трансформація системи стимулювання персоналу при переході організації від лінійно-функціональної структури управління до дивізіональної. 17
2.1. Перехід від лінійно-функціональної до дивізіональної структурі. 17
2.2. Еволюція організаційних структур: від лінійної до дивізіональної
2.3. Стратегія та система управління. 21
Глава 3. Дивізіональні структури управління: продуктова, споживча та регіональна. 24
3.1. Продуктова структура. 25
3.2. Споживча структура. 26
3.3. Регіональна структура. 26
3.4. Чистий проектна структура. 28
Висновок. 29
Список літератури .. 33
Додаток № 1. 34
Введення
У сучасних умовах виробничі системи перетворюються на багатофакторні соціально-економічні системи, в яких здійснюються виробнича, маркетингова, виховна, інформаційна та інші види діяльності колективу. [1] Всі ці види діяльності протікають в рамках будь-якої соціально-економічної системи, тому успіх функціонування підприємства в значній мірі залежить від правильності побудови всіх видів діяльності, виділення з великого числа схожих функцій і закріплення їх за певними ланками. У свою чергу, кожна ланка не може знаходитися як би в підвішеному, незалежному положенні, тобто воно повинно взаємодіяти з іншими ланками в рамках певної організації, а часто координувати їх діяльність. Таким чином, кожна соціально-економічна система повинна мати свою організаційну структуру управління, яка буде представляти собою упорядковану сукупність зв'язків між ланками і працівниками, зайнятими рішенням управлінських завдань, що буде відповідати її успішному функціонуванню. [2]
В даний час існують такі типи організаційних структур управління як ієрархічні й адаптивні. До ієрархічним структурам відносять: функціональну і дивізійну структуру, а до адаптивних або органічним - проектну та матричну. Кожна з цих організаційних структур управління мають свої достоїнства і недоліки, які необхідно враховувати при їх виборі.
Більшість керівників задаються питанням: Як вибрати підходящу модель організаційної структури.
Кожен тип організаційної структури управління має свою область застосування, де вона діє найбільш ефективно. Як правило, підрозділи таких компаній тісно пов'язані між собою і вносять значний внесок у виробництво кінцевої продукції. Відповідно, надання їм дивізіональної автономії може підірвати злагодженість виробничого процесу. В організаціях, які використовують функціональну структуру управління, процес праці є відносно простим або може бути розділений на ряд простих операцій, піддаються стандартизації.
Актуальність роботи виражена в тому, що будь-яка організаційна структура управління заслуговує великої уваги з боку управлінців, і кожний її вид має право на існування і більш того, має свою область застосування, де діє найбільш ефективно.
Так само, на кожному ступені розвитку компанії можуть змінювати види організаційних структур, переходячи від простих до складних і навпаки. Але в будь-якому випадку структура управління повинна відповідати стратегії компанії, у разі зміни якої необхідно міняти і організаційну структуру, інакше вона буде гальмувати розвиток фірми в цілому.
Актуальність вибору ефективної структури управління пояснюється, насамперед, тим, що для продуктивної роботи компанії і своєчасного реагування на постійно змінюються зовнішні і внутрішні фактори їй необхідна найбільш відповідна для неї управлінська структура, здатна з часом видозмінюватися і модернізуватися. [3]
Особливо актуальна проблема вибору і застосування управлінських структур в даний час для Росії. Це обумовлено декількома причинами. По-перше, більшість російських підприємств потребують суттєвої реструктуризації або, по Щонайменше, оздоровленні та вдосконалення управління. Традиційні управлінські структури, що застосовуються на підприємствах протягом декількох десятків років без істотних змін, в даний час не в змозі забезпечити ефективну роботу і тільки посилюють ситуацію, підштовхуючи підприємство до кризи. [4]
Мета курсової роботи укладена у вивченні інструментів взаємодії застосування структур, якщо в організації виявляється недостатньо стандартних механізмів координації робочих завдань. Як правило, вони використовуються функціональними структурами для підвищення ринкової орієнтації своїх підрозділів, а дивізіональна структура - Для посилення функціональної спеціалізації своїх дивізіонів.
Глава 1. Основи методики побудови організаційних структур управління соціально-економічними системами
1.1. Умови застосування дивізіональної структури
Простота і одноманітність операційної діяльності дозволяють використовувати функціональну структуру багатьом фірмам зі сфери послуг, зокрема, страховим та телефонним компаніям, готелям. Таку структуру застосовують пожежні команди, рятувальні служби, авіаційні компанії. Діяльність персоналу подібних організацій жорстко регламентується інструкціями.
Тим не менш, функціональні структури, чітко працюючі в стабільних ситуаціях, виявляються занадто неповороткими в умовах динамічного зовнішнього середовища, що характеризується швидкою зміною споживчих переваг, швидкими технологічними змінами, широкою номенклатурою продукції, а також для компаній, що оперують на ринках багатьох країн. [5]
Перехід до дивізіональної формі доцільний тоді, коли з'являється ринкове різноманітність і компанія здатна отримати додаткові переваги за рахунок диференціації своїх продуктів під вимоги різних ринків. [6] Основною умовою застосування дивізіональної структури управління є широка номенклатура ключовий продукції, значна диференціація ринків по клієнтам і регіонам, великі розміри виробництва. Дивізіональна структура також застосовується компаніями, які стають занадто великими, щоб бути втиснутими в три-чотири функціональних департаменту.
Для компаній, перехідних до дивізіональних структур управління ключовим чинником конкурентоспроможності стає задоволення специфічних вимог цільових ринків, а не якість виконання функціональних завдань. [7]
У таких компаніях повинна бути відсутньою тісна залежність між ринково орієнтованими підрозділами, а також відсутні обмеження по неподільному виробничому устаткуванню.
Позитивний ефект від переходу до дивізіональної структури управління наступає тільки в тому випадку, якщо вигоди від диференціації перевищують витрати від дублювання функцій.
1.2. Умови застосування матричної структури
Умовами застосування матричної структури управління є: неможливість або небажання організації обмежитися тільки одним принципом групування, трудовий процес складний і не піддається стандартизації, домінує інноваційний характер діяльності, зовнішнє середовище динамічне і непередбачуване.
матричних структуру використовують фірми, які не хочуть вибирати між регіональними та товарним групуванням. Менеджер по товару одночасно підзвітний віце-президенту по даній товарній групі і регіональному віце-президенту.
Матричні структури застосовуються дослідницькими організаціями та фірмами, Спеціалізується на управлінському консалтингу. При цьому відбувається накладення проектної структури на функціональну. Вони бувають, корисні для організації інноваційних підрозділів у компаніях, що працюють у сфері високих технологій, таких, як авіакосмічна промисловість, телекомунікац...
