Зміст
ВСТУП
1. ДИНАМІКА ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1 Процеси: поняття, елементи, класифікації
1.2 Принципи процесуалізації
2. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДИНАМІЧНОЇ
ОРГАНІЗАЦІЇ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Дослідження систем управління в менеджменті, як правило, переслідують дві основні мети: аналіз (Діагностика) існуючих структур управління і синтез (проектування) структур управління. Застосування будь-якої системи управління визначається низкою факторів: цілі фірми, організаційна поведінка, основні завдання та методи діяльності, історично сформовані традиції в фірмі, національні особливості суспільства, характер і рівень мінливості зовнішнього і внутрішнього середовищ фірми і т.д. У науковій літературі зазначається, що найбільш значущими факторами є характер і рівень мінливості зовнішнього і внутрішнього середовищ фірми і специфіка її діяльності.
Актуальність даної теми досить значима для теорії організації, адже надзвичайно важливим обставиною є те, що майже у всіх роботах по загальній теорії систем розглядаються саме питання опису поведінки систем, при якому залишається в тіні джерело руху і розвитку системи, тобто здійснюється, якщо можна так би мовити, кінематичний підхід. У методологічному відношенні більш важливою представляється саме ця сторона, ігнорувала загальною теорією систем. Якщо вірно, що всі колізії буття системи укладені в її внутрішньому і зовнішньому взаємодії, то природно покласти в основу загальної теорії систем деяку сукупність феноменологічних положень, що відображають причинно-наслідкові відносини систем, тобто представляють основні моменти поведінки систем в їх внутрішньому і зовнішньому взаємодії. Іншими словами, чи не слід створити спільну теорію систем за образом динаміки Ньютона, яка встановлює в своїх вихідних положеннях сукупність причинно-наслідкових механічних відносин тіл, на основі яких міцно покоїться В«теорія механічних системВ». Але тоді загальна теорія систем у загальну теорію динаміки, на основі якої можна розглянути динамічну організацію взагалі і її різні принципи.
Шлях в динаміку систем проходить через поняття структури. Говорячи повніше, дослідження динаміки системи безпосередньо пов'язано, а точніше передбачає знання однією з найважливішою її сторін - структури. Разом з тим, проблема структури і поза зв'язку з загальною динамікою систем має велике значення для всіх наук у зв'язку з розвитком структурно-системного методу дослідження. В останні роки проблема структури привертає до себе увагу широкого кола дослідників.
І дійсно, все навколишнє створюється, існує, реалізується і розпадається в русі. Складаючись випадково або здійснюючись цілеспрямовано, саме рух у вигляді послідовності взаємодій виражає сутність всього відбувається. Складається послідовність вже є формою хронологічній організації.
Перші спостереження та узагальнення велися саме в хронологічній послідовності, заклала тимчасової, що обумовило історичний підхід до досліджень. Хронологічна і логічна послідовність стають єдиною основою організаційного дослідження і цілеспрямованого впливу. Цим обумовлюється пріоритет вивчення динамічної організації як основи формування і сутності функціонування усього навколишнього і власне людини.
Предметом дослідження виступає значення динамічної організації в теорії організації.
Об'єктом дослідження виступає динамічна організація.
В процесі написання даної курсової роботи були поставлені наступні завдання:
1. Всебічне описати динаміку організації.
2. Викласти основні теоретичні аспекти динамічної організації.
3. Коротко і тезисно підведемо підсумки виконаної курсової роботи.
Структурно робота складається з вступу, двох розділів, одна з яких з підпунктами, висновку і списку використаної літератури.
1. Динаміка організації
1.1 Процеси: поняття, елементи, класифікація
Форма динамічного існування системи - процес - єдине послідовне і якісно певний рух системи.
Процеси, в яких бере участь система, можуть протікати як в організованій, так і в неорганізованої формі. Неорганізовані процеси деструктивні. Вони ведуть до порушення рівноваги системи і її руйнування. Збереження рівноваги і цілісності системи забезпечують організовані процеси. Формування організованих, внутрішньо впорядкованих процесів визначається як динамічна організація або процесуалізації.
Для живих систем динамічна організація має абсолютне значення. По-перше, сама життєдіяльність живих систем є організованим процесом. По-друге, існування живих систем можливо тільки в рамках відносно вузьких меж гомеостазису. Втриматися у цих кордонах система може лише у процесі організованого і чітко орієнтованого руху. По-третє, існування живих систем відбувається в постійному, інтенсивному і різноманітному взаємодії із зовнішнім середовищем, вплив багатьох чинників якої спрямовано на придушення життєдіяльності. По-четверте, для багатьох елементів зовнішньої середовища, активно взаємодіють з системою, характерна висока мінливість, визначувана безліччю різноманітних факторів.
В своєму існуванні кожна жива система проходить певний життєвий цикл, включає фази від освіти до загибелі системи. Для кожної фази життєвого циклу характерні свої якісно певні процеси, що розрізняються спрямованістю, глибиною і швидкістю змін, що відбуваються в системі, в рівні її організованості, потенціалі, викладі в середовищі. Таким чином, можна говорити про класифікацію процесів за фазами життєвого циклу системи.
1. Процеси освіти системи як нової якісної визначеності мають чітко фіксовані початкові і корінні точки: В«Система починає формуватисяВ» і В«формування системи завершеноВ». В процесі освіти В«новонародженаВ» система отримує:
- структуру, забезпечує стабільність системи;
- базовий рівень організованості;
- систему управління, здатну підтримувати необхідний рівень рівноваги;
- вихідний потенціал;
- певне положення в навколишньому середовищі і канали, по яких може здійснюватися взаємодія з цим середовищем.
В Залежно від форми, в якій здійснюється створення нової системи, процеси освіти поділяються на такі види:
- інтеграцію - процес утворення системи шляхом об'єднання кількох самостійних систем;
- дезінтеграцію - процес утворення нових систем шляхом поділу більшої системи;
- трансформацію - процес перетворення однієї системи в іншу, якісно відмінну від вихідної.
2. Процеси зростання системи, що забезпечують збільшення кількісних параметрів і розширення масштабу системи. Досить чітко фіксуються точки початку і закінчення росту системи. Зростає потенціал системи. Розширюється сфера її взаємодії зі середовищем. Структура стає більш масштабною, кількість компонентів і межкомпонентних зв'язків зростає. Масштабнішим стає і керування. Однак істотних якісних змін у ньому не відбувається. Не зростає і загальний рівень організованості системи. Можна виділити наступні види процесів росту:
- зростання В«дорослішанняВ» новонароджених систем;
- стійке зростання зрілої системи;
- циклічний ріст, припускає чергування періодів підвищення та зниження кількісних параметрів системи.
3. Процеси розвитку системи, що припускають якісне вдосконалення та підвищення рівня її організованості. Являють собою рух від початкового, більш низького рівня організованості, до кінцевого, вищого. За рахунок відбуваються в системі якісних перетворень підвищується потенціал системи. Можливе зростання кількісних параметрів функціонування як результат поліпшення якісних характеристик. Структура стає більш складною, що обумовлено, головним чином, збільшенням різноманітності і ускладненням межкомпонентних зв'язків. Більш раціональним і економічним стає управ...
